Рішення № 40808479, 07.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 р. Справа № 917/1816/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (вул. Предславинська, буд.13, офіс 211, м. Київ, 03680

до Приватного підприємства "ТМ-Новатор" (вул. 60 років Жовтня, буд. 85, м. Кременчук, Полтавська область, 39623)

про стягнення 192989,39 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача - Антощук Е. І.;

від відповідача - не з'явився.

Розглядається позовна заява про стягнення 192989,39 грн., у тому числі 7329,56 грн. заборгованості по лізинговим платежам, згідно генерального договору фінансового лізингу № 17 від 16.11.2012р., 1159,83 грн. - пені, 184500,00 грн. - неустойки за повернення предмета лізингу з порушенням строків повернення.

Відповідач відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 03.09.2014р. та від 19.09.2014р. (а.с.78, 94).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.09.2014р. № 19231306 Приватне підприємство "ТМ-Новатор" зареєстровано як юридична особа за адресою: вул. 60 років Жовтня, буд. 85, м. Кременчук, Полтавська область, 39623 (а.с.80-81).

На вказану адресу судом надсилалися ухвали по справі. Така ж адреса вказана відповідачем у договорі як адреса для листування (а.с.24).

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.10.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» (позивачем) та Приватним підприємством «ТМ-НОВАТОР» (відповідачем) укладено Генеральний договір фінансового лізингу № 17 від 16 листопада 2012 року (надалі - Генеральний договір); (а.с.13-24).

За умовами цього договору позивач як лізингодавець зобов'язується у відповідності до заявки відповідача (лізингоодержувача) придбати у постачальника у власність предмет лізингу та надати його за плату лізингоодержувачу в тимчасове володіння та користування на строк та на умовах, визначених цим генеральним договором та договором лізингу.

16.11.2012р. відповідач звернувся до позивача з заявкою про надання у лізинг автомобіля марки Ford, модель Cargo 3430D, 2007 року випуску (а.с.25).

Керуючись Генеральним договором та на підставі заявки відповідача про надання майна в лізинг від 16.11.2012 року між відповідачем та позивачем укладений Договір фінансового лізингу від 16 листопада 2012 року № ФЛ-17-1 (надалі - Договір лізингу); (а.с.26).

Відповідно до Договору лізингу та додатку № 1 до нього «Спеціфікація» позивач як лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та передає його лізингоодержувачу (відповідачу) за плату в тимчасове володіння та користування на строк та на умовах, визначених цим генеральним договором та договором лізингу. Предметом лізингу є автомобіль марки Ford, модель Cargo 3430D, 2007 року випуску, шасі № NM0C93TEDE7T64602 загальною вартістю 369000,00 грн. (а.с.26, 27).

За Актами приймання-передачі від 05.12.2012р. позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу - автомобіль марки Ford, модель Cargo 3430D, 2007 року випуску, шасі № NM0C93TEDE7T64602, реєстраційний номер АА0927НН, та документи на нього (а.с.29, 30).

Факт передачі відповідачу предмету лізингу вартістю 369000,00 грн. також підтверджується видатковою накладною № 16 від 03.12.2012р. (а.с.31).

Як визначено в ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV, зі змінами та доповненнями) за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За частиною другою ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Лізингоодержувач може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та нормативно-правових актів (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до п. 2.1. Генерального договору лізингоодержувач за надане йому право володіння та користування предметом лізингу зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі.

Згідно з 2.7. Генерального договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі в повному обсязі та в строк до граничної дати сплати, встановленої для відповідного лізингового періоду, які визначено в графіку лізингових платежів, незалежно від отримання рахунків від лізингодавця, а також не залежно від фактичного використання предмета лізингу чи перерв в використанні, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, модифікації, втрати предмета лізингу або інших перепон в користуванні предметом лізингу не з вини лізингодавця.

Розмір та періодичність лізингових платежів узгоджені сторонами в Графіку лізингових платежів, який є додатком № 2/ФЛ-17-1 до Договору лізингу та є його невід'ємною частиною (а.с.28).

Згідно даного графіку відповідач мав сплатити позивачеві 26.01.2014р. - 14й лізинговий платіж в сумі 11864,70 грн., 26.02.2014р. - 15й лізинговий платіж в сумі 11827,00 грн., 26.03.2014р. - 16й лізинговий платіж в сумі 11637,86 грн. Загальна сума належних до сплати лізингових платежів за вказаний період становить 35329,56 грн. (а.с.28).

Відповідач в порушення своїх зобов'язань вказані лізингові платежі сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, перерахувавши 7000,00 грн. - 17.02.2014р., 5000,00 грн. - 24.04.2014р., 6000,00 грн. - 28.04.2014р., 3000,00 грн. - 05.05.2014р., 7000,00 грн. -20.05.2014р. Зазначене підтверджується виписками банку з рахунку від 17.02.2014р., від 24.04.2014р., від 28.04.2014р., від 05.05.2014р., від 20.05.2014р. (а.с.97-101). Загальна сума проведених оплат за вказаними лізинговими платежами становить 28000,00 грн.

Заборгованість з лізингових платежів в сумі 7329,56 грн. відповідачем не сплачена.

Частиною другою та частиною третьою ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Такі ж положення викладені і в п. 11.1.6., п.11.6, п.11.6.9 Генерального договору.

В зв'язку з несплатою лізингових платежів позивачем направлено на адресу відповідача претензію від 18.04.2014 року № 1026 з вимогою про сплату заборгованості, повернення предмета лізингу та розірвання Генерального договору і Договору лізингу. Дана претензія була одержана відповідачем 24.04.2014р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення відправлення (а.с.83-86).

Відповіді відповідач на претензію не надав.

Отже, позивачем договори розірванні в односторонньому порядку.

Керуючись ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 11.1.6., п. 11.6.9. Генерального договору позивач подав заяву від 20.05.2014 року № 1062 про вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо повернення предмету лізингу в зв'язку з простроченням сплати лізингових платежів більше 30 днів за період з 26.01.2014 року по 20.05.2014 року та наявністю заборгованості за договором на загальну суму 167115,00 грн. (а.с.37-38).

26.05.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис (реєстровий № 3679) про повернення відповідачем на користь позивача предмета лізингу - автомобіля марки Ford, модель Cargo 3430D, 2007 року випуску, шасі № NM0C93TEDE7T64602, реєстраційний номер АА0927НН (а.с.41-42).

На підставі виконавчого напису позивачем подано заяву про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2014 року № 1071 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (а.с.43).

Державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ за постановою від 11.06.2014 року відкрито виконавче провадження № 43651266 з виконання виконавчого напису нотаріуса про зобов'язання передати вказаний предмет лізингу (а.с.44-45).

Позивачем направлено державному виконавцю заяву від 08.07.2014 року № 1090 про подання в розшук предмета лізингу та притягнення службових осіб Відповідача до кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строку для добровільного виконання постанови про відкриття виконавчого провадження, приховуванням відповідачем об'єкта фінансового лізингу та не наданням державному виконавцю інформації щодо місця знаходження об'єкта фінансового лізингу, тобто перешкоджання виконанню рішення, протиправним і безоплатним користуванням відповідачем об'єктом фінансового лізингу, безпосередньо поліпшуючи своє матеріальне становище незаконним користуванням об'єктом фінансового лізингу, його неповерненням (а.с.46).

Державним виконавцем Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ винесено постанову від 11.07.2014 року про розшук майна боржника - предмету лізингу та постанову від 11.07.2014 про накладення штрафу (а.с.47-48, 49-50).

30.07.2014 року старшим державним виконавцем передано позивачу предмет лізингу, що підтверджується Актом державного виконавця від 30.07.2014 року (а.с.51).

В постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. у справі № 3-136гс11 викладено правову позицію про те, що за змістом частин 2, 3 ст. 653 ЦК домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Згідно ст. ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

В ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів в спростування вищевикладеного, доказів сплати боргу чи заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Листом від 07.10.2014р. позивач повідомив суду про те, що на дану дату відповідачем борг не сплачено.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 7329,56 грн. боргу за лізинговими платежами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За п. 10.2.1 Генерального договору у випадку прострочення строків сплати лізингових платежів більш ніж на 3 робочі дні або у випадку часткової сплати поточного лізингового платежу, лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингодавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми такого прострочення лізингового платежу за кожен календарний день прострочення.

З огляду на несвоєчасність та неповноту внесення лізингових платежів позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1159,83 грн. пені, нарахованої за період 27.01.2014р. - 08.08.2014р. (розрахунок - а.с.52-53).

При перевірці даного розрахунку судом встановлено, що заявлена до стягнення сума пені не перевищує розрахункову, при обчисленні пені позивач обмежив її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України як визначено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Розрахунок суду залучено до справи.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 1159,83 грн. пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 184500,00 грн. неустойки за порушення строків повернення предмету лізингу, нарахованої за період 01.05.2014р. - 26.05.2014р. на підставі п. 10.2.2 Генерального договору (розрахунок - а.с. 52-53).

В п. 10.2.2 Генерального договору сторони встановили, що у випадку неповернення предмета лізингу або повернення його з порушенням строків повернення, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку у розмірі 2 відсотки від вартості предмета лізингу на момент укладання договору за кожен день просточення строку повернення предмету лізингу.

Вартість предмету лізингу в сумі 369000,00 грн. визначена сторонами у специфікації від 16.11.2012р. та у видатковій накладній № 16 від 03.12.2012р. (а.с.27, 31).

За п.11.8 Генерального договору лізингоодержувач зобов'язується протягом п'яти календарних днів з дати отримання повідомлення про вилучення (якщо інший строк не зазначено в такому повідомленні) від лізингодавця доставити предмет лізингу у нормальному стані (без механічних та будь-яких інших пошкоджень та недоліків, в стані, придатному для нормальної експлуатації та використання за цільовим призначенням) з урахуванням нормального зносу, до місця, визначеного лізингодавцем.

В претензії позивачем ставилася вимога про повернення предмету лізингу протягом семи календарних днів з моменту отримання цієї претензії (а.с.83).

Як було встановлено вище судом, претензію позивача з вимогою повернути предмет лізингу відповідач одержав 24.04.2014р., що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.86).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг спорку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, строк повернення почався 25.04.2014р., закінчення семиденного терміну припадає на 01.05.2014р., який є святковим днем. Оскільки 01.05.204р. - 04.05.2014р. за календарем були святковими та вихідними днями згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України останнім днем виконання зобов'язання з повернення предмету лізингу є 05.05.2014р. А прострочення зобов'язання почалося - 06.05.2014р.

Отже, дану неустойку слід нараховувати за період 06.05.2014р. - 26.05.2014р.

За вказаний період сума неустойки за договором складає 154980,00 грн. (розрахунок суду залучено до справи).

При цьому слід зазначити, що положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, прийнятої з мотивів неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права (за позовом ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» до фірми «Хімзахист» у формі ТОВ про стягнення суми) визначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Дане рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України на підставі ст. 111-28 ГПК України.

В даному випадку в п. 10.2.1 Генерального договору встановлено санкцію за несвоєчасну сплату лізингових платежів, а в п.10.2.2 - за несвоєчасне повернення предмету лізингу. Отже, вказані санкції передбачені за різні види порушень різних зобов'язань.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Та обставина, що за порушення передбаченого строку повернення предмету лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку у розмірі 2 % від вартості предмету лізингу за кожен день прострочення повернення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу не стає грошовим зобов'язанням.

В постанові Верховного Суду України від 03.12.2013р. у справі № 3-35гс13 (справа № 908/43/13-г) висловлено правову позицію про те, що в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. При цьому, на цю пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим. Дане рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх судів України на підставі ст. 111-28 ГПК України.

Отже, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не застосовуються при обчисленні неустойки за п. 10.2.2. Генерального договору.

Як було встановлено вище судом, в порушення договірних зобов'язань відповідач своєчасно предмет лізингу не повернув, в зв'язку з чим позивач був вимушений завертатися до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, а також до виконавчої служби для примусового вилучення предмету лізингу. Тобто, наявні підстави для нарахування неустойки згідно з п. 10.2.2 Генерального договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 154980,00 грн. неустойки за несвоєчасне повернення предмету іпотеки підлягають задоволенні.

В іншій частині вимоги про стягнення неустойки судом відхиляються як безпідставні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТМ-Новатор" (вул. 60 років Жовтня, буд. 85, м. Кременчук, Полтавська область, 39623; ідентифікаційний код 34397810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинг" (вул. Предславинська, буд.13, офіс 211, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 38291386) 7329грн. 56 коп. основного боргу з лізингових платежів, 1159грн. 83 коп. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 154980грн. 00 коп. неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу, 3269грн. 39 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 09.10.2014р.

Суддя Безрук Т. М.