Ухвала суду № 40801317, 30.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/45625/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Максимова А.С., Радутного О.С.

відповідача: Українську Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року

у справі № 804/8014/13-а

за позовомПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі по тексту - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу СДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні позивачем фінансово-господарської діяльності з окремими контрагентами за період з 01.01.2011 року до 31.12.2012 року та правомірності нарахування сум від'ємного значення і бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованих в уточнюючих розрахунках за жовтень 2011 року та березень-липень 2012 року, за результатами якої складено акт від 04.03.2013 року №13/08-23-120/2/24432974.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 року до 30.06.2012 року на суму 2 069 695,00 грн.; ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 662, ст. 655 та ст. 656 Цивільного кодексу України, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 193.1 ст. 193, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит та від'ємне значення ПДВ за червень-жовтень 2011 року, січень-квітень, червень 2012 року на суму 1 064 497,52 грн., завищено заявлене позивачем бюджетне відшкодування з ПДВ за липень-листопад 2011 року, лютий-травень, липень 2012 року на суму 1 064 497,52 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000042720, яким ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2 069 695,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 244 517,50 грн. та №0000032720, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1 064 497,52 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 880 860,08 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 532 248,76 грн..

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимогпп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ТОВ «ДНЕПРОПЕТРОВСЬКА ТРУБНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ІНЖІНІРІНГ-КОМПАНІ», ТОВ «НТЦ «ЕКОТЕХНІКА», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕРГОТЕК», ПП «АВЕРС», ПП «РАЙС», ТОВ «ТЕХМАРК», ПП «М'ЯСО ХЕРСОНЩИНИ», ПП «ФЕРРИ», ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ЕНЕРГОМАШ» були здійсненні господарські операції щодо придбання товарів.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ДНЕПРОПЕТРОВСЬКА ТРУБНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ІНЖІНІРІНГ-КОМПАНІ», ТОВ «НТЦ «ЕКОТЕХНІКА», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЕРГОТЕК», ПП «АВЕРС», ПП «РАЙС», ТОВ «ТЕХМАРК», ПП «М'ЯСО ХЕРСОНЩИНИ», ПП «ФЕРРИ», ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ЕНЕРГОМАШ» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки СДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

В свою чергу, щодо коригування податкового кредиту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у зв'язку з отриманням розрахунку коригування його контрагента ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» на суму 22 860 грн., слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у реєстрі податкових накладних за березень 2012 року відображено по контрагенту ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» податкову накладну від 06.03.2012 року №21 у сумі 114 300 грн., ПДВ 22 860 грн.

В акті перевірки зазначено, що при співставленні Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» за березень 2012 року та Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) відповідачем було з'ясовано, що ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» у ЄРПН не зареєстровано податкову накладну від 06.03.2012 р. №21 на суму 114 300 грн. ПДВ 22 860 грн.

Згідно листа від 24.04.2012 року № 1612/10/08-23-115, СДПІ було направлено до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» інформацію щодо помилок, які виявлені при співставленні Реєстрів отриманих та виданих податкових накладних у березні 2012 року та Єдиного реєстру податкових накладних.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було надано до СДПІ уточнюючий розрахунок від 18.12.2012 року №9079448527 з податку на додану вартість за березень 2012 року, яким проведено коригування розділу II додатку 5 до декларації з ПДВ «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по контрагенту ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» в сумі "+" 114 300 грн., ПДВ "+" 22 860 грн. та в сумі "-" 114 300 грн., ПДВ "-" 22 860 грн.

Результати проведеного коригування відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2012 року.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було замінено податкову накладну ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» №21 від 06.03.2012 року на податкову накладну №222 від 23.03.2012 року на суму 270 516 грн., у т.ч. ПДВ 45 086 грн.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, СДПІ направлено запит до ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» з питання підтвердження взаємовідносин з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (запит від 05.02.2013 р. №1110/10/08-23-209).

ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» надано копію розрахунку від 14.06.2012 року №142 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.03.2012 р. №222 на суму ПДВ - 45 086 грн., у розрахунку коригування у строчці «дата отримання розрахунку, підпис покупця» проставлено підпис та дату - 31.06.2012 року.

ПАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» відображено розрахунок від 14.06.2012 року №142 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 23.03.2012 року №222 на суму ПДВ - 45 086 грн. у рядку 4 розділу І додатку 1 до Декларації з ПДВ за червень 2012 року.

Згідно із формою розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок), затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», покупець при його отриманні має засвідчити факт такого отримання, а саме вказати на примірнику розрахунку продавця дату отримання розрахунку та поставити підпис.

Відповідно до вимог пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування в порядку та за критеріями, визначеними у розділі V ПК України.

Згідно п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3.ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК Українипередбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог абз. 2 п. 200.17 ст. 200 ПК України забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином, відшкодування ПДВ залежить виключно від формування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов