Ухвала суду № 40808136, 30.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2676/14 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗА» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006392203, № 0006402203 від 18.11.2013 року та № 000712203 від 30.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗА» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовної вимог. Свою вимогу апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень №0006392203, №0006402203 від 18.11.2013 року та №000712203 від 30.01.2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій за договорами поставки, купівлі - продажу, укладених позивачем з ТОВ «Катрейд», факт виконання договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, факт оплати за отримані товари підтверджується копіями платіжних доручень з відмітками банку рпо їх виконання, що містяться в матеріалах справи, реальність укладених угод також підтверджується подальшим використанням отриманого товару у власній господарській діяльності (виготовлену продукцію позивач відчужив ТОВ «Сервісна компанія «Єврохім», ТОВ Спільне Українсько - Литовське підприємство «Нафта - Україна», ЛТД, ТОВ «Одеса - Агроенерджі»), окрім того, єдиною підставою для визнання укладених угод нікчемними та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України є посилання на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, що є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів Товариство з обмеженою відповідальністю "3А" зареєстровано як платника податку на додану вартість з 16.11.2000 року (індивідуальний податковий номер 307794326093). Видами діяльності ТОВ "3А" за КВЕД є: 20.41 виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "3А" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року з контрагентом ТОВ «КАТРЕЙД» та складено акт перевірки від 04.11.2013 року №330/1-26-50-22-03-30779439.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ "3А":

- п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 37 200,00 грн.;

- п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV кв. 2012 року на суму 39 060,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0006392203 від 18.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 46 500,00 грн., з яких 37 200,00 грн. за основним платежем, та 9 300,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0006402203 від 18.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47 263,00 грн., з яких 39 060,00 грн. за основним платежем, та 8 203,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві. Рішенням від 22.01.2013 року №918/7/26-19-10-04-04 скаргу позивача залишено без задоволення. Також податковим органом встановлено, що відповідачем невірно розрахована штрафна санкція по податку на прибуток, а тому слід збільшити суму санкцій на 1562,00 грн.

30.01.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №000712203, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1562,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). У вказаному рішенні відповідачем було невірно вказано дані акту перевірки, на підставі якого рішення було винесене, про що свідчать наявні в матеріалах справи пояснення Головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_2

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на встановлення нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "КАТРЕЙД", які було укладено з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій. Дані висновки ґрунтуються на акті ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 року №1095/22.8-17/38185978 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАТРЕЙД» ЄДРПОУ 38185978 щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року, яким встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «КАТРЕЙД» за період з 01.06.2012 року по 31.01.2013 року та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст.22, ст.185, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Висновки вказаного акту ґрунтуються на тому, що ТОВ "КАТРЕЙД" не звітує з лютого 2013 року та відсутнє за місцезнаходженням.

При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, інших доказів відсутності факту реальності здійснених господарських операцій податковим органом не надано.

З матеріалів справи убачається, зокрема з акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 року №1095/22.8-17/38185978 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАТРЕЙД», що під час перевірки останнього податковим органом не перевірявся зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, жодних доказів нікчемності правочинів, вчинених ними, суду не надано. Податковим органом також не досліджувалось питання щодо зв'язку здійснених позивачем витрат на користь ТОВ "КАТРЕЙД" з його господарською діяльністю.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

З аналізу норм Податкового кодексу України убачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Крім того, п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що висновки, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАТРЕЙД" не можуть бути належним доказом того, що фінансово-господарські операції між ТОВ "3А" та ТОВ "КАТРЕЙД" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності

Крім того, судом встановлено використання позивачем у господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ "КАТРЕЙД", що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, матеріали справи свідчать, що позивач є виробником миючих засобів та має основні фонди та необхідний персонал, що підтверджується, зокрема: свідоцтвом ДП "Київоблстандартметрологія", видане ОСОБА_3 за наслідками стажування за програмою "Контроль фізико-хімічних показників в продукції побутової хімії" (а.с.91); дипломом ОСОБА_4, яка має вищу освіту за напрямом "Хімічна технологія та інженерія" (а.с.92); договором оренди від 01.01.2007 року між позивачем та ФОП ОСОБА_5 про оренду нежилих приміщень площею 750 кв. м., прилеглої території та обладнання для використання в господарсько-комерційній діяльності за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83-85). Якість товарів, що виробляються позивачем, посвідчується Висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 30.12.2011року №05.03.02-04/127, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.89).

При цьому, позивач (Покупець) закупив сировину згідно Договору купівлі-продажу №26/10 від 26 жовтня 2012 року у ТОВ «КАТРЕЙД» (Продавець), відповідно до якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною договору, та сплачує за нього певну грошову суму в порядку, передбаченому Договором (п.1.1. Договору) (а.с.47-48).

ТОВ «КАТРЕЙД» на замовлення ТОВ « 3А» поставило та передало у власність товари (хімічну сировину), що підтверджується наступними документами: видаткові накладні №1203/4 від 03.12.2012 року, №1207/5 від 07.12.2012 року, №1211/3 від 11.12.2012 року, №1214/4 від 14.12.2012 року(а.с.63-66) та податкові накладні: №8 від 03.12.2012 року, №45 від 07.12.2012 року, №66 від 11.12.2012 року, №87 від 11.12.2012 року, загалом на суму 223201,80 грн., в тому числі ПДВ 37 200,30 грн. (а.с.67-74).

З матеріалів справи убачається, що поставка товару здійснювалася транспортом Продавця, згідно умов Договору, приймання-передача товару оформлювалася в момент передачі товару на підставі вищезазначених видаткових накладних, та на підставі довіреностей № 213 від 03.12.2012 року та №219 від 06.12.2012 року, зареєстрованих в журналі реєстрації довіреностей ТОВ « 3А» (форма ТФ -М-3) (а.с.75).

Товар (сировина), придбаний у Продавця (ТОВ «КАТРЕЙД»), згідно нормативного складу продукції, на підставі Акту списання ТМЦ у виробництво №ЗА-0000012 від 30 грудня 2012 року було використано товариством для виготовлення миючих засобів (а.с.86-89).

Виготовлену продукцію позивач відчужив наступним суб'єктам господарювання: ТОВ "Сервісна компанія "ЄВРОХІМ", ТОВ Спільне Українсько-Литовське підприємство "Нафта-Україна" ЛТД, ТОВ "Одеса-Агроенерджі", що підтверджується наданими позивачем копіями договорів з зазначеними контрагентами, видатковими і податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ тощо (а.с.179-231).

Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що придбані позивачем товари ТОВ "КАТРЕЙД" використовувались для виготовлення мийних засобів з метою відчуження третім особам, тобто в межах господарської діяльності позивача.

При цьому, як правильно зауважено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "КАТРЕЙД" не можуть бути належними доказом у даній справі також і з тих підстав, що господарські операції між позивачем та ТОВ "КАТРЕЙД" здійснювались протягом грудня 2012 року - січня 2013 року, тоді як перевіряючими встановлені дефекти у правовому статусі ТОВ "КАТРЕЙД" виникли лише з лютого 2013 року (неподання податкової звітності), тобто вже після здійснення господарської операції.

З огляду на наведене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується із судом першої інстанції про те, що відсутні належні та допустимі докази того, що фінансово-господарські операції між ТОВ "3А" та ТОВ "КАТРЕЙД" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.