Ухвала суду № 40801268, 30.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/49909/13

К/800/53297/13

К/800/26660/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Горголь І.С.

представника позивача - Волошина В.Ю., Черненка М.О.

представника відповідача - Української Т.О.

представника ТОВ САП Україна» - Шемяткіна О.О., Соколової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р.

у справі № 2а-0870/178/11

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач, ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ у м. Запоріжжі) про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 000154080210 від 27 грудня 2010 року. Зобов'язано відповідача вчинити дії по відновленню від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 354820, 00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.10 №0001540802/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 3617108,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі СДПІ у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р.

У касаційній скарзі ТОВ «САП Україна», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р.

СДПІ у м. Запоріжжі у письмовому запереченні на касаційні скарги, посилаючись на те, що касаційні скарги є необґрунтованими, просить залишити їх без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. в частині відмови в задоволенні позову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та ТОВ «САП Україна», перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» з питання правильності обчислення від'ємного значення ПДВ та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у серпні-вересні 2010 року, за результатами якої складено акт № 408/08-02/ 25480917 від 17.12.2010 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 920849,00 грн. по операції з придбання програмного забезпечення, яке не є об'єктом оподаткування; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму податку на додану вартість 3572802,00 грн. по податковим накладним минулих податкових періодів, включеним до складу податкового кредиту серпня-вересня 2010 року, та на суму податку на додану вартість 44306,00 грн. по операції купівлі - продажу з ТОВ «Транс Агентство Метал», по якій визнано, що реального настання правових наслідків по укладеному договору не настало.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001540802/0 від 27.12.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4537957 грн. за вересень 2010 року.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час перевірки були надані всі податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит звітних періодів серпня-вересня 2010 року, при цьому позивач виходив з дати отримання відповідних податкових накладних в звітних періодах серпня-вересня 2010 року.

Отже, вищевикладене не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Що стосується завищення позивачем податкового кредиту на суму 44306,00 грн. в серпні 2010 року по операції з придбання металопродукції у ТОВ «Транс Агентство Метал», колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору № 85-31-1/125 від 25.05.2009, укладеного між позивачем та ТОВ «Транс Агенство Метал», з урахуванням додатка № 2 від 10.08.2010 до даного договору, позивачем придбаний товар на суму 265835,03 грн., в т.ч. ПДВ 44305,84 грн.

Факт поставки товару підтверджено видатковою накладною №ТНД-000007 від 16.08.2010. Товар оприбуткований позивачем у встановленому порядку на склад №71 складського комплексу № 4 позивача, що підтверджено прибутковим ордером №5000032455 від 16.08.2010. Перерахування грошових коштів в оплату товару здійснено позивачем платіжним дорученням № 63360 від 19.08.2010 на суму 264835,03 грн.

Крім того, ТОВ «Транс Агенство Метал» виписало податкову накладну № ТНД-0004 від 16.08.2010 на суму 265835,03 грн., в т.ч. ПДВ 44305,84 грн., на підстав якої сума податку на додану вартість в розмірі 44305,84 грн. включена позивачем до податкового кредиту серпня 2010 року.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «Транс Агенство Метал», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Щодо зобов'язання відповідача вчинити дії по відновленню від'ємного значення податку на додану вартість колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем не доведено чим саме дії СДПІ у м. Запоріжжі породжують правові наслідки чи створюють додаткові обов'язки для платника податків та порушують його охоронювані законом інтереси в публічно - правових відносинах.

Що стосується віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту за вересень 2010 року за договором від 26.07.2010 № SAP 19 кп/2010 з ТОВ «САП Україна», колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «САП Україна» укладено договір від 26.07.2010 № SAP 19 кп/2010, предметом якого є надання права користування програмним забезпеченням, в тому числі, право на відтворення програмного забезпечення шляхом збереження такого програмного забезпечення, право на здійснення відповідної кількості інсталяцій та надання послуг.

За вказаним договором позивачу надається невиключне право користування програмним забезпеченням SAP шляхом надання доступу до системи збереження такого програмного забезпечення на апаратних носіях, здійснення інсталяцій.

Розмір вартості прав користування програмним забезпеченням складає 4604242,50 грн., в т.ч. ПДВ - 920848,50 грн. (пп.4.2.1 договору).

На виконання вказаного договору ТОВ «САП Україна» передано право користування програмним забезпеченням, про що складений акт приймання-передачі на загальну суму 5525091 грн., в т.ч. ПДВ 920848,50 грн. Сума податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 306 від 30.07.2010 в розмірі 920848,50 грн. віднесена позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2010 року.

Згідно п.1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору, позивачеві передано об'єкт авторського права (комп'ютерна програма), а не право користування авторськими правами на вказаний об'єкт. Продаж екземпляра комп'ютерної програми не спричиняє за собою відчуження (передачу) майнових прав на комп'ютерну програму, як на твір - об'єкт авторського права.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про те, що укладений між позивачем і нерезидентом договір не є авторським договором у розумінні ст.31 Закону України «Про авторські і суміжні права», оскільки умовами договору передбачено лише перехід права власності на примірник комп'ютерної програми (програмне забезпечення), а не перехід позивачу прав користування авторськими правами.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про авторське право та суміжні права» авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Враховуючи вказане, висновок відповідача, за яким він ототожнює сплачені позивачем кошти із поняттям «роялті», визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», є помилковим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сплата позивачем податку на додану вартість в ціні договору про надання права користування програмним забезпеченням, надає право на включення цієї суми до податкового кредиту у відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.10 №0001540802/0 повністю, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. в цій частині має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована. В іншій частині постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» задовольнити частково.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.10 №0001540802/0 повністю. В цій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 р. залишити в силі.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 р. залишити без змін, а касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «САП Україна» залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов