Ухвала суду № 40814316, 30.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Справа № 820/11079/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Цвікевич О.А.

представника відповідача Красникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2014р. по справі № 820/11079/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Харківської митниці Міндоходів

про скасування рішення та картки відмови,-,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - приватне акціонерне товариство "Новий Стиль", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просив суд:

- скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002404/2 від 09.12.2013 року, № 807000003/2013/002386/2 від 12.12.2013 року, які прийняті відносно нього;

- скасувати картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01553 від 09.12.2013 року, № 807100000/2013/01571 від 13.12.2013 року, які прийняті стосовно нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" - задоволено.

Скасовано рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002404/2 від 09.12.2013 року, № 807000003/2013/002386/2 від 12.12.2013 року, прийняті відносно приватного акціонерного товариства "Новий Стиль".

Скасовано картки відмови Харківської обласної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01553 від 09.12.2013 року, № 807100000/2013/01571 від 13.12.2013 року, прийняті стосовно приватного акціонерного товариства "Новий Стиль".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 53-64, 256 Митного кодексу України, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" у грудні 2013 р. ввезло на територію України товар - пластикові конструкції частини меблів (кришка спинки MASTER пл. - 880 шт., основа спинки ОВ - 05 пл.- 620 шт., кришка сидіння пл. .SS 59- 1050 шт. кришка сидіння mi..SS 59- 1050 шт., кришка спинки ОВ -05 пл. - 600 шт., кришка спинки ОВ -05 пл. - 1 200 шт.), кронштейн металевий NEO CFP BL W1 - 300 шт., дерев'яні (дер.) частини меблів для сидіння (дер. підлокітник RAPSODY 1.031 прав. - 4шт., дер. підлокітник RAPSODY 1.031 лів.- 4шт.), заглушка пл. 25*25- 800 шт. та стіл письмовий лівий ES 1400*1400*720 ВІ ВІ - 10 шт., стіл письмовий правий ES 1400*1400*720 ВІ ВІ - 11 шт., мобільний конференційний стіл FLIB - 1 шт., тумба офісна CADDY- 2 шт., шафа офісна для одежі - 12 шт., стілець рамний АХО 100 - 12 шт., комплект металевих з'єднувачів для столів - 2 шт.)

Ввезення товару здійснювалось на підставі контракту з фірмою Nowy Styl Sp. z.o.o. (Польща) № 25012011 от 25.01.2011 p.; специфікації № 667 від 26.11.2013 p., 666 від 26.11.2013р. до Контракту; інвойсу № ЕХР 2013110979 від 26.11.2013 p.; № ЕХР 2013110977 від 26.11.2013 p. до контракту.

Пунктом 1 розділу 1 вказаного вище контракту передбачено, що товаром, який продавець передає покупцю є, у тому числі, меблі для сидіння, корпусні меблі, металічні, пластикові та дерев'яні частини меблів та інше. Відповідно до п. 4.1 розділу 4 контракту ціна на товар, що поставляється, вказується в інвойсах на конкретну партію товару.

Таким чином, керуючись умовами укладеного контракту, продавець поставив позивачу відповідно до: інвойсу № ЕХР 2013110979 від 26.11.2013 р. товар на загальну суму 6 138, 32 євро, що за курсом валюти 10,88 складало 66 780, 45 грн., витрати на транспортування склали 1 512, 07 грн., інвойсу № ЕХР 2013110977 від 26.11.2013 р. товар на загальну суму 4 365, 48 євро, що за курсом валюти 10, 88 складало 47 493, 24 грн. Витрати на транспортування склали 1 076, 33 грн.

Для митного оформлення товару позивач 02.12.2013 р. надав відповідачу митну декларацію ІМ № 807100000/2013/059981 і вказав митну вартість: 66 780, 45 грн. + 1 512, 07 грн. = 68 292, 52 грн. (шістдесят вісімдесят тисяч двісті дев'яносто дві гривні, 52 копійки) та ІМ № 807100000/2013/060034 і вказав митну вартість: 47 493, 24 грн. + 1 076, 33 грн. = 48 569, 57 грн. (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривні, 57 копійок).

Як свідчать докази у справі, на підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України надав до Харківської обласної митниці обов'язкові документи, а саме:

- декларації митної вартості;

- контракт з фірмою Nowy Styl Sp. z.o.o. (Польща) № 25012011 от 25.01.2011 p., додаткові угоди від 11.07.2011 p., від 13.05.2013 р.;

- інвойси № ЕХР 2013110979 від 26.11.2013 p.; № ЕХР 2013110977 від 26.11.2013 p. до контракту.

