Постанова № 40803529, 07.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року місто Київ № 810/5181/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства «Мок-Кар’єр»

до

Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії , –

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Приватне підприємство «Мок-Кар’єр» (далі – позивач, ПП «Мок-Кар’єр») з адміністративним позовом до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Вишгородська ОДПІ) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок організації та проведення зустрічної звірки, а оскаржуваний акт складено з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки за результатами звірки проведено коригування показників податкової звітності позивача за відсутності на те правових підстав.

В призначений день та час у судове засідання з’явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив, надав суду клопотання про відкладення розгляду справу у зв’язку з необхідністю підготовки доказових матеріалів від 23.09.2014.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку представника позивача, суд відмовив у задоволенні клопотання у зв’язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечень на адміністративний позов не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 23.09.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.

22.08.2014 начальником відділу аудиту окремих платників податкового аудиту Вишгородської ОДПІ складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Мок-Кар’єр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з покупцями та продавцями за період з 01.08.2013 по 30.04.2014 № 118/22-01/35433173 (далі – Акт про неможливість проведення зустрічної звірки).

З Акта про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що зустрічну звірку неможливо провести у зв’язку з тим, що стан ПП «Мок-Кар’єр» - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

В Акті про неможливість проведення зустрічної звірки зазначено, що оперативним управлінням ДПІ у Києво-Святоштнському районі Головного управління Міндоходів у Київській області надано висновок від 04.07.2014 № 2031/10-13-07-01-14 про відсутність про ПП «Мок-Кар’єр» за податковою адресою, реальність фінансово-господарських операцій не можливо підтвердити. В результаті виїзду не встановлено виробничі та трудові потужності, документацію, яка б свідчила про ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Перевіркою ПП «Мок-Кар’єр» встановлено відсутність об’єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2013 по 30.04.2014, які підпадають під визначення статей 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з діями податкового органу, пов`язаними із складанням Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, позивач звернувся з даним позовом до суду. Також просить суд зобов’язати відповідача вчинити дії про внесення змін до АІС співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносини, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України надано право платникам податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Диспозиція цієї статті передбачає оскарження: дій службової особи податкового органу, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами контрольного заходу; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням вимог чинного законодавства тощо.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236 (далі - Методичні рекомендації № 236) затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Відповідно до пункту 4.4 цих Методичних рекомендацій № 236 у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Зі змісту викладеного вбачається, що дії з проведення зустрічної звірки та з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаних актів не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії з проведення зустрічних звірок платника та зі складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, то підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Вишгородської ОДПІ щодо проведення зустрічної звірки, на підставі якої було складено Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суд не вбачає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Вишгородської ОДПІ про внесення змін до АІС «співставлення податкового зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, бази АІС «Аудит» на підставі Акта про неможливість проведення зустрічної звірки, суд зазначає наступне.

Позивачем надано суду роздруківку з АІС «співставлення податкового зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, бази АІС «Аудит» за період вересень – грудень 2013 року та січень – березень 2014 року.

На запитання суду щодо достовірності цих відомостей представник позивача повідомив, що вказані відомості були отримані на адвокатський запит з Вишгородської ОДПІ. Будь-яких інших пояснень суду не надано.

З вказаної інформації вбачається, що роздруківку було зроблено 15.09.2014 року, тобто після складення Акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до графи «Повідомлення» вбачається, що податкові зобов’язання позивача дорівнюють його податковому кредиту, будь яких відхилень не вбачається.

Щодо відхилень по ТОВ «Кушнір» за жовтень 2013 року у сумі 35000 гривень (по податковому кредиту) та по ТОВ «Акріон» за грудень 2013 року на суму 26200 гривень (по податковим зобов’язанням), вбачається, що ці коригування відбулися не з підстав непідтвердження реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, а у зв’язку з відхиленнями між задекларованими показниками позивача і його контрагентів, які містяться в базі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів.

Тобто, судом встановлено, що на підставі Акта про неможливість проведення зустрічної звірки коригування з підстав відсутності об’єктів оподаткування не проводились.

Отже, судом не встановлено, що відповідачем вичинялися будь-які дії по внесенню змін до АІС «співставлення податкового зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, бази АІС «Аудит» на підставі Акта про неможливість проведення зустрічної звірки і які вплинули на права та інтереси позивача.

Суд також зазначає, що текстуальне викладення такого акту та наведення у ньому тих чи інших слів, речень, тверджень, мотивів, дії щодо відображення в акті висновків інспектора з посиланням на недійсність чи нікчемність правочинів, відсутністю факту реального вчинення господарських операцій є позицією працівника податкового органу, яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків під час зустрічної звірки чи перевірки. Проте, ці твердження працівника податкового органу самі по собі не створюють для позивача будь-яких правових наслідків, не порушують прав позивача, оскільки сам акт зустрічної звірки (перевірки, тощо) не є підставою для виникнення грошового зобов'язання. Підставою для визначення податковим органом грошового зобов'язання є податкове повідомлення-рішення.

Обґрунтованість викладеного в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновку, належність і допустимість його як доказу, оцінка цього доказу на предмет відповідності вимогам законодавства здійснюється адміністративним судом відповідно до вимог статей 69, 70, 79, 86 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду відповідних адміністративних справ з іншим предметом позову, якщо в основу спору покладено такий висновок.

Твердження представника позивача про те, що вказані вище висновки спричиняють негативні наслідки для підприємства через відмову контрагентів у подальшій співпраці, судом до уваги не беруться, оскільки захист ділової репутації позивача та відшкодування йому збитків, завданих відмовою контрагентів від подальшого проведення з ним господарських операцій повинні здійснюватися у порядку цивільного чи господарського судочинства.

У зв’язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову в цій частині, вимоги про зобов’язання відповідача внести відповідні зміни до АІС «співставлення податкового зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, бази АІС «Аудит» шляхом вилучення інформації, внесеної на підставі Акта про неможливість проведення зустрічної звірки також не підлягають задоволенню.

В силу статей 2 та 17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною другою статті Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у частині першій статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, оскільки наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і по проведенню зустрічної звірки та по складанню акта про неможливість її проведення, відображенню в ньому певних висновків, внесенню цього акта до інформаційних баз даних податкового органу не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову з іншим предметом оскарження (зокрема, про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму податкових зобов’язань чи штрафних (фінансових) санкцій).

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права заявленим шляхом не відповідає його змісту.

Жодних доказів щодо негативного впливу на права та інтереси позивачем не надано і не зазначено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, вказана норма не означає, що будь-яка дія чи бездіяльність відповідача – суб’єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправною.

Згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов’язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, – відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.