Постанова № 40814202, 14.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 р. Справа № 804/1447/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тулянцевої І.В.,

при секретарі Шевцовій М.Ю.

за участю:

представника позивача Кудріна Д.А.

представника відповідача Ваховської Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.14 року Приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» від 18.12.2013 року № 0005661501, про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 715712,00 грн. за вересень 2013 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржуване рішення винесено відповідачем з посиланням на акт перевірки, в якому викладені необґрунтовані дані та суб'єктивні припущення щодо завищення податкового кредиту на суму 715711,64 грн. по придбанню товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт, які спростовуються наданими до перевірки первинними документами, що підтверджують правомірність формування підприємством податкового кредиту за період: листопад 2012 р. на суму 315961,00 грн., серпень 2013 р. на суму 113559,89 грн., вересень 2013 р. на суму 286190,75 грн. За вказаних обставин, рішення відповідача щодо зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 715712,00 грн. за вересень 2013 року, є безпідставним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити із викладених у ньому підстав.

Відповідач - Державна податкова інспекція в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які залучені до матеріалів справи (а.с. 100-102). Представник відповідача суду пояснив, що в ході документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року було встановлено неправомірне формування податкового кредиту ПП «НВП «Центросталь» у розмірі 715711,64 грн., оскільки експортні операції позивача мали збитковий характер, а окремі господарські операції не були підтверджені достовірними первинними документами. З урахуванням встановлених порушень порядку формування податкового кредиту по періодам: листопад 2012 р. на суму 315961,00 грн., серпень 2013 р. на суму 113559,89 грн., вересень 2013 р. на суму 286190,75 грн., відповідачем правомірно винесено оскаржуване рішення про зменшення розміру від'ємного значення за вересень 2013 року на суму 715712,00 грн.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

В період з 14.11.2013 р. по 27.11.2013 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу ДПІ від 12.11.2013 р. №732 та направлення від 14.11.2013 р. № 837 у відповідності до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПП «НВП «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423) залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складено Акт № 1145/151/34884423 від 29.11.2013 року (а.с. 16-33). Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п. 14.1.36 п. 14.1, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 3, 19, 42, 142 Господарського кодексу України, ст. 235 ЦК України, а саме, ПП «НВП «Центросталь» завищено залишок від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 року на суму 715712 грн.

Як вбачається зі змісту вказаного акту, наведений висновок зроблений відповідачем у зв'язку із встановленням завищення суми податкового кредиту на суму - 715711,64 грн., за період: листопад 2012 р. на суму 315961,00 грн.; серпень 2013 р. на суму 113559,84 грн.; вересень 2013 р. на суму 286190,75 грн. (а.с. 36, 37-38, 106-126) по експортним операціям, що мали збитковий характер та є нікчемними, у зв'язку із чим в силу вимог ст. ст. 188, 198 і 200 Податкового кодексу України, дохідність від зазначених операцій є умовною, оскільки досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

З посиланням на згаданий акт перевірки, враховуючи встановлені порушення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.12.2013 р. № 0005661501 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 715712,00 грн. за звітний період 9 місяць 2013р. (а.с.15).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивачем до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2013 р. (від 18.10. 2013 р.) з Додатком 2 до податкової декларації з ПДВ «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», за даними якої розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (значення рядка 24 декларації звітного періоду) складає 724220,00 грн., та сформований за періоди: листопад 2012 р. у сумі 15066,00 грн.; січень 2013 р. у сумі 322035,00 грн.; квітень 2013 р. у сумі 13017,00 грн.; травень 2013 р. у сумі 153143,00 грн.; серпень 2013 р. у сумі 220959,00 грн. (а.с. 36).

Судовим оглядом акту перевірки № 1145/151/34884423 від 29.11.2013 року встановлено, що перевіряючи повноту відображення у рядку 10.1 Декларацій «Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» (колонка Б), податковим органом виявлений факт заниження позивачем сум податкового кредиту на суму 715711,64 грн., а саме: у листопаді 2012 р. на суму 315961,00 грн., у серпні 2013 р. на суму 113559,84 грн., у вересні 2013 р. на суму 286190,75 грн. (с. 8 Акту перевірки).

Так, відповідачем в ході перевірки було встановлено, що Приватним підприємством «НВП «Центросталь» були укладені договори на придбання товару (згарт цинку, гарт цинку) з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ТОВ «Грандмет», ТОВ «Компанія Метал Інвест», ПРАТ «Гарант Метиз Інвест», ТОВ «Завод металевих виробів», ПРАТ «ВО «Стальканат - Сілур», ТОВ «Армлит - Донбас», ТОВ «Квантметал», який в подальшому в листопаді 2012 р., серпні 2013 р. та вересні 2013 р. було реалізовано на експорт - Nuovaeurozinco SPA, Via Villavara 11,41 100 Modena Italy, в результаті чого, на думку податкового органу, при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченій за дану продукцію на території України, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі - 728666,22 грн. (с.9 Акту перевірки).

В ході розгляду справи судом також встановлено, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «НВП «Центросталь» з ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ», що мали місце в вересні 2013 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, що свідчить, на думку відповідача, про завищення податкового кредиту вересня 2013 року на суму 127951,18 грн. (с.13-19 Акту перевірки).

Суд зазначає, що порядок визначення платником суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України (позитивне значення суми) або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) (від'ємне значення суми) та строки проведення розрахунків з 01.01.11 р. врегульований положеннями ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ст.200 ПКУ).

Згідно з п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, висновки відповідача щодо завищення сум податкового кредиту за листопад 2012 року у розмірі 315961,00 грн. зроблений у зв'язку із встановленням за результатами перевірки відображення обсягу експертних операцій в Декларації за листопад 2012 р. (колонка А), що оподатковуються за ставкою - 0% у сумі 110557,00 грн., у той час, коли, на думку податкового органу, фактично перетинули межі митної території товар на суму 1348669,45 грн. (п. 3.5. Акту перевірки). Крім того, на думку податкового органу, позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту листопада 2012 р. податкову накладну, виписану ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» від 19.06.2012 р. № 323062 на суму 1210000,8 грн. (в т.ч. ПДВ 201666,8 грн.), оскільки вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накаладних (п. 3.11 Акту перевірки).

Між тим, суд вважає такі висновки відповідача помилковими та такими, що спростовуються встановленими в ході розгляду справи, обставинами.

Так, згідно ВМД (форми МД -2) № 110070000/2012/326121 (а.с. 39), 10.11.2012 р. ПП «НВП «Центросталь» за межі митної території України було вивезено продукцію (згар цинку) на загальну суму 110556,62 грн. (графа 46 ВМД). Вказані суми експортних операцій були відображені позивачем в Декларації з ПДВ за листопад 2012 р. в рядку 2.1 (колонка А) з позначкою «0» в рядку 2.1. колонки Б «сума податку на додану вартість» (а.с. 106-107).

Суд зазначає, що відповідачем безпідставно зроблений висновок про вивезення товару по вказаній ВМД на суму 1348669,45 грн., оскільки в графі 42 вказана сума 13831,6800 доларів США, що підтверджується позначкою «USD» в графі 22 - «валюта за рахунком», а з урахуванням курсу валюти 7,993 грн. (графа 23 ВМД), фактурна вартість товару (ціна товару) складає 110556,62 грн. За таких обставин, позивачем правомірно були відображені в Декларації з ПДВ за листопад 2012 р. суми експортних операцій по ВМД (форми МД -2) № 110070000/2012/326121 у розмірі 110557,00 грн., а висновки податкового органу щодо завищення сум податкового кредиту в листопаді 2012 року, є помилковими.

Що стосується правомірності включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 201666,8 грн. по податковій накаладній від 19.06.2012 р. № 323062, виписаній ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» на суму 1210000,8 грн. (в т.ч. ПДВ 201666,8 грн.), та не зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накаладних, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (абз.7 п.201.10 ст.201 ПКУ). Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз.9 п.201.10 ст.201 ПКУ).

Разом з тим законодавець зазначає, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз.11 п.201.10 ст.201 ПКУ).

Аналіз наведених законодавчих положень, з урахуванням приписів п.198.6 ст.198 ПКУ, за якими право платника на податковий кредит зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, дає підстави для висновку, що при включенні платником податку до декларації за звітний період суми ПДВ за податковою накладеною, оформленою продавцем з порушенням порядку реєстрації в ЄРПН, такий платник податку - покупець має додати до такої декларації заяву зі скаргою на продавця, а також розрахункові/первинні документи, що підтверджують факт оплати/отримання таких товарів/послуг. При цьому, зі змісту викладених приписів ПКУ не вбачається, що законодавець обмежує таке право платника податків включенням суми ПДВ за податковою накладеною, оформленою продавцем з порушенням порядку реєстрації в ЄРПН, саме до того звітного періоду, в якому така податкова накладна була виписана.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з неотриманням від ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» податкової накладної на суму 1210000,8 грн. (в т.ч. ПДВ 201666,8 грн.), позивачем до ДПІ разом із Декларацією за листопад 2012 р. було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (Додаток 8) в якій позивач зазначив у якості причини неотримання від ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» податкової накладної від 19.06.2012 р. № 323062 на суму 1210000,8 грн. (в т.ч. ПДВ 201666,8 грн.) - халатність працівників постачальника (а.с. 110).

