Рішення № 40813858, 03.10.2014, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________ Справа № 520/5375/13-ц

Провадження № 2/520/2220/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

при секретарі - Харитоновій І.С., Гарнаженко Н.С.,

Мельничуковській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до Одеської державної академії будівництва та архітектури,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області, Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК», Одеської міської ради, за участю прокуратури Київського району м. Одеси

про визнання недійсним державного акту та встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Одеської державної академії будівництва та архітектури (ОДАБА), треті особи - Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області, Одеська регіональна філія ДП «ЦДЗК», Одеська міська рада, в якому просила визнати частково недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Одеської державної академії будівництва та архітектури за адресою: АДРЕСА_1, в частині ділянки площею 0,0439га, що знаходиться у постійному фактичному користуванні ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача не чинити перешкоди ОСОБА_3 в праві приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2; встановити ОСОБА_3 земельний сервітут щодо земельної ділянки площею 0,0244 га, яка входить в межі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ОДАБА за адресою: АДРЕСА_1, на право проходу та проїзду до житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а також встановити порядок виконання рішення суду.

В подальшому позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги, остаточно виклавши їх в редакції позовної заяви від 10.02.2014 року (т.2, а.с.131-132).

Згідно наданих уточнень ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 серії ІІ-ОД № 000493, виданий 06 листопада 2001 року Одеській державній академії будівництва та архітектури та зареєстрований за № 175 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею; встановити ОСОБА_3 сервітут на земельну ділянку площею 0,0244 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, та на земельну ділянку площею 0,0038 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, на право проходу та проїзду до житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; встановити порядок виконання цього рішення суду відповідно до якого рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для оформлення ОСОБА_3 документів для приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 за відсутності згоди та підпису в акті встановлення меж земельної ділянки суміжного землекористувача - Одеської державної академії будівництва та архітектури, а також є підставою для Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області для анулювання запису № 175 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Одеської державної академії будівництва та архітектури за адресою: АДРЕСА_1, виданого 06 листопада 2001 року.

Ухвалою суду від 09.09.2014 (т.2, а.с.191) до участі у справі допущено прокуратуру Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської державної академії будівництва та архітектури.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що вона є власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, що розташовані на земельній ділянці площею 0,0961 га, яка знаходиться у фактичному постійному користуванні ОСОБА_3

Згідно архівних матеріалів, земельна ділянка, на якій розташоване належне позивачці домоволодіння з 1949 року знаходиться у користуванні власників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу частки домоволодіння від 2 липня 1949 року ОСОБА_5. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 придбали у рівних частках домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

8 травня 1971 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продали ОСОБА_11 2/5 частини житлового будинку за вищевказаною адресою.

Позивачка вказує, що відповідно до довідки, яка була отримана нею у державному архіві Одеської області рішенням Одеського міського виконкому № 642 від 16.07.1956 року за ОСОБА_8 закріплена земельна ділянка площею 1820 кв.м.

ОСОБА_3 посилається також на те, що з 1986 року власником частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 став її батько - ОСОБА_12. У 1990 році батьком була проведена реконструкція житлового будинку, будинок введено в експлуатацію з урахуванням змін після реконструкції, також проведено перерахунок часток, відповідно до розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 15.07.1998 року № 985. 7 серпня 1998 року ОСОБА_12 було отримано свідоцтво про право власності на 82/100 частин домоволодіння.

На підставі договору дарування від 20.08.2000 р. власницею 82/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами стала ОСОБА_3, а в подальшому рішенням суду належна їй частка домоволодіння була виділена у самостійний об'єкт нерухомого майна та за позивачкою визнано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 вказує, що у 2011 році вона звернулася до Одеської міської ради для отримання дозволу на приватизацію та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, також позивачкою було укладено договір із землевпорядною організацією на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки.

Землевпорядною організацією при проведенні попередніх робіт шляхом внесення у базу даних кадастрового центру інформації про земельну ділянку площею 0,0961 га по АДРЕСА_2, було встановлено, що частина земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3, в тому числі і частина земельної ділянки, на якій розташований належний позивачці житловий будинок, за документами знаходиться у користуванні відповідача - Одеської державної академії будівництва та архітектури та на неї отримано державний акт на право постійного користування.

