Постанова № 40808533, 03.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 908/2312/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Казарцева Є.Ю., дов. б/н від 22.09.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2580З/1-18) на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода", с. Світловодолинське Мелітопольського району Запорізької області,

до Приватного підприємства "Молокозавод-ОЛКОМ", м. Мелітополь Запорізької області,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода", звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до Приватного підприємства "Молокозавод-ОЛКОМ", в якому просив суд визнати недійсним укладений сторонами договір зворотної фінансової допомоги №18 від 20.05.2013 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. по справі № 908/2312/14 (суддя Гончаренко С.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що спірний договір зворотної фінансової допомоги має бути визнаний недійним, оскільки відповідач не включений до реєстру фінансових установ, не набув відповідно до законодавства України статусу фінансової установи та не має повноважень на надання фінансових послуг, а тому, як вважає апелянт, з урахуванням положень статті 203 Господарського кодексу України та статті 227 Цивільного кодексу України є підстави вважати, що укладання відповідачем договору зворотної фінансової допомоги є порушенням в частині господарської компетенції (спеціальна правосуб'єктність) щодо укладання позастатутних угод, а саме, угод про надання фінансових послуг, без відповідного дозволу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 21.06.2011 року на 09:30 год.

Розпорядженням секретаря палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Івакіна В.О., у зв"язку із хворобою судді Медуниці О.Є.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що у разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що строк розгляду апеляційної скарги після винесення розпорядження секретаря палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 року про зміну складу колегії суддів починається заново.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2014 року проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 01.10.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

А тому, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 20 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" та Приватним підприємством "Молокозавод-ОЛКОМ" було укладений договір зворотної фінансової допомоги № 18 (далі договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що відповідач надає позивачу зворотну фінансову допомогу у розмірі, встановленому в п. 2.1 договору, а позивач, в свою чергу, зобов'язується повернути відповідачу отриману фінансову допомогу у повному розмірі та в строк, встановлений пунктом 5.1 договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору розмір фінансової допомоги складає 100000,00 грн., а згідно з п. 3.1 вказана сума повинна бути перерахована не пізніше 20-24 травня 2013 року.

Виконуючи свої зобов'язання за договором, відповідач пл./дорученням № 1881 від 20.05.2013 року перерахував на розрахунковий рахунок позивача обумовлену договором суму фінансової допомоги.

В пункті 5.1 договору сторони погодили строк повернення фінансової допомоги -31.12.2013 року.

Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач в обгрунтування позову посилається на те, що на момент укладання спірного договору відповідач не міг виступати позикодавцем, оскільки за законодавством України фінансові послуги можуть надаватися виключно фінансовими або кредитними установами на підставі відповідної ліцензії.

А тому, як вважає позивач, вчинення Приватним підприємством "Молокозавод-ОЛКОМ" цього правочину без відповідного дозволу (ліцензії) в силу частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215, статті 227 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з пунктом 2.2 договору фінансова допомога є поворотною та безвідсотковою. Відсотки за даним договором не нараховуються та не сплачуються.

Відповідно до пункту 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передача коштів у позику віднесена до фінансових послуг (пункт 1 статті 4 цього Закону).

При цьому, визначення терміну "фінансова послуга" надане у підпункті 5 пункту 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Так, відповідно до цієї норми фінансова послуга - це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до підпункту З пункту 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Однак, як вірно зазначив місцевий господарський суд операція з надання безпроцентної позики, до якої відноситься спірний договір, таким критеріям не відповідає, а отже- не є фінансовою послугою, таким чином, може надаватися не фінансовою установою.

Крім того, в пункті 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5555 від 31.03.2006 року "Про можливість надання юридичними особами -суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", зазначено, що юридична особа, що не є за своїм правовим статусом фінансовою установою, не може надавати кошти в позику на умовах фінансового кредиту (тобто під процент), але має право надавати фінансові послуги з надання коштів у позику відповідно до вимог цивільного законодавства.

Отже, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є позикою, яка не передбачає проценти або іншу винагороду за користування предметом позики, то його укладення не потребує наявності у позикодавця статусу фінансової установи.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання договору зворотної фінансової допомоги №18 від 20.05.2013р. недійсним.

Позивач апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що спірний договір зворотної фінансової допомоги має бути визнаний недійним, оскільки відповідач не включений до реєстру фінансових установ, не набув відповідно до законодавства України статусу фінансової установи та не має повноважень на надання фінансових послуг, а тому, як вважає апелянт, з урахуванням положень статті 203 Господарського кодексу України та статті статті 227 Цивільного кодексу України є підстави вважати, що укладання відповідачем договору зворотної фінансової допомоги є порушенням в частині господарської компетенції (спеціальна правосуб'єктність) щодо укладання позастатутних угод, а саме угод про надання фінансових послуг, без відповідного дозволу.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями, оскільки, як вже зазначалося, спірний договір за своєю правовою природою є позикою, яка не передбачає проценти або іншу винагороду за користування предметом позики, у зв"язку з чим він не містить ознак фінансової послуги в розумінні підпункту 5 пункту 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а тому, укладення цього договору не потребує наявності у позикодавця статусу фінансової установи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. по справі № 908/2312/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 06.10.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.