Постанова № 40808137, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1570/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач - ОСОБА_2 до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо:

- невиплати позивачу грошової премії у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, протягом жовтня - грудня 2013 року та січня 2014 року включно;

- віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо:

- не доведення до позивача як працівника апарату Міністерства юстиції України наказу від 05.09.2013 р. №1864/5 «Про затвердження Положення про преміювання працівників апарату Міністерства юстиції України»;

- не встановлення позивачеві грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи протягом листопада - грудня 2013 року та січня 2014 року;

- несвоєчасного надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року та від 22.01.2014 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

зобов'язати відповідача надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації»;

стягнути з відповідача на користь позивача:

- недовиплачену заробітну плату за жовтень, листопад, грудень 2013 року а січень 2014 року у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, з урахуванням виплаченої премії у розмірі за жовтень - 1296 грн., листопад - 1865 грн., грудень - 3655 грн., січень 2014 року - 611 грн., всього - 7427 грн.;

- недовиплачену заробітну плату за період листопад - грудень 2013 року та січень 2014 року у належному розмірі з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років у загальному розмірі 2889 грн.;

- компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 146,45 грн. (пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати - 1218 грн. : 20 дн. (лютий) =60,90грн. : 8 год. = 7, 61грн. х 4 год. = 30,45 грн., 1218 грн. : 21 дн. (березень) =58 грн. : 8 год. = 7,25 грн. х 4 год. = 29 грн. х 4 = 116 грн.), пов'язану з прибуттям до суду з урахуванням судових засідань у даній справі (26.02.2014 р., 05.03.2014 р., 12.03.2014 р., 19.03.2014 р., 26.03.2014 р.) та на час винесення рішення (ст. 91 КАС України).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного надання інформації на запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року та не надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 22.01.2014 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення суду про задоволення позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення є незаконним і необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню у даному випадку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій в частині віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом та зобов'язання відповідача надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати грошової премії позивачу за період жовтень - грудень 2013 року - січень 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що до повноважень керівників відповідних органів належить право самостійно визначати розмір додаткової заробітної плати у вигляді премії, яка може бути зменшена або збільшена за основними результатами діяльності працівника залежно від їх особистого вкладу в загальні результати роботи. Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи за листопад-грудень 2013 року та січень 2014 року, суд першої інстанції дійшов висновку, про відсутність протиправної бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невстановлення такої грошової надбавки, оскільки керівникам надано право, а не покладено обов'язок, встановлювати зазначену надбавку в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті, за наявності підстав для її встановлення.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, водночас вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів позивач, згідно наказу Міністерства юстиції України від 18 листопада 2011 року №2228/к, призначений з 21 листопада 2011 року на посаду головного спеціаліста відділу контролю за діяльністю центрального апарату та територіальних органів Контрольно-ревізійного управління.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 23 січня 2012 року №70/к у зв'язку зі зміною структури апарату призначено ОСОБА_2 з 25 січня 2012 року на посаду головного спеціаліста відділу внутрішнього аудиту діяльності апарату та територіальних органів Управління внутрішнього аудиту та встановлено йому надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років.

Водночас Міністерство юстиції України в період з жовтня 2013 року по січень 2014 року встановило позивачу розмір премії нижчий, відносно встановленого раніше.

Крім того, 5 лютого 2013 року начальник Управління внутрішнього аудиту звернувся із поданням №18-48/58 до заступника Міністра - керівника апарату із пропозицією зняти надбавку позивачу за виконання особливо важливої роботи в розмірі 20 відсотків.

Наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2013 № 306/к «Про скасування надбавки за виконання особливо важливої роботи» позивачу скасовано надбавку за виконання особливо важливої роботи, встановлену пунктом 2 наказу Міністерства юстиції України від 23.01.2012 № 70/к «Про призначення ОСОБА_2».

Також судом встановлено, що 15 січня 2014 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом на отримання публічної інформації, зокрема, щодо розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року та січень 2014 року. Даний запит відповідно до рекомендаційного повідомлення про вручення поштового відправлення отримано адресатом 23.01.2014року.

3 лютого 2014 року відповідач листом №ПІ-Я-100/17 відмовив позивачу у надані копії розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту та надіслав копію розподілу коштів на преміювання за грудень 2013 року в частині, що стосується безпосередньо позивача.

22 січня 2014 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації щодо розміру виплаченої йому заробітної плати відповідно до відпрацьованого часу. Даний запит отримано відповідачем 24.01.2014року.

6 лютого 2014 року відповідачем надано відповідь №ПІ-Я-106/17 на запит позивача від 22.01.2014року.

Вважаючи протиправними дії відповідача по зменшенню розміру премій та надбавок, а також ненадання належної інформації на запит в порядку доступу до публічної інформації, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

В частині вимог, які стосуються встановлення та виплати премії, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

За визначенням статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно частини другої статті 33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до частини сьомої статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин згідно з додатками 56 - 59.

Підпунктом 2 пункту 2 вказаної Постанови надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 01 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.

Наказом Міністерства юстиції України від 5 вересня 2013 року №1864/5 затверджено Положення про преміювання працівників центрального апарату Міністерства юстиції (далі по тексту - Положення про преміювання).

Відповідно до пункту 1.3 Положення про преміювання визначено, що преміювання здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи за підсумками роботи за місяць (рік), без обмеження індивідуального розміру премій.

Згідно з пунктом 1.1. Положення преміювання керівників та спеціалістів здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати за підсумками роботи за місяць (рік), без обмеження індивідуального розміру премії.

Відповідно до пункту 3.2. Положення розрахунок місячного фонду преміювання працівників структурних підрозділів Міністерства здійснюється Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності і направляється керівникам відповідних структурних підрозділів для внесення пропозицій.

Пунктом 3.3 встановлено, що керівники структурних підрозділів у дводенний термін, виходячи із доведеного місячного фонду преміювання працівників структурних підрозділів Міністерства, подають до Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності свої пропозиції щодо розміру преміювання кожного працівника структурного підрозділу з урахуванням показників, вказаних у пункті 2 цього Положення.

До таких показників відносяться: виконання заходів, передбачених планами роботи Міністерства юстиції та планами роботи відповідних структурних підрозділів; виконавська дисципліна; трудова дисципліна та особистий вклад працівника в загальні результати роботи.

Пунктом 2.2 Положення встановлено, що розмір премії визначається керівниками структурних підрозділів в межах загального преміювання по структурному підрозділу, за погодженням із Першим заступником Міністра, заступником Міністра - керівником апарату та заступником Міністра відповідно до функціональних повноважень.

Отже вказаною нормою підтверджується, що керівник структурного підрозділу розподіляє кошти на преміювання працівників, враховуючи особистий вклад працівника в загальні результати роботи та його виконавську дисципліну.

Виходячи з цього, премії працівникам погоджуються із керівником вищого рівня й саме він затверджує розмір премії. Тобто, нарахування премії ОСОБА_2 було здійснено відповідно до норм чинного законодавства України, а також погоджено із керівником апарату.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що до повноважень керівників відповідних органів належить право самостійно визначати розмір додаткової заробітної плати у вигляді премії, яка може бути зменшена або збільшена за основними результатами діяльності працівника залежно від їх особистого вкладу в загальні результати роботи.

При цьому до повноважень керівника структурного підрозділу належить здійснення оцінки роботи підлеглих.

Як вбачається з матеріалів справи, під час нарахування премії позивачу протягом жовтня-грудня 2013, січня 2014 було враховано наступні показники: відповідно до табеля обліку використання робочого часу за чотири вищевказані місяці ОСОБА_2 26 робочих днів був відсутній: 3 дні - відпустка без збереження заробітної плати, 10 днів - неповний робочий день для вирішення власних інтересів в судах, інші причини неявки - 13 днів та жодного дня не перебував у відрядженні (а.с.100).

Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про необґрунтованість нарахування та виплати йому премій у розмірі, нижчому ніж іншим працівникам, та не пропорційно відпрацьованому часу, а також доказів, які б могли підтвердити виконання ним показників, зазначених у пункті 3.3 Положення про преміювання та здійснення особистого внеску в загальні результати роботи. Не надано таких доказів і під час розгляду справи в апеляційному провадженні.

Щодо встановлення надбавки за виконання особливо важливої роботи за листопад-грудень 2013 та січень 2014 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Право керівника структурного підрозділу встановлювати надбавку за виконання особливо важливої роботи передбачено підпунктом 1«в» пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».

Відповідно до вказаної норми керівникам відповідних органів у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Відтак колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що керівникам надано право, а не покладено обов'язок, встановлювати зазначену надбавку в межах коштів, передбачених у бюджеті установи, за наявності підстав для такої. І саме керівник органу визначає розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи в залежності від завантаженості кожного працівника, кількості завдань, які покладені на нього, важливості виконуваної роботи, результатів праці.

Як уже встановлено судом, надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі 20 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років з січня 2012 була встановлена позивачу пунктом 2 наказу Міністерства юстиції України від 23.01.2013 № 70/к «Про призначення ОСОБА_2».

Абзацом 5 підпункту 1 «в» пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» визначено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.

З метою регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців шляхом перевірки якості їхньої діяльності відповідно до посадових інструкцій, відповідно до Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 31.10.2003 № 122 "Про затвердження Загального порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань" (далі - Порядок), у Міністерстві юстиції України було проведено щорічну оцінку виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань.

Відповідно до пункту 2.7 вказаного Порядку за результатами оцінювання і самооцінювання керівником виставляється підсумкова оцінка.

Як вбачаться з матеріалів справи, за результатами оцінювання ОСОБА_2 керівником була виставлена підсумкова оцінка - «задовільно» (а.с.45).