ОСОБА_3 стверджує, що зазначена обставина є перешкодою у реалізації її права користування та розпорядження майном, а також порушує її право на приватизацію земельної ділянки.

Позивачка також вказує, що вона намагалася врегулювати даний земельний спір мирним шляхом, письмово зверталася до вказаного учбового закладу з проханням відкоригувати межі земельної ділянки, проте відповіді так і не отримала, у зв'язку із чим була вимушена звернутися до суду для захисту своїх прав і законних інтересів.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник наполягали на задоволенні позову.

Представник ОДАБА у судове засідання з'явився, позов не визнав, письмових заперечень на позовну заяву не надав.

17.07.2013 року ОДАБА звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою та зобов'язати ОСОБА_3 звільнити зайняту частину земельної ділянки Одеської державної академії будівництва та архітектури шляхом знесення самовільних споруд (т.1, а.с. 66-67).

Ухвалою суду від 03.10.2014 року зустрічний позов було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України за заявою представника Одеської державної академії будівництва та архітектури.

Представник прокуратури Київського району м. Одеси у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Треті особи у судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином (т.2, а.с. 207-209).

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_3, її представника, представника відповідача Одеської державної академії будівництва та архітектури, представника прокуратури, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.07.2009 року у справі № 2-3326/2009 (т.1, а.с. 24, 25) належить житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2, що розташований на земельній ділянці площею 0,0961 га, яка знаходиться у фактичному постійному користуванні ОСОБА_3 (т.1, а.с. 32, 53).

З матеріалів справи також слідує, що земельна ділянка, на якій розташоване належне позивачці домоволодіння щонайменш з 1949 року знаходиться у користуванні власників житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2.

Так, на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння від 2 липня 1949 року ОСОБА_5. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 придбали у рівних частках домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 22-23).

8 травня 1971 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продали ОСОБА_11 2/5 частини житлового будинку за вищевказаною адресою (т.1, а.с. 8).

Згідно договору купівлі-продажу від 23.04.1986 року ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_12 купив 2/5 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 175-178).

Згідно довідки Державного архіву Одеської області рішенням Одеського виконкому № 642 від 16.07.1956 року за ОСОБА_8 закріплена земельна ділянка площею 1820 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 26, 166).

З витребуваної судом копії рішення Одеського виконкому № 642 від 16.07.1956 року вбачається, що за співвласниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_2, а саме - за ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 була закріплена земельна ділянка площею 1820 кв.м. (т.2, а.с. 115-117).

Судом також встановлено, що батьком позивачки була проведена реконструкція житлового будинку, реконструйований будинок у встановленому законом порядку введено в експлуатацію (т.1, а.с. 153, 157), проведено перерахунок часток у домоволодінні, який було затверджено розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 15.07.1998 року № 985 (т.1, а.с. 10, 182).

7 серпня 1998 року ОСОБА_12 було отримано свідоцтво про право власності на 82/100 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 7).

Згідно договору дарування від 20.08.2000 р. власником 82/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами стала позивачка ОСОБА_3, а в подальшому рішенням суду належна їй частка домоволодіння була виділена у самостійний об'єкт нерухомого майна та за позивачкою визнано право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 24-25).

У 2011 році ОСОБА_3 звернулася до Одеської міської ради для отримання дозволу на приватизацію та оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, також позивачкою було укладено договір із землевпорядною організацією на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки.

Землевпорядною організацією при проведенні попередніх робіт шляхом внесення у базу даних кадастрового центру інформації про земельну ділянку площею 0,0961 га по АДРЕСА_2, було встановлено, що частина земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3, в тому числі і частина земельної ділянки, на якій розташований належний позивачці житловий будинок, за документами знаходиться у користуванні відповідача - Одеської державної академії будівництва та архітектури на підставі державного акту на право постійного користування серії ІІ-ОД № 000493, виданого 06 листопада 2001 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не може реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки у зв'язку із неточностями, допущеними землевпорядною організацією при встановленні меж ділянки Одеської державної академії будівництва та архітектури.

Геодезичні роботи КП «ОМБТІ та РОН», яким було виготовлено каталоги координат для відведення земельної ділянки ОДАБА, були проведені з порушенням законодавства та допущенням неточностей при встановленні меж ділянки ОДАБА.

