Рішення № 40801818, 07.10.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/448/14-ц Провадження № 22-ц/773/1444/14 Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В.Д. Категорія: 57 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

при секретарі - Захаровій Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання нікчемним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АвтоФінанс» на заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання нікчемним договору фінансового лізингу та застосування наслідків нікчемного правочину, укладеного між ним та відповідачем 05 грудня 2013 року, а саме стягнення 55140 грн., сплачених за договором фінансового лізінгу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що договір з додатками до нього є нікчемним, оскільки предметом договору лізингу мало бути придбання трактора ЮМЗ-6 АКМ 40.2, у зв'язку з чим договір повинен бути нотаріально посвідченим. Всупереч закону , договір укладено в простій письмовій формі. Крім того, договір містить несправедливі умови. Так, за умовами договору товариство залучає 50 % предмету лізингу, і це відноситься до фінансових послуг, які за Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про фінансовий лізинг» можуть здійснюватися лише при наявності відповідної ліцензії. Вважає, що оскільки такої ліцензії товариство не мало, тому діяло незаконно. Відповідач приховав інформацію про відсутність ліцензії та відсутність умов для укладення договору. Тим самим лізингова компанія проявила нечесну підприємницьку діяльність, та ввела його в оману, оскільки при наявності достовірної інформації він би не уклав договір. Такими незаконними діями, на думку позивача, порушено його право споживача, передбачене ч.2, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим правочин є недійсним. Оскільки за законом договір, неналежно посвідчений та укладений із застосуванням нечесної підприємницької діяльності є нікчемним, то з відповідача за нікчемним договором позивач просив стягнути всі сплачені суми по договору в розмірі 15400 грн.

Заочним рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 16 червня 2014 року позов задоволено. Визнано нікчемним укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» договір фінансового лізингу № 008868 від 05 грудня 2013 року. Стягнуто з відповідача в користь позивача 55140 грн., сплачених за договором , вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ «Лізингова компанія Автофінанс» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, висновки суду про необхідність отримання ліцензії на здійснення фінансових операцій та укладення договору в неналежній формі суперечать закону та положенням договору.

Позивач ОСОБА_1 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відхилити як безпідставну, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, їх доведеності та обґрунтованості. Свій висновок суд обґрунтував тим, що договір фінансового лізингу, укладений між позивачем та ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" є нікчемним з підстав, визначених положеннями ч. 1 ст. 220 ЦК України, так як він нотаріально не посвідчений, тобто товариством не дотримано вимог закону про обов'язкову його нотаріальну форму, а також порушено умови договору, оскільки товариство як лізингодавець не виконало обов'язку передачі предмету лізингу.

Проте, з такими висновками погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2013 року позивач уклав з ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" договір фінансового лізингу №008868 з трьома додатками до нього.

Відповідно до умов договору фінансового лізингу лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - трактор ЮМЗ-6 АКМ 40.2 , зазначений у п. 1.1 договору та специфікації, що є додатком № 3 до договору, вартістю 91900 грн., у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця та придбавається ним на своє ім'я за договором купівлі-продажу у продавця (п.1.5 договору).

Пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50 % від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення договору (10% від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу ( 3% від вартості предмету лізингу). Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж 12 місяців з моменту підписання договору, платежами, визначеними в додатку № 1 до договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.

05 грудня 2013 року позивач сплатив ТОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" 9190 грн. комісії банку та 45950 грн. авансового платежу (а.с. 19).

Відповідно до п 7. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі , якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Колегія суддів вважає, що помилковими є висновки суду першої інстанції щодо нікчемності правочину внаслідок неналежної його форми.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною 3 ст. 806 ЦК України зазначається, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У частині 1 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено форму договору фінансового лізингу - договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Так, вказана норма регулює окремий вид цивільно-правових відносин - найм (оренда) транспортного засобу (параграф 5 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору фінансового лізингу застосовуються лише загальні положення про найм (оренду). Норми загальних положень про найм (оренду) викладені виключно в параграфі 1 глави 58 ЦК України.

Застосування до фінансового лізингу норм, що регулюють окремі види найму (оренди), чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, посилання позивача на ч. 2 ст. 799 параграфу 5 ЦК України є помилковими.

Судом встановлено, що ТОВ «Автофінанс» у встановленому законом порядку внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з правом надавати окремі види фінансових послуг. Зокрема і фінансовий лізинг.

Отже, твердження позивача та висновки суду першої інстанції про нікчемність укладеного договору у зв'язку з недотриманням сторонами нотаріальної форми договору - недотримання норм ч. 2 ст. 799 ЦК України, є помилковими та такими, що суперечать викладеним вище вимогам закону.

Окрім цього, відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Ні договором , ні законом не передбачено, що неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань тягне за собою нікчемність укладеного договору.

Викладене свідчить про обґрунтованість апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення необхідно скасувати у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» задовольнити .

Заочне рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 червня 2014 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання нікчемним договору фінансового лізингу та стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: