Ухвала суду № 40819126, 02.10.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/3926/14 Головуючий у 1-й інстанції: Солодовніков Р.С.

Суддя-доповідач Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів Воробйової І.А.,

Маловічко С.В.

при секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року по справі за позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування збитків, завданих злочином, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року Куйбишевський міжрайонний прокурор Запорізької області в інтересах держави в особі ДП «Придніпровська залізниця» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування збитків, завданих злочином.

В обґрунтування позову зазначив, що Куйбишевською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку у порядку захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави з питань дотримання вимог земельного законодавства суб'єктами господарювання на території Куйбишевського району.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_3, достовірно знаючи про відсутність у нього законних підстав на використання земельних ділянок державної власності, які є землями транспорту та відповідно до інформації відділу Держземагентства у Куйбишевському районі від 10.01.2014 №06-12-01/9 належать ДП «Придніпровська залізниця» та розташовані в смузі відведення земель даного підприємства (а саме в к.№526 на території Куйбишевської селищної ради між колією ст. В.Токмак лінії Комиш-Зоря - Каховка та колією ст. Пологи лінії Волноваха-Кривий-Ріг), маючи умисел на їх використання, з весни 2013 року по теперішній час самовільно зайняв земельні ділянки загальною площею 3,4500 га шляхом посіву на них сільськогосподарських культур, маючи на меті неправомірне отримання від збору врожаю сільськогосподарську продукцію, чим завдав значної шкоди державним інтересам.

Таким чином, ОСОБА_3 без законних підстав, передбачених ст. 125 Земельним кодексом України, розпорядився використовувати земельні ділянки, а саме:

- ділянку НОМЕР_1 (згідно матеріалів геодезичної зйомки від 13.01.2014) площею 0,4246 га шляхом посіву восени 2013 року озимої пшениці, яка вирощується по даний час;

- ділянку НОМЕР_2 площею 0,3100 га шляхом посіву восени 2013 року озимої пшениці, яка вирощується по даний час;

- ділянку НОМЕР_3 площею 1,0389 га шляхом посіву восени 2012 року ячменю та його скошення в липні 2013 року, після чого проведено поверхневий обробіток ґрунту (диску вання);

- ділянку НОМЕР_4 площею 0,2973 га шляхом посіву восени 2013 року озимої пшениці, яка вирощується по даний час;

- ділянку НОМЕР_5 площею 0,1852 га шляхом посіву восени 2013 року озимої пшениці, яка вирощується по даний час;

- ділянку НОМЕР_6 площею 0,2750 га шляхом посіву восени 2013 року озимої пшениці, яка вирощується по даний час;

- ділянку НОМЕР_7 площею 0,9190 га шляхом посіву весною 2013 року соняшнику та його скошення восени 2013 року.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.01.2014 року, складеного державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області, зафіксовано порушення відповідачем вимог ст.ст. 125-126 ЗК України, що полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Таким чином, виявлено порушення земельного законодавства України, відповідальність за яке передбачена п. «б» ст. 211 ЗК України. За результатами перевірки державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.01.2014 року у відношенні ОСОБА_3 за ст. 53-1 КУпАП.

Державним інспектором сільського господарства здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який становить 71691,13 грн.

Куйбишевською міжрайонною прокуратурою 16.01.2014 року за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №42014080270000001.

Вироком Куйбишевського районного суду від 28.02.2014 у справі №319/173/14-к, за обвинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, останнього визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Спричинення вказаних збитків підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Таким чином, вважає, що вищевказана сума підлягає до примусового стягнення.

На підставі зазначеного просив стягнути з ОСОБА_3 на користь держави збитки, заподіяні злочином, в розмірі 71691,13 грн., зобов'язати ОСОБА_3 звільнити вказані самовільно зайняті земельні ділянки, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави збитки, заподіяні злочином, в розмірі 71691,13 грн.

Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, а саме: ділянку НОМЕР_1 площею 0,4246 га вартістю 9587,04 грн.; ділянку НОМЕР_2 площею 0,3100 га вартістю 6999,49 грн.; ділянку НОМЕР_3 площею 1,0389 га вартістю 23457,32 грн.; ділянку НОМЕР_4 площею 0,2973 га вартістю 6712,74 грн.; ділянку НОМЕР_5 площею 0,1852 га вартістю 4181,63 грн.; ділянку НОМЕР_6 площею 0,2750 га вартістю 6209,23 грн.; ділянку НОМЕР_7 площею 0,9190 га вартістю 20750,10 грн., які розташовані на території Куйбишевської селищної ради в контурі №526 та повернути їх власнику землі - державі в особі ДП «Придніпровська залізниця» шляхом підписання акту прийому-передачі.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судові витрати в сумі 1495,89 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.01.2014 року державним інспектором Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яким встановлений факт самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянки №526 із земель державної форми власності та відносяться до земель транспорту (ДП Придніпрвська залізниця) в межах території Куйбишевської селищної ради загальною площею 3,45 га.

14 січня 2014 року складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, проте провадження у адміністративній справі було закрито з передачею матеріалів прокурору району для вирішення питання порушення протии ОСОБА_3 кримінальної справи за ознаками ст. 197-1 КК України, 14 січня 2014 року здійснено розрахунок завданої шкоди .

Вироком Куйбишевського районного суду від 28.02.2014 року у справі №319\173/14-к ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину. Передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.(а.с.37-53).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем з весни 2013 року самовільно було зайнято земельну ділянку на території, що відносяться до земель транспорту (ДП Придніпрвська залізниця) в межах території Куйбишевської селищної ради загальною площею 3,45 га, тому на підставах, передбачених ст. 211 ЗК України, ст. 1166 ЦК України позивачу підлягають відшкодуванню збитки, розмір яких розраховано у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди згідно із вказаними методичними рекомендаціями є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акти обстеження земельної ділянки.

Зазначені в рекомендаціях документи надані прокурором на підтвердження позовних вимог. В установленому законом порядку постанова про закриття адміністративної справи за самовільне зайняття земельної ділянки за ст. 53-1 КУпАП з нереабілітуючих причин відповідачем не оскаржена.

Відповідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вирок суду від 28 лютого 2014 року за ч.1 ст.197-1 КК України відносно ОСОБА_3 не скасовано.

Доводи апелянта про те, що прокурором не доведений факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки і розмір завданої шкоди, не заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки вважаються будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки: з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена нормативно-правовим актом України; з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 ЗК України.

Згідно із частиною 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано документів на підтвердження факту правомірного зайняття спірної земельної ділянки, вироком суду відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.197-1 КК України, доводи апелянта про правомірність його дій безпідставні.

Крім того, судом першої інстанції правильно відмовлено в зменшені розміру відшкодування шкоди з посиланням на ч.4 ст.1193 ЦК України.

Рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: