Постанова № 40815869, 02.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 р. Справа № 820/10338/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Флагмар" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014р. по справі № 820/10338/14

за позовом Приватного підприємства "Флагмар"

до Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Флагмар" (далі- ПП «Флагмар»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.02.2014 року № 000022220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014р. по справі № 820/10338/14 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотиві, викладених в ній.

Відповідач в поясненнях представника у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті контролюючим органом, є правомірними з мотивів недоведеності позивачем реальності здійснення господарських операцій та неправомірності формування податкового кредиту.

Колегія судів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ПП "Флагмар" пройшов передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.09.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №425905 та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Індустріальній ОДПІ м. Харкова з 19.07.2011року.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Індустріальною ОДПІ м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Флагмар" з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Будконструкція 2012" за період з 01.03.2013року по 31.03.2013року та з ТОВ "Бруно - Плюс" за період з 01.05.2013року по 31.05.2013року, їх реальності та повноти відображення в обліку та подальшому ланцюгу постачання.

Результати перевірки оформлені актом № 251/20-36-22-02-07/34470015 від 31.01.2014року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. 198. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за травень 2013року в розмірі 193145грн.

На підставі вищезазначеного акту, Індустріальною ОДПІ м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000022220 від 21.02.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 241431,00 грн., у т.ч. за основним платежем 193145 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 48286грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок контролюючого органу про відсутність ознак реальності вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Бруно-Плюс" на підставі отриманої податкової інформації про наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ПП "Флагмар" (Генпідрядник) та ТОВ "Бруно-Плюс" (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 201-С від 08.04.2013року (а.с. 67-70, т.1).

Відповідно до умов вказаного договору субпідрядник зобов`язується виконати капітальний ремонт алей по пр. Перемоги у м. Харкові в установлений цим договором строк та відповідно до договірної ціни та локального кошторису. Генпідрядник зобов`язується надати Субпідрядникові фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об`єкті.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів зазначає, що вказаний договір за своїм змістом є договором підряду. Порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

На підтвердження господарських операцій по проведенню зазначених робіт позивачем надані податкові накладні, локальні кошториси на роботи за договором; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Окремо колегія суддів відзначає, що позивачем також надані відомості про наявність у сторін по договору підряду проектної документації, а саме надано робочий проект, який конкретизує, які саме роботи повинні проводитись, їх перелік та об'єми.

Також колегія суддів, враховуючи обов'язковість перевірки наявності ділової мети при укладенні та виконанні договору, виходить з наступного.

Необхідність укладення вищезазначеного договору позивач обґрунтовує потребою виконання умов договору № 201 від 26.11.2012 року, укладеного між ПП "Флагмар" (Підрядник) та Департаментом комунального господарства Харківської міської ради (Замовник), який виступає по відношенню до Договору № 201-С від 08.04.2013року, як генеральний договір.

Відповідно до умов договору № 201 від 26.11.2012року ПП "Флагмар" зобов`язується виконати Департаменту комунального господарства Харківської міської ради (Замовнику) роботи, визначені в договірній ціні, а замовник - прийняти і оплатити роботи.

Відповідно до положень п.6.4.4.1 Договору № 201 від 26.11.2012року, підрядник має право залучати, при необхідності, для виконання окремих видів робіт спеціалізовані організаціії, погодивши це питання з Замовником.

На підтвердження господарських операцій по проведенню зазначених робіт позивачем надано локальні кошториси на роботи за договором; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт та договірні ціни на проведення капітального ремонту об`єкта.

Також, враховуючи, що договір підряду, укладений з органом місцевого самоврядування, як замовником послуг, позивачем надано документацію конкурсних торгів, яка свідчить про виконання при укладенні наведеного договору вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» (а.с. 4-39, т.3).

При цьому, позивачем також надано відомості про наявність у сторін проектної документації (робочого проекту), яка в подальшому передана позивачем для виконання договору залученій субпідрядній організації (а.с. 87-130, т.3).

Також відповідно п.п.2.1-2.2. Договору № 201-С від 08.04.2013року, у випадку постачання матеріалів та устаткування Субпідрядником, Субпідрядник зобов`язаний погоджувати з Генпідрядником вартість таких матеріалів та устаткування, також Субпідрядник відповідає за якість наданих матеріалів та устаткування.

Судом першої інстанції в постанові зроблено висновок про те, що матеріали справи не містять доказів того, що між позивачем та його контрагентом узгоджено вищезазначені умови поставки.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та відмічає, що він здійснений при неповному дослідженні фактичних обставин та наданих до матеріалів справи справи доказів, виходячи з наступного.

Погодження з Генпідрядником вартості матеріалів та устаткування підтверджується наданим до матеріалів справи робочим проектом, у якому, зокрема визначено вихідні дані, технічні характеристики об'єкту та матеріалів, які необхідно використовувати, а відповідальність Субпідрядника за якість наданих матеріалів та устаткування передбачена договором.

В свою чергу, дотримання всіх передбачених проектом та договором умов підтверджується актом приймання виконаних робіт.

