Рішення № 40811260, 30.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11994/14 30.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 4 166,21 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Васютін А.Г. представник за довіреністю № б/н від 13.03.14.

Від відповідача: Марусенко Ю.Г. представник за довіреністю № б/н від 05.08.14.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» (далі - відповідач) про стягнення 4 166,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач відзначає, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», яке продало боргові зобов'язання позивачу, виконало свої зобов'язання, як страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/2737235), яким застраховано цивільно-правову відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Peugeot, д.р.н. НОМЕР_2, та звернення до страхувальника, яким є відповідач, щодо відшкодування сплачених коштів через порушення вимог закону в частині неповідомлення страховика про настання страхового випадку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.14 порушено провадження у справі № 910/11994/14 та призначено її до розгляду.

Розпорядженням № 04-23/527 від 15.07.14. було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/11994/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.14. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 28.08.14.

18.07.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві та просить суд замінити неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА», на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон».

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.08.14. та 11.09.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 11.09.14. та 30.09.14.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.14. за клопотанням позивача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/11994/14 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 30.09.14. представником позивача подано письмові пояснення по справі.

Представником відповідача в судовому засіданні 30.09.14. підтримано подане ним 18.07.14. клопотання про заміну неналежного відповідача на належного.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.14. заперечував проти заміни відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон».

Розглянувши в судовому засіданні 30.09.14. клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА», на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон», суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Згідно з пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Разом з тим, позивачем не було надано згоди на заміну первісного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон». Необхідності залучення з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК України суд не вбачає, а тому розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 30.09.14. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.14. проти позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 30.09.14. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/11994/14.

В судовому засіданні 30.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.10. у місті Львові по вул. Промислова, 45 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Peugeot, д.р.н. НОМЕР_2, що належить відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_4, та транспортного засобу Ford, д.р.н. НОМЕР_1.

Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 19.11.10. в адміністративній справі № 3-4180/10р., ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу Peugeot, д.р.н. НОМЕР_2 згідно з полісом № ВЕ/2737235 застрахована третьою особою, страхувальник за вказаним полісом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА».

Відповідно до ремонтної калькуляції від 12.11.10. вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу Ford, д.р.н. НОМЕР_1 склала 4 999,45 грн.

Згідно з страховим актом № 658 від 01.06.11., який складений Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова», сума страхового відшкодування, підлягаючого до виплати, становить 4 166,21 грн.

Позивач виплатив власнику автомобіля Ford, д.р.н. НОМЕР_1 страхове відшкодування в сумі 4 166,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0005666 від 24.06.11.

Однак, відповідач (страхувальник) не повідомив страховика - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» в установлені строки про настання страхового випадку, що надає останньому право регресної вимоги для стягнення понесених витрат у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.

При цьому, 02.01.14. між третьою особою (далі - Первісний кредитор) та позивачем (далі - Новий кредитор) було укладено Договір купівлі-продажу боргових зобов'язань (далі - Угода) відповідно до умов якої Первісний кредитор (продавець) продає (відступає) Новому кредитору (покупцю) регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (перелік яких міститься у додатку 1 до Угоди), а Новий кредитор (покупець) приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду (п. 3.1 Угоди).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. а п. 3.3 Угоди покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання даного договору, включаючи але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі.

Згідно додатку № 1 до Угоди, продавець передав позивачу регресну вимогу за датою страхового випадку 04.11.10., поліс страхування № ВЕ/2737235, страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛТА».

Приписами ст. 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином третя особа відступила позивачу належні йому права вимоги, які Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм транспортного засобу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За приписами п. 38.1.1 ст. 38 та п. 33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п. 33.1.2 ст. 33 цього Закону.

Згідно з п. 33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з п.38.1.1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент вчинення ДТП) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає наявність, а не відсутність у страховика права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у випадку неповідомлення страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства вбачається обов'язок відповідача (страхувальника) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику відомості про ДТП, що відповідачем зроблено не було.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних зі стягненням страхового відшкодування в порядку регресу (постанови ВГСУ від 26.12.12. у справі № 5011-22/10427-2012, від 22.04.13. у справі № 5011-12/15483-2012, від 28.06.13. у справі № 910/2041/13).

Зазначене спростовує доводи відповідача про те, що він не є особою, яка згідно чинного законодавства повинна нести відповідальність за спричинену шкоду належним їй на праві власності автомобілем.

Як встановлено судом, відповідач, як Страхувальник, не повідомив Страховика про страховий випадок 04.11.10., що не заперечується відповідачем.

Відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 166,21 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, б. 6; ідентифікаційний код 14284053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент Проперті Протектед» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 11, офіс 2; ідентифікаційний код 39033190) 4 166 (чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 21 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.10.14.

Суддя Т.М. Ващенко