На підставі викладеного, враховуючи додання позивачем до Декларацї за листопад 2012р. всіх документів, передбачених абз.11 п.201.10 ст.201 ПКУ, суд доходить до висновку, що позивачем правомірно сформовані суми податкового кредиту за такою податковою накладною у Декларації за листопад 2012р.

Суд також не погоджується з висновками контролюючого органу щодо завищення сум податкового кредиту по експортним операціям за листопад 2012 р., серпень та вересень 2013 р. у зв'язку із збитковістю господарських операцій, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції по ВМД (листопад 2012 р. - 110557,00 грн., серпень 2013 р. - 754527,00 грн., вересень 2013 р. - 2573446,00 грн.) із сукупною ціною (з ПДВ), сплаченою за дану продукцію на території України, зроблений висновок, що за результатами господарських операцій підприємство мало збиток у сумі 728666,22 грн. (с. 9 Акту перевірки).

Між тим, суд зазначає, що за правилами, визначеними пп.195.1.1 п.195 ст.195 ПКУ, операції з вивезення товарів за межі митної території України оподатковуються за нульовою ставкою. Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПКУ (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно дост.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Аналіз наведених законодавчих положень не дає підстави для висновку, що законодавець зобов'язує платника податку, який здійснює операції з вивезення товарів за межі митної території України, враховувати при визначені вартості таких товарів податок на додану вартість, сплачений ним при придбанні такого товару, а інакше він позбавляється права на віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту. Більш того, положеннями п.188.1 ст.188 ПКУ чітко зауважено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг (а операції з вивезення товарів за межі митної території України є такими, що оподатковуються за нульовою ставкою) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, крім податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом при визначенні фінансового результату від проведених операцій на експорт за період: листопад 2012 р. серпень і вересень 2013 р., сума придбання товару (гард цинку, згар цинку) визначалась із врахуванням сум ПДП, а сума реалізації без врахування сум ПДВ, що і призвело до збиткового результату в сумі 728666,22 грн.

Розрахунків же, з урахуванням правил, визначених ст. 188 ПК України відповідачем проведено не було, доказів продажу товару на експорт нижче звичайних цін на таку продукцію, до суду не надано, у зв'язку із чим, висновки щодо збитковості експортних операцій позивача, є необгрунтованими.

З приводу посилань відповідача на придбання товарів за економічно недоцільними угодами, адже реалізація таких товарів на експорт є збитковою, якщо порівнювати фактурну вартість реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченою за вищезазначену продукцію на території України, суд також зважує на таке.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Зі змісту наведених положень вбачається, що платник податків має мати намір одержати економічний ефект не в результаті окремої господарської операції, а в результаті господарської діяльності в цілому.

Згідно з п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 1 означеного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що господарська діяльність, в першу чергу, повинна мати направленість на отримання доходу. При цьому окрема господарська операція може не призвести до отримання доходу, однак це не свідчить про те, що діяльність платника податку не була направлена на отримання доходу і не є господарською в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ, з урахуванням того, що ця господарська операція, яка безпосередньо не направлена на отримання доходу, може бути передумовою для отримання доходу в майбутньому, або на запобігання понесення необґрунтованих збитків у подальшому.

Приписами ст.62 Господарського кодексу України передбачено, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами ПКУ не передбачений такий спосіб визначення контролюючим органом наявності збитковості чи прибутковості господарської діяльності платника податку як порівняння фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною суму ціни (з ПДВ) сплаченої за продукцію на території України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 28.02.2011 р. у справі за позовом Дочірнього підприємства «Пілснер Україна» до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання дій протиправними, зазначено, що збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської.

Судом також встановлено, що в ході проведення перевірки контролюючим органом не встановлено наявність фінансово - господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ», що на думку відповідача, свідчить про завищення податкового кредиту на суму 127951,18 грн. за період - вересень 2013 року.