Представники Одеської державної академії будівництва та архітектури не одержали від ОСОБА_12, тобто у попереднього власника будинку, як суміжного землекористувача, відповідного погодження.

В матеріалах справи наявна копія заяви, виконана від імені ОСОБА_12 про те, що він не має претензій щодо відведення земельної ділянки ОДАБА (т.2, а.с. 39, 124), однак згідно висновку № 1064/02 судової почеркознавчої експертизи підпис на вищевказаній заяві виконаний не ОСОБА_12, а іншою особою з намаганням наслідування підпису ОСОБА_12 (т.2, а.с. 165-167).

Ділянка, на якій розташований спортивно-оздоровчий комплекс ОДАБА, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивачка ОСОБА_3 є користувачем суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.

Огорожа між цими двома ділянками встановлена більш ніж 60 років тому і жодного разу не змінювала свого місця розташування.

Факт існуючих меж суміжних ділянок та порушень під час відведення ділянки ОДАБА підтверджується також архівними матеріалами. Так, згідно генерального плану будівель і споруд Одеського інженерно-будівельного інституту (правонаступником якого є ОДАБА), на геопідоснові (інвентарний № 10044) відображено межі ділянки Інституту та паркани, які її огороджують (т.1, а.с. 58). Межа між територією інституту та суміжною земельною ділянкою ОСОБА_12 чітко визначена, розташування паркану відповідає його реальному місцезнаходженню і на теперішній час. Наявність капітального паркану між земельними ділянками ОСОБА_12 (в подальшому - ОСОБА_3) та ОДАБА вбачається і з копій технічних паспортів 1997, 1998 років (т.1, а.с. 79-88), тобто зазначений паркан вже існував на момент відведення земельної ділянки ОДАБА у 2000 році.

Законом встановлено, що для отримання земельної ділянки у власність або постійне користування, потрібно встановити межі земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно п.2 ч.2 ст. 198 Земельного кодексу України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

В порушення вимог цієї статті погодження меж земельної ділянки ОДАБА із ОСОБА_12 не здійснювалося, адже його підпис на заяві є підробленим.

В ході проведеної перевірки за заявою ОСОБА_3 Одеським міським управлінням земельних ресурсів було встановлено, що під час виготовлення технічної документації по складанню акту на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, виданого Одеській державній академії будівництва та архітектури землевпорядною організацією КП «ЗКБ при УЗР», були допущені технічні неточності. Так, у каталогах координат кутів земельної ділянки та її площі, вирахуваних КП «ОМБТІ та РОН», що виконувало геодезичні вимірювання, виявилися технічні помилки, викликані недосконалістю вимірювальної техніки, якою користувалися організації на той період часу. Інформація з зазначеними неточностями була введена в базу АС ДЗК (т.1, а.с. 20-21).

З листа Одеського міського управління земельних ресурсів від 22.07.2011 року слідує, що внаслідок зазначених помилок межи частини належних ОСОБА_3 на праві власності будівель та споруд перетинаються з межами земельної ділянки, переданої у постійне користування Одеській державній академії будівництва архітектури.

Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення розгляду означеного питання у судовому порядку, Одеській державній академії будівництва архітектури було рекомендовано звернутися на адресу КП «ОМБТІ та РОН» із клопотанням щодо усунення неточностей допущених вказаним підприємством, а саме проведення вимірювань меж вищенаведеної земельної ділянки сучасними геодезичними вимірювальними приладами на місцевості.

Вказане підприємство за результатами проведення за власний рахунок відповідно до чинного законодавства України зазначених заходів зможе звернутися на адресу територіального органу Держкомзему у м. Одеса та ОРФ ДП «ЦДЗК» для внесення оновлених вимірювань, відкоригованих даних до бази АС ДЗК без зімни форми, місця розташування та площі вищевказаної земельної ділянки.

Незважаючи на це, ОДАБА до КП «ОМБТІ та РОН» із відповідним клопотанням щодо усунення неточностей не звернулося, а у судовому засіданні представник відповідача наполягав на тому, що це саме ОСОБА_3 було здійснено самочинне захоплення земельної ділянки ОДАБА та на ній побудовано свій житловий будинок.