- міжнародні товарно-транспортні накладні: CMR А № 0466787 від 26.11.2013р., CMR А №0466785 від 26.11.2013р. документи, які підтверджують факт перевезення товару та інші документи, що підтверджують вартість перевезення (контракт № 2010/443 від 19.02.2010 p.)

Окрім того, на підставі ч. 6 статті 53 МК України позивач надав до митниці додаткові документи, а саме:

- специфікації № 667 від 26.11.2013 p., 666 від 26.11.2013р. до контракту;

- сертифікати походження товару PL/MF/AK 0163339 від 26.11.20013р., PL/MF/AK 0163336 від 26.11.2013 р.;

- лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником в розумінні ст. 58 МКУ;

- звіт про оцінку майна № 06/12/2013/01(03) від 06.12.2013 р. № 06/12/2013/01 від 06.12.2013 р.

Під час контролю митної вартості товару, відповідачем 02.12.2013 р. та 06.12..2013 р. був наданий запит до позивача щодо надання пояснень та додаткових документів за декларацією ІМ № 807100000/2013/059981 .

Листом вих. № 2013/12-06-1 від 06 грудня 2013 р. та № 2013/12-11-1 від 11 грудня 2013 р. позивач надав митному органу пояснення та документи щодо поставки товару та попросив здійснити митне оформлення товару за першим методом.

Позивачем також були надані митному органу додаткові документи, а саме: калькуляція від 03.12.2013 р., прайс-лист виробника 01.10.2013 р., звіт про оцінку майна № 06/12/2013/01 (03) від 06.12.2013 р., лист від 02.12.2013 р.

Також, за декларацією ІМ № 807100000/2013/060034 відповідачем 06.12.2013 р. до позивача був наданий запит від 04.11.2013 р. щодо надання пояснень та додаткових документів.

Листом вих. № 2013/11-05-6 від 05 листопада 2013 р. позивач надав митному органу пояснення та документи щодо поставки товару та попросив здійснити митне оформлення товару за першим методом.

Позивачем були надані митному органу додаткові документи, а саме: калькуляція від 03.12.2013 р., прайс - лист виробника 01.10.2013 р., звіт про оцінку майна № 06/12/2013/01(03) від 06.12.2013 р., лист від 02.12.2013 р., лист 11.12.2013 р.

Не враховуючи вище надані документи, відповідачем було відмовлено позивачеві у митному оформленні товару за ціною контракту та прийнято:

- рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002404/2 від 09.12.2013 р. за 3 методом, збільшення митної вартості товару призвело до збільшення розміру податку на додану вартість, який повинен був сплачувати позивач, на підставі рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01553 від 09.12.2013 р.;

- рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/002386/2 від 12.12.2013 р. за 6 методом, збільшення митної вартості товару призвело до збільшення розміру податку на додану вартість, який повинен був сплачувати позивач. на підставі рішення про визначення митної вартості товарів Відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/01571 від 12.12.2013р.

Таким чином, з метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю повивач вимушений був оформити товар за ціною, визначеною митним органом: МД ІМ 40 807100000/2013/061093 від 09.12.2013 р. за третім методом, № 807100000/2013/062342 від 16.12.2013 р. за другим методом.

Не погоджуючись з прийнятими митним органом рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відносно позивача.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з ст. 7 Митного кодексу України (далі - МК України) митні органи визначено як спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено її безпосереднє здійснення.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контрою правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Окрім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти заявленого позову, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Так, як було встановлено під час судового розгляду та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем при митному оформленні було надано відповідачу всі передбачені ч.2 ст.53 МК України обов'язкові документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, а саме: декларації митної вартості; контракт з фірмою Nowy Styl Sp. z.o.o. (Польща) № 25012011 от 25.01.2011 p., додаткові угоди від 11.07.2011 p., від 13.05.2013 р.; інвойси № ЕХР 2013110979 від 26.11.2013 p.; № ЕХР 2013110977 від 26.11.2013 p. до контракту; міжнародні товарно-транспортні накладні: CMR А № 0466787 від 26.11.2013р., CMR А №0466785 від 26.11.2013р. документи, які підтверджують факт перевезення товару та інші документи, що підтверджують вартість перевезення (контракт № 2010/443 від 19.02.2010 p.) Окрім того, на підставі ч. 6 статті 53 МК України позивач надав до митниці додаткові документи, а саме: специфікації № 667 від 26.11.2013 p., 666 від 26.11.2013р. до контракту; сертифікати походження товару PL/MF/AK 0163339 від 26.11.20013р., PL/MF/AK 0163336 від 26.11.2013 р.; лист про відсутність взаємозалежності між позивачем та постачальником в розумінні ст. 58 МКУ; звіт про оцінку майна № 06/12/2013/01(03) від 06.12.2013 р. № 06/12/2013/01 від 06.12.2013 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог відповідача щодо надання додаткових документів, які були викладені у запитах (повідомленні) митного органу (відділу митних платежів), наданому позивачу 02.12.2013 р. та 06.12.2013 року, оскільки контролюючим органом не зазначено, які саме відомості та щодо яких складових митної вартості імпортованих товарів підлягають підтвердженню витребуваними документами.

Згідно з приписами пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (у частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (у частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Так, під час судового розгляду справи встановлено, що при перевірці заявленої митної вартості товарів посадовими особами митного поста "Харківу - Центральний" за митними деклараціями спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР), щодо необхідності перевірки правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.

Декларанту в електронному запиті від 02.12.2013 року та 06.12.2013 року було запропоновано надати: на виконання вимог статтей 52, 58 МК України, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- документальне підтвердження відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) та використання оцінювальних Товарів; умови або застереження щодо продажу оцінювальних товарів або їх ціни, які і унеможливлюють визначення вартості цих Товарів; умови, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу розпорядження або використання товарів покупцем надходять прямо чи опосередковано продавцеві; відносини пов'язаності між продавцем та покупцем, які вплинули па ціну оцінюваних товарів;

На виконання статті 54 МК України та відповідно до вимог статті 53 МК України у зв'язку з тим, що у поданих документах, зазначених у частині другій статті 53 МК України не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, декларанту було доведено що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Листами від 06.12.2013 року та 11.12.2013 року підприємство надало відповідачу письмові пояснення, в яких зазначено, що оцінювальний Товар було придбано відповідно до прямого Контракту № 25012011 від 25.01.2011 року (який було надано). Тобто, яких-небудь договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не існує. І як, слідство, відсутні рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця та рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); щодо підтвердження числових значень було повідомлено, що згідно з п. 5.2 контракту, оплата відбувається з відстрочкою платежу 60 календарних днів, крім цього така інформація міститься у інвойсі № EXP 2013110977 від 26.11.2013 року; щодо надання ліцензії чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів повідомлено, що такі договори відсутні. Також, позивачем було надано документи які підтверджують митну вартість товару, а саме: лист про відсутність будь-якої взаємозалежності між продавцем та покупцем за контрактом № 25012011 від 25.01.2011 року; калькуляції від 03.12.2013 року (на 18 арк.), прайс лист виробника від 01.10.2013 року, звіт про оцінку майна № 06/12/2013/1 (02) від 06.12.2013 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем для підтвердження митної вартості товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) було надано усі необхідні документи.

Згідно із частинами 1- 4 статті 60 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Згідно із даними, що містяться в гр. 33 оскаржуваного рішення у відповідача була відсутня інформація щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, що продавалися на експорт в Україну з Польщі і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. У справі також відсутні докази надання декларантом відповідної інформації органу доходів і зборів. За таких обставин у відповідача не було підстав для застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У відповідності до ч. ч. 5, 7 ст. 60 МК України інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Натомість, контролюючим органом під час розгляду справи не було надано доказів на підтвердження вартості договору щодо подібних товарів, яка була застосована для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Згідно ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Застосування відповідачем резервного методу ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на підставі спрацювання модуля АСАУР колегія суддів також вважає безпідставним. Коригуючи вартість на зазначених підставах, відповідач не порівнював схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Доказів здійснення такого порівняння відповідачем не надано.

Митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при коригуванні митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган в порушення ст. 57 МК України не мав права для застосування резервного методу визначення митної вартості без застосування послідовно визначених законом методів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем під час судового розгляду наявності підстав, які б унеможливили застосування методу визначення митної вартості товарів, який був визначений декларантом, а саме зі ціною договору.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності відмови митного органу у визнанні задекларованої позивачем за основним методом митної вартості товару та визначенні митної вартості за другорядними методами (щодо подібних товарів та резервним методом), та як наслідок обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині скасування оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації та рішень про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2014р. по справі № 820/11079/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.10.2014 р.