Як слідує з матеріалів справи, необхідні матеріали для здійснення ремонтних робіт були поставлені саме ПП "Флагмар" та придбані у його контрагентів за відповідними договорами поставки, а саме:

За договором № 15/03 від 15.03.2013 року, укладеним між ТОВ "Размус" (Продавець) та ПП "Флагмар" (Покупець), відповідно до умов якого Продацець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору купити товар. Склад, кількість, конфігурація, колір і ціна Товару зазначені в рахунку -фактурі, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.1 Договору № 15/03 від 15.03.2013року, покупець зобов`язується вивезти товар власними силами, тобто шляхом самовивозу.

На виконання вказаної умови договору № 15/03 від 15.03.2013року ПП "Флагмар" (Орендар) уклав з ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) договір оренди автотранспортних засобів № АТ-4 від 04.01.2013року, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування автомобілі та будівельну техніку.

Позивач на підтвердження виконання умов даного договору надав до суду калькуляцію вартості транспортних засобів і спецтехніки (а.с. 65, т.3), заявку на отримання транспортних засобів (а.с. 66, т.3), а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури і товарно-транспортні накладні (а.с. 67-81)

Також, 09.01.2013 року між ФОП ОСОБА_2 (Продавець) та ПП "Флагмар" (Покупець) укладено договір постачання № 10-КП, відповідно до умов якого Продацець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору купити товар.

Відповідно до п.3.1 Договору № 10-КП від 09.01.2013року, покупець зобов`язується вивезти товар власними силами, тобто шляхом самовивозу.

На виконання вказаної умови договору № 10-КП від 09.01.2013року, ПП "Флагмар" (Орендар) уклав з ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) договір оренди автотранспортних засобів № АТ-4 від 04.01.2013року, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування автомобілі та будівельну техніку відповідно до поданих заявок та на підставі актів-передачі.

На підтвердження факту транспортування товару відповідно до договору № 10-КП, позивачем надано ТТН, де у графі автомобіль вказано КРАЗ 25661 НОМЕР_1, наявність якого підтверджується актом прийому -передачі відповідно договору оренди транспортних засобів № АТ-4 від 04.01.2013року (а.с. 67, т.3), а також калькуляцією вартості транспортних засобів і спецтехніки (а.с. 65, т.3).

Також між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Флагмар" (Покупець) ) 14.01.2013року укладено договір постачання № 14/01, відповідно до умов якого Продацець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору прийняти товар.

На підтвердження факту транспортування товару відповідно до договору № 15/03, позивачем надано ТТН.

Між ТОВ "ТСК ПОЛ" та ПП "Флагмар" 15.10.2012 року укладено договір поставки № 15/10, відповідно до умов якого Продацець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору прийняти товар.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано відповідні видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

При цьому, колегія суддів відмічає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Флагмар" № 251/20-36-22-02-07/34470015 від 31.01.2014року з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Будконструкція 2012" за період з 01.03.2013року по 31.03.2013року та з ТОВ "Бруно - Плюс" за період з 01.05.2013року по 31.05.2013року, їх реальності та повнота відображення в обліку та подальшому ланцюгу постачання.

У вказаному акті перевірки не досліджувались взаємовідносини позивача з контрагентами - постачальниками будівельних матеріалів та автомобілів і устаткування, у зв'язку з чим, в тому числі, і відповідачем не оспорюється реальність здійснення вказаних господарських операцій, а їх дослідження є виключно додатковою перевіркою доказів, наданих позивачем на підтвердження виконання досліджуємого договору підряду.

Щодо наданих локальних кошторисів за договором підряду колегія суддів вважає за потрібне відзначити наступне.

Первинними кошторисами в інвесторській кошторисній документації є локальні кошториси. Основою для їх складення є обсяг робіт, визначенийв складі проекту (робочого проекту).

Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств. Для врахування витрат на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування приміщень для експлуатаційних потреб підприємств складається окремий кошторис .

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано докази передачі контрагенту робочого проекту за договором підряду, отже за наявності основи для складання кошторису, було визначено обсяг та види робіт і матеріалів, які враховувались при його складанні.

Передання робіт субпідрядником і прийняття їх Генпідрядником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Також колегія суддів відмічає, що спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», затверджені типові форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт не відповідають вимогам наведеного наказу та не містять інформації про витрати, понесені тим чи іншим підрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт, перелік використаних матеріально-технічних ресурсів, тощо, відповідачем був зроблений висновок про відсутність доказів їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства, а тому фактичне отримання позивачем будівельних робіт від контрагента не підтверджено належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Відповідно приписам ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагент повинні були дотримуватися порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду (підряду). .

Як вбачається з матеріалів справи, вказані акти Форми № КБ-2в були заповнені з дотриманням законодавчо встановлених приписів.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Окрім того, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені операції містять у своїй суті розумні економічні причини (ділову мету), оскільки платник податку мав намір та одержав економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, про що свідчить отриманий прибуток.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується не надано належних та допустимих доказів на підтвердження його правомірності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Флагмар" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2014р. по справі № 820/10338/14 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Приватного підприємства "Флагмар" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 21.02.2014 року № 000022220.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 06.10.2014 р.