Вищевказані обставини були також предметом перевірки прокуратури м. Одеси, за наслідками здійснення якої прокуратурою були встановлені зазначені порушення та направлені відповідні приписи про усунення порушень законодавства України у сфері земельних відносин до Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК» та управління Держкомзему у м. Одесі (т.1, а.с. 34-37).

У приписах прокуратури зазначено, що в порушення вимог чинного законодавства України та при відсутності сучасних геодезичних вимірювальних приладів посадові особи КП «OМБТІ та РОН» при здійснені вимірювань по земельній ділянці помилково внесли об'єкти нерухомості, а саме житловий будинок та надвірні споруди, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3 до технічної документації при відведені земельної ділянки ОДАБА за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, по фактичному користуванню спірних питань не існує, оскільки земельні ділянки ОСОБА_3 та ОДАБА розмежовані капітальним парканом.

Враховуючи зазначене прокуратурою м. Одеси 11.10.2011 року було внесено припис КП «ОМБТІ та РОН» щодо негайного усунення порушень законодавства. За результатами розгляду припису прокуратури посадовими особами КП «ОМБТІ та РОН» були проведені вимірювання меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 сучасними геодезичними вимірювальними приладами на місцевості, та направлено на адресу управління земельних ресурсів у м. Одеса Держкомзему України, оновлений каталог координат та план меж на геопідоснові М1:500 зазначеної земельної ділянки (т.1, а.с. 27-28).

Виходячи з наведеного, прокурор у приписах вимагав від Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК» та від Управління земельних ресурсів у м. Одесі вжити заходи щодо негайного усунення порушень вимог Закону та негайно долучити до архівних матеріалів документації із землеустрою по відведенню Одеській державній академії будівництва та архітектури у постійне користування земельної ділянки, площею 10,2691 га, за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, що зберігаються у місцевому фонді відповідно до ст. 32 Закону України «Про землеустрій», оновлений каталог координат та план меж на геопідоснові М 1:500 виконаний посадовими особами КП «ОМБТІ та РОН»; негайно здійснити заходи щодо введення до державного земельного кадастру відкоригованих даних обмінного файлу по земельній ділянці, площею 10,2691 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що приписи прокурора, внесені до Одеської регіональної філії ДП «ЦДЗК» та Управління земельних ресурсів у м. Одесі, виконані не були, оскільки згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі, якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Держаному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів) такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені.

Однак, такої згоди на виправлення помилок ОДАБА не надає, та у судовому засіданні представник відповідача категорично заперечував проти цього, стверджуючи, що оспорюваний державний акт повністю відповідає вимогам закону.

Крім того, згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 1051 дані про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру органами Держземагенства і до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - органами Укрдержреєстру (Державною реєстраційною службою України).

Враховуючи вищевикладене, станом на теперішній час ні Одеська регіональна філія Центру ДЗК, ні Управління земельних ресурсів у м. Одесі не мають повноважень щодо внесення змін до державного земельного кадастру в частині меж земельної ділянки Одеської державної академії будівництва та архітектури (раніше - Одеського інженерно-будівельного інституту) за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 4.1. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 № 325 виправлення орфографічних або технічних помилок у бланку та державному акті не допускається.

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 3 ст. 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Право ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки, на якій розміщене приналежне їй домоволодіння, закріплене у ст.ст. 116, 118 ЗК України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Аналіз абз. 1 п. 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України з урахуванням ч. 2 ст. 19 Конституції України дає підстави для висновку про те, що й державний акт на право власності на земельну ділянку може бути визнаний недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 6 лютого 2013 року у справі № 6-169цс12.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 обрано вірний спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,2691 га за адресою: АДРЕСА_1 серії ІІ-ОД № 000493, виданий 06 листопада 2001 року Одеській державній академії будівництва та архітектури визнається судом недійсним, оскільки істотним чином порушує права позивачки на приватизацію земельної ділянки, та посвідчує право ОДАБА на користування земельною ділянкою, на якій розміщені приналежні позивачці об'єкти нерухомого майна.

Суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави для скасування рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 161 від 28.04.2000 року (т.2, а.с. 3-4), яким надано ОДАБА земельну ділянку площею 10,2950 га за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі - земельну ділянку площею 10,2691 га у постійне користування, земельну ділянку площею 0,0258 га - у тимчасове довгострокове користування терміном до 5 років, але не пізніше початку реконструкції району та АДРЕСА_2, оскільки за результатами розгляду припису прокуратури посадовими особами КП «ОМБТІ та РОН» були проведені вимірювання меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 сучасними геодезичними вимірювальними приладами на місцевості, та направлено на адресу управління земельних ресурсів у м. Одеса Держкомзему України, оновлений каталог координат та план меж на геопідоснові М1:500 зазначеної земельної ділянки (т.1, а.с. 27-28).