Згідно з пунктом 2.8. Порядку підсумкова оцінка «задовільно» виставляється у випадках коли державний службовець досяг певних результатів, володіє певним обсягом навичок, необхідних для виконання посадових обов'язків, і повинен спрямовувати свою діяльність на ті складові, які примушують керівника часом вносити корективи в результати роботи.

Пунктом 3.1 Порядку встановлено, що результати щорічної оцінки повинні враховуватися при атестації державних службовців, розгляді питань просування по службі, присвоєнні чергового рангу, установленні передбачених законодавством грошової винагороди, надбавок, премій або змін їх розміру, при вирішенні питання щодо продовження терміну перебування на державній службі, формуванні кадрового резерву та інших питань проходження державної служби.

Судом встановлено, що за поданням начальника Управління внутрішнього аудиту №18-48/58 від 5 лютого 2013 року наказом Міністерства юстиції України від 14.03.2013 № 306/к позивачу скасовано надбавку за виконання особливо важливої роботи (а.с.43).

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність ознак протиправності у бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невстановлення позивачу грошової надбавки за виконання особливо важливої роботи протягом листопада - грудня 2013 року та січня 2014 року.

Крім того, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 недовиплаченої заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2013 року та січень 2014 року у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, з урахуванням виплаченої премії у розмірі за жовтень - 1296грн., листопад - 1865грн., грудень - 3655грн., січень 2014 року - 611грн., всього - 7427грн. та недовиплаченої заробітної плати за період листопад - грудень 2013 року та січень 2014 року у належному розмірі з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи у розмірі 45% посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років у загальному розмірі 2889грн., не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати позивачеві грошової премії у належному розмірі відповідно до розрахунку місячного фонду преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту, здійсненого Департаментом планово - фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, протягом жовтня - грудня 2013 року та січня 2014 року включно та визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не встановлення позивачеві грошової надбавки за використання особливо важливої роботи протягом листопада - грудня 2013 року та січня 2014 року.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом; визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного надання інформації на запит на отримання публічної інформації від 15.01.2014року та від 22.01.2014року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» та необхідності зобов'язання відповідача надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», з огляду на наступне.

За змістом Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно за умови, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (частина 5 статті 6 Закону).

Не належать, згідно з цим Законом, до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону (частина 6 статті 6 Закону).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Водночас постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року N 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року N 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"» постановлено довести до відома суддів апеляційних та окружних адміністративних судів Довідку про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Зокрема, зі змісту даної довідки убачається, що у розумінні частини 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень.

Визначення, наведене у Законі України "Про інформацію", є ширшим. Цей Закон на відміну від Закону України "Про доступ до публічної інформації" до конфіденційної інформації відносить відомості про фізичну особу, якими є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Визначаючи режим інформації про особу як конфіденційної, суди посилаються на положення законів України "Про інформацію", "Про захист персональних даних".

Однак у зв'язку з ухваленням законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про захист персональних даних" Закон України "Про інформацію" втратив значення базового закону в галузі інформаційного законодавства.

Посилання на положення Закону України "Про захист персональних даних" також є невиправданим, оскільки відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону допускається можливість заборони законом віднесення персональних даних певних категорій громадян чи їх (персональних даних) вичерпного переліку до інформації з обмеженим доступом. Таким законом є, зокрема, Закон України "Про доступ до публічної інформації", частиною 5 статті 6 якого визначається перелік персональних даних фізичних осіб, які заборонено відносити до інформації з обмеженим доступом, зокрема не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

З огляду на викладене у відносинах, пов'язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Таким чином, публічна інформація про осіб, котрі одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджетів усіх рівнів, не є інформацією з обмеженим доступом.

Як убачається із запитів позивача від 15.01.2014 року та 22.01.2014 року він просив надати йому інформацію, що стосується розподілу коштів на оплату праці, зокрема, преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року.

Враховуючи аналіз вищенаведеного законодавства, що регулює спірні правовідносини та висновки Пленуму Вищого адміністративного суду України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача підстав для включення запитуваної позивачем інформації до конфіденційної.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом та необхідність зобов'язання відповідача надати позивачеві достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, проте невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення в частині. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду від 08 травня 2014 року - в частині скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково, а саме, визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті на отримання публічно інформації від 15.01.2014 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом та зобов'язати відповідача надати відповідь на письмовий запит позивача на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року в порядку та строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року - скасувати в частині та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо віднесення інформації, зазначеної у письмовому запиті ОСОБА_2 на отримання публічно інформації від 15.01.2014 року згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині Розподілу коштів на преміювання працівників Управління внутрішнього аудиту за грудень 2013 року, до інформації з обмеженим доступом.

Зобов'язати Міністерство юстиції України надати відповідь на письмовий запит ОСОБА_2 на отримання публічної інформації від 15.01.2014 року в порядку та строки, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 30.09.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.