Постанова № 40796610, 29.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року 810/5048/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.04.2014 №0000411730 та №0000421730.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність проведення документальної позапланової перевірки та стверджував, що в порушення вимог законодавства висновки податкового органу про існуючі правопорушення ґрунтуються на даних за період господарської діяльності позивача