Зі змісту цих документів вбачається, що у фактичному користуванні ОДАБА на теперішній час перебуває земельна ділянка площею 10,27 га (т.1, а.с. 28 на звороті), отже ця площа є навіть більшою ніж була виділена рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 161 від 28.04.2000 року (10,2950 га) та більшою ніж вказана у оспорюваному державному акті (10,2691 га) (т.1, а.с. 18).

Наведене вище спростовує твердження представника ОДАБА про самочинне захоплення ОСОБА_3 частини земельної ділянки відповідача.

За таких обставин, на підставі чинного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 161 від 28.04.2000 року ОДАБА не позбавлена можливості одержати новий державний акт із правильними координатами та планом меж земельної ділянки.

Щодо вимог ОСОБА_3 про встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 0,0244 га та на земельну ділянку площею 0,0038 га на право проходу та проїзду до житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, суд зазначає наступне.

Землевпорядною організацією при розробці проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки ОСОБА_3 було запропоновано встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 0,0244 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, та на земельну ділянку площею 0,0038 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, на право проходу та проїзду до житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, оскільки іншим шляхом пройти (проїхати) до будинку ОСОБА_3 неможливо (т.1, а.с. 55, 56).

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Ст. 404 ЦК України передбачає, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Суд зазначає, що власником земельною ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 є Одеська міська рада, а відповідач - ОДАБА є її фактичним володільцем.

Аналізуючи суб'єктний склад учасників процесу, суд зазначає, що позивачем правомірно визначено Одеську міську раду в якості третьої особи, оскільки ніяких вимог до неї, як власника земельної ділянки, заявлено не було, а вимоги пред'явлені виключно до ОДАБА як до володільця зазначеної земельної ділянки, відповідно до ст. 404 ЦК України.

Судовим розглядом встановлено, що іншим шляхом окрім як через земельні ділянки площею 0,0244 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, та через земельну ділянку площею 0,0038 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, пройти (проїхати) до житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, - неможливо, а тому, приймаючи до уваги положення ч. 3 ст. 402 ЦК України, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_3 безстроковий, безоплатний сервітут на земельну ділянку площею 0,0244 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, та на земельну ділянку площею 0,0038 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, на право проходу та проїзду до житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи положення ст. 217 ЦПК України суд вважає за необхідне встановити порядок виконання цього рішення суду, відповідно до якого рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для оформлення ОСОБА_3 документів для приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 за відсутності згоди та підпису в акті встановлення меж земельної ділянки суміжного землекористувача - Одеської державної академії будівництва та архітектури, а також є підставою для Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області для анулювання запису № 175 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Одеської державної академії будівництва та архітектури за адресою: АДРЕСА_1, виданого 06 листопада 2001 року.

Приймаючи до уваги, що позивачкою не заявлені вимоги про відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, відповідно до ст. 11 ЦПК України у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215, 217 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,2691 га за адресою: АДРЕСА_1 серії ІІ-ОД № 000493, виданий 06 листопада 2001 року Одеській державній академії будівництва та архітектури та зареєстрований за № 175 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

Встановити ОСОБА_3 безстроковий, безоплатний сервітут на земельну ділянку площею 0,0244 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, та на земельну ділянку площею 0,0038 га, що на плані топогеодезичної зйомки 2009 року позначена точками 1-2-3-4-5-6, на право проходу та проїзду до житлового будинку ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Встановити порядок виконання цього рішення суду відповідно до якого це рішення у разі набрання ним законної сили є підставою для оформлення ОСОБА_3 документів для приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 за відсутності згоди та підпису в акті встановлення меж земельної ділянки суміжного землекористувача - Одеської державної академії будівництва та архітектури, а також є підставою для Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області для анулювання запису № 175 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею про реєстрацію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Одеської державної академії будівництва та архітектури за адресою: АДРЕСА_1, виданого 06 листопада 2001 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Петренко В. С.