На підтвердження реальності здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ», до суду були надані: щодо діяльності з ТОВ «СОРБІТ» - договір № 13-09/12-1 від 12.09.2013 року, видаткова накладна № РН-0000096 від 18.09.2013 року, товарно-транспортна накладна 96 від 18.09.2013 року, податкова накладна від 18.09.2013 року, видаткова накладна № РН-0000097 від 18.09.2013 року, товарно-транспортна накладна 97 від 18.09.2013 року, податкова накладна від 18.09.2013 року, видаткова накладна № РН-0000098 від 18.09.2013 року, товарно-транспортна накладна 98 від 18.09.2013 року, податкова накладна від 18.09.2013 року, видаткова накладна № РН-0000131 від 24.09.2013 року, товарно-транспортна накладна 131 від 24.09.2013 року, податкова накладна від 24.09.2013 року, видаткова накладна № РН-лЮ0132 від 24.09.2013 року, товарно-транспортна накладна 132 від 24.09.2013 року, додаткова накладна від 24.09.2013 року, видаткова накладна № РН-0000133 від 24.09.2013 року, товарно-транспортна накладна 133 від 24.09.2013 року, податкова накладна від 24.09.2013 року, рахунок-фактура № СФ-13-09/12-1/1 від 18.09.2013 року, рахунок-фактура № СФ-13-09/12-1/2 від 18.09.2013 року; щодо діяльності з ТОВ «ПРОМ-ТЕХ-СНАБ» - договір № 79 від 07.08.2013 року, акту здачі - приймання робіт від 30.09.2013 року, податкова накладна від 30.09.2013 року, рахунок № 17 від 25.09.2013 року (а.с.43-67). Вказані первинні документи були досліджені посадовими особами ДПІ, недоліки щодо оформлення вказаних документів податковим органом не виявлені та в акті перевірки про такі обставини не відображено.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія Метал Інвест», ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», ТОВ «Грандмет», ПРАТ «ГМІ», ТОВ Завод металевих виробів», ПРАТ «Стальканат - Сілур», ТОВ «Армлит - Донбас», ТОВ «Антрацитівський завод збірних теплиць», ТОВ «Квантметал», ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит у листопаді 2012 р., серпні та вересні 2013 року на загальну суму 715712,00 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПК України відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит.

З приводу посилань відповідача в Акті перевірки на нереальність правочинів та їх безтоварність з огляду на відсутність у ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить, на думку податкового органу, про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, суд зазначає таке. Зазначаючи про не спрямованість правочинів між позивачем та ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ» на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Доводи податкового органу про відсутність власних основних фондів, технічного персоналу, власних виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента позивача, за належним їх документальним підтвердженням, можуть служити доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.234, 235 ЦК України) при оспорюванні їх в судовому порядку, але не є підставою для самостійного констатування податковим органом факту нереальності правочину. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ» недійсними внаслідок їх фіктивності ДПІ до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено, судом на виконання вимог ст.11 КАС України існування такого рішення не встановлено.

Натомість позивачем, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ», були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ТОВ «СОРБІТ» і ПП «ПРОМ - ТЕХ - СНАБ» та наведені в акті перевірки порушення позивачем положень ст. 188, ст. 198, 200 ПКУ, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2013 р. на суму 127951,18 грн.

На підставі викладеного суд зазначає, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем в листопаді 2012 р., серпні та вересні 2013 року податкового кредиту в розмірі 715712,00 грн., не підтверджуються належними та допустимими доказами, спростовуються фактичними обставинами справи та нормами права. Позиція податкового органу спростована позивачем в ході розгляду справи та не ґрунтується на правильному застосуванні відповідачем норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд також не погоджується з доводами ДПІ про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару.

Так, відповідно до положень ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати додатки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство України, не встановлюює обов'язок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або самою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Підставою ж для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи було підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту у розмірі 715711,64 грн. за період листопад 2012 р., серпень та вересень 2013 року, суд доходить до висновку, що позивач правомірно відобразив суму залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів в розмірі 724220,00 грн. в декларації з ПДВ за вересень 2013 р.

Згідно з ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги ПП НВП «Центросталь» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.12.2013 року № 0005661501 - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 18.12.2013 року № 0005661501, про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 715712,00 грн. за вересень 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Науково-виробниче підприємство «Центросталь» (код ЄДРПОУ 34884423, адреса: м.Дніпропетровськ, вул. 40 років Комсомолу, буд. 132) витрати по оплаті судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева