Ухвала суду № 40814300, 30.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р.Справа № 554/5521/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 05.06.2014р. по справі № 554/5521/14-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради , Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_2, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, в якому просив суд

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, як інваліду другої групи, в розмірі відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік, як інваліду другої групи відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплаченої суми, тобто в розмірі 5970 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07.05.2014 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 05.06.2014 року адміністартивний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради призначити, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Октябрської районної в м. Полтаві ради, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області також подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження по справі.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачі оскаржують постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даних апеляційних скарг.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 від 06.04.1993 року, виданим Полтавською обласною державною адміністрацією, та довідкою МСЕК від 19.01.1998 року (а.с. 3).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік виплачена 29.01.2014 р. в розмірі 120 грн. (а. с. 4).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідачі неправомірно відмовили у перерахунку та виплаті вказаної допомоги за 2014 рік.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених законом, є порушеним і підлягає захисту шляхом визнання неправомірними дій відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради призначити, Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, з урахуванням здійснених виплат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2014 році допомога на оздоровлення виплачена позивачеві 29.01.2014 року в розмірі 120 грн.

При нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач, в порушення вимог законодавства керувався постановами Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та № 936 від 20.09.2005 року "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

01.04.2014 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради із заявою щодо нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Листом від 04.04.2014 року за вих. № Б-01-04/34-01-06/1 відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, позивачеві відмовлено у здійсненні перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік та повідомлено, що відповідний перерахунок можливий лише після внесення змін до державного бюджету щодо збільшення фінансування видатків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні позивачу розміру грошової допомоги на оздоровлення застосуванню підлягають ч. 4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008), а не наведені вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 17 ч. 1 с. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Згідно абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Проте, станом на час виникнення спірних правовідносин, Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 р. не містив норми, яка б обмежувала у 2014 р. пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема ст. 48 вказаного Закону, яким визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

З огляду на зазначене, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2014 рік застосуванню підлягала норма ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 р. № 562 та постанова № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум.

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Підпунктом 3.4 постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Також, колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року № 147 затверджено Типове положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Відповідно до пп.пп. 4.2, 4.5, 4.6, 4.9 вказаного Типового положення центр відповідно до покладених на нього завдань перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших видів грошових виплат; забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків; готує та передає органам праці та соціального захисту населення документи з питань виплати соціальної допомоги, інших грошових виплат через державні підприємства зв'язку та установи банків; разом з регіональними органами праці та соціального захисту населення та під їх керівництвом: щорічно проводить інвентаризацію особових справ і рахунків одержувачів соціальної допомоги, інших грошових виплат; уживає заходів до попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги, інших грошових виплат; проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що обов'язок щодо здійснення призначення (перерахунку) та проведення виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, покладений саме на вказані органи та обґрунтовано, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Октябрського районного суду м. полтави від 05.06.2014 року по справі № 554/5521/14-а відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг відповідачів колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 05.06.2014р. по справі № 554/5521/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.