Ухвала суду № 40819143, 01.10.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3997/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука О.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що з 28.04.2001 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

За час спільного проживання сторонами було придбано:

- автомобіль марки ВАЗ 21112, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 68 352,21 грн.;

- багатокорпусні вулики разом із бджолосім'ями (один вулик + одна бджолосім'я) у кількості 100 одиниць, загальною вартістю 95 000 грн. (із розрахунку - вартість одного вулика 800 грн. + вартість однієї бджолосім'ї 150 грн. * 100 одиниць);

- грошові кошти в розмірі 40 000 грн., що знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Домовленості щодо поділу спільного майна в добровільному порядку не досягнуто, тому ОСОБА_3 змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила суд поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме:

- багатокорпусні вулики з бджолосім'ями (один вулик + одна бджолосім'я) у кількості 100 одиниць, загальною вартістю 95 000 грн. в рівних частинах, виділивши їй в натурі та визнавши за нею право власності на 1/2 частку, яку складають вулики з бджолосім'ями (один вулик + одна бджолосім'я) в кількості 50 одиниць, загальною вартістю 47 500 грн.;

- витребувати у ОСОБА_4 на її користь виділену їй в натурі 1/2 частку, а саме, багатокорпусні вулики з бджолосім'ями (один вулик + одна бджолосім'я) у кількості 50 одиниць, загальною вартістю 47 500 грн.;

- визнати за ОСОБА_4 право власності на грошові кошти в розмірі 40 000 грн., які розміщені в ПАТ КБ «ПриватБанк» на депозитному рахунку № НОМЕР_2, та припинити за нею право спільної власності на вказані грошові кошти;

- визнати за нею право власності на автомобіль марки ВАЗ 21112, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, та припинити право спільної власності на вказаний автомобіль за ОСОБА_4;

- стягнути зі ОСОБА_4 на її користь судові витрати.

У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що позивачем за первісним позовом вказано неповний перелік спільного сумісного майна подружжя. Також, ОСОБА_3 просить поділити майно та кошти, які не є спільним сумісним майном подружжя.

Так, лише 5 вуликів із бджолосім'ями є спільною сумісною власністю подружжя, вони знаходяться за місцем їхнього проживання: АДРЕСА_1. Решта 95 вуликів знаходяться за адресою проживання його матері ОСОБА_5: АДРЕСА_2, та належать матері.

Стосовно грошових коштів в розмірі 40 000 грн., то вказані кошти не є спільним сумісним майном подружжя, а були надані йому за договором позики його матір'ю ОСОБА_5 з метою покладення їх на депозитний рахунок в банк для отримання відсотків, які він віддавав матері.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що сторонами за час перебування в шлюбі набуто й інше майно, яке знаходиться за місцем їх проживання: АДРЕСА_1, а саме:

- пральна машина «Купава», вартістю 1 000 грн.;

- морозильна камера «Стінол», вартістю 2 000 грн.;

- телевізор «LG», вартістю 1 200 грн.;

- диван і два крісла, вартістю 3 000 грн.;

- кондиціонер «ЯІР», вартістю 2 500 грн.;

- медогонка електрична, вартістю 3 000 грн.;

- телевізор «Самсунг», вартістю 3 000 грн.;

- ДВД «ВВК», вартістю 400 грн.;

- супутникове телебачення, вартістю 1 200 грн.;

- телевізійна приставка Т-2, вартістю 600 грн.;

- холодильник «Норд», вартістю 1 200 грн.;

- скутер «DEFIAN», вартістю 4 200 грн.;

- деревообробний станок, вартістю 700 грн.;

- мотоблок колісний, вартістю 6 000 грн.;

- бочки 200-літрові в кількості 19 шт. за ціною 200 грн. за 1 шт., загальною вартістю 3800 грн.;

- велосипед «Україна», вартістю 300 грн.;

- велосипед б/у, вартістю 100 грн.;

- кури бройлери 44 шт. за ціною 30 грн. за одну, на загальну суму 1 320 грн.;

- п'ять вуликів із бджолосім'ями, вартістю 4 750 грн.

Загальна вартість майна становить 40 270 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини, ОСОБА_4 просив суд розділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином:

Виділити йому:

- медогонку електричну, вартістю 3 000 грн.;

- телевізор «Самсунг», вартістю 3 000 грн.;

- телевізійну приставку Т-2, вартістю 600 грн.;

- холодильник «Норд», вартістю 1 200 грн.;

- деревообробний станок, вартістю 700 грн.;

- мотоблок колісний, вартістю 6 000 грн.;

- бочки 200-літрові у кількості 19 шт. за ціною 200 грн. за 1 шт., вартістю 3 800 грн.;

- велосипед «Україна», вартістю 300 грн.;

- велосипед б/у, вартістю 100 грн.;

- п'ять вуликів із бджолосім'ями, вартістю 4 750 грн.

Решту майна залишити ОСОБА_3, а саме:

- пральну машину «Купава», вартістю 1 000 грн.;

- морозильну камеру «Стінол», вартістю 2 000 грн.;

- телевізор «LG», вартістю 1 200 грн.;

- диван і два крісла, вартістю 3 000 грн.;

- кондиціонер «ЯІР», вартістю 2 500 грн.;

- ДВД «ВВК», вартістю 400 грн.;

- супутникове телебачення, вартістю 1 200 грн.;

- скутер «DEFIAN», вартістю 4 200 грн.;

- кури бройлери 44 шт. за ціною 30 грн. за штуку, вартістю 1 320 грн.

Стягнути зі ОСОБА_3 на його користь судові витрати.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Поділено спільне майно подружжя, виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на:

- автомобіль ВАЗ 21112, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 68 352 грн.;

- пральну машину «Купава», вартістю 1 000 грн.;

- морозильну камеру «Стінол», вартістю 2 000 грн.;

- телевізор «LG», вартістю 1 200 грн.;

- диван і два крісла, вартістю 3 000 грн.;

- кондиціонер «ЯІР», вартістю 2 500 грн.;

- ДВД «ВВК», вартістю 400 грн.;

- супутникове телебачення, вартістю 1 200 грн.;

- скутер «DEFIAN», вартістю 4 200 грн.;

- кури бройлери 44 шт. за ціною 30 грн. за штуку, загальною вартістю 1 320 грн.

Разом майна на загальну суму 85 172 грн.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на вищевказане майно, що виділене ОСОБА_3, припинено.

Виділено ОСОБА_4 та визнано за ним право власності на:

- грошові кошти у розмірі 40 000 грн., що знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк";

- медогонку електричну, вартістю 3 000 грн.;

- телевізор «Самсунг», вартістю 3 000 грн.;

- телевізійну приставку Т-2, вартістю 600 грн.;

- холодильник «Норд», вартістю 1 200 грн.;

- деревообробний станок, вартістю 700 грн.;

- мотоблок колісний, вартістю 6 000 грн.;

- бочки 200-літрові у кількості 19 шт. за ціною 200 грн. за 1 шт., вартістю 3 800 грн.;

- велосипед «Україна», вартістю 300 грн.;

- велосипед б/у, вартістю 100 грн.;

- п'ять вуликів із бджолосім'ями, вартістю 4 750 грн.

Разом майна на загальну суму 63 450 грн.

Право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на майно, що виділене ОСОБА_4, припинено.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в загальному розмірі 1851,72 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 402,70 грн.

Скасовано заходи забезпечення позову, а саме, знято арешт з грошових коштів в розмірі 40 000 грн., які розміщені на депозитному рахунку № НОМЕР_2, що відкритий на ім'я ОСОБА_4 у ПАТ КБ "ПриваБанк".

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні її позову про поділ 95 вуликів із бджолосім'ями та депозитного вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 40 000 грн., ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати, ухвалити нове, визнавши додатково за нею право власності на 50 вуликів із бджолосім'ями (вартістю вулика - 800 грн., вартістю бджолосім'ї - 150 грн.) на загальну суму 47 500 грн., виділивши таку ж кількість вуликів і бджолосімей на таку ж суму відповідачу ОСОБА_4

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 пояснила, що помилково в апеляційній скарзі зазначила, що оскаржує рішення суду першої інстанції стосовно відмови у розподілі депозитного вкладу в ПАТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 40 000 грн., вказаний вклад було поділено судом, вона погоджується з рішенням суду в цій частині. До того ж, апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновку суду першої інстанції в частині відмови у поділі депозитного вкладу.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 про поділ 95 багатокорпусних вуликів із бджолосім'ями, а тому апеляційний суд відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Так, ст. 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами 1, 2 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бджільництво», паспорт пасіки - документ про ветеринарно-санітарний стан бджолиних сімей, виданий власнику пасіки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

Бджолина сім'я - цілісна біологічна одиниця, яка складається з однієї бджолиної матки, 15-60 тисяч у середньому робочих бджіл та приблизно двох тисяч трутнів.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2001 року, що підтверджується копією свідоцтва про одруження І-ЖС № 015336 (а.с. 8).

ОСОБА_5 (мати відповідача ОСОБА_3) зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 57).

ОСОБА_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62).

Як вбачається з копій ветеринарно-санітарних паспортів пасіки № 268 та № 231, ОСОБА_5, яка проживає АДРЕСА_2, має 95 бджолосімей, що розташовані за вказаною адресою. ОСОБА_4, який проживає АДРЕСА_1, має 5 бджолосімей, які знаходяться за адресою його проживання (а.с. 51-53, 54-56).

Вартість одного багатокорпусного вулика становить 800 грн., вартість однієї бджолосім'ї - 150 грн., що вбачається з довідок від 15.07.2014р. та від 16.07.2014р. (а.с. 15, 16).

Відмовляючи в задоволенні позову щодо поділу 95 багатокорпусних вуликів із бджолосім'ями за недоведеністю позовних вимог у цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що спільною сумісною власністю подружжя є тільки 5 (із 100) вуликів із бджолосім'ями, які і підлягають поділу, а 95 багатокорпусних вуликів із бджолосім'ями належать ОСОБА_5 (матері відповідача ОСОБА_3). Такий висновок суду є вірним та відповідає обставинам справи, доказів протилежного ОСОБА_3 не надано.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання в апеляційній скарзі на відповідь заступника селищного голови Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області на телефонограму № 01-16/157 від 24.05.2005р., відповідно до якої надано відомості про наявність на території селищної ради бджолярів, які мають у власності, станом на 01.01.2005р. та 01.05.2005р. 20 і більше бджолосімей (а.с. 18), не спростовують висновків суду. Так, дійсно, у вказаній відповіді на телефонограму зазначено, що ОСОБА_4 станом на 01.01.2005р. та на 01.05.2005р. має 77 бджолосімей. Проте, ця відповідь на телефонограму від 24.05.2005р. не є належним та допустимим доказом належності спірного майна (95 вуликів із бджолосім'ями) до спільної сумісної власності подружжя.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовувала свої позовні вимоги та заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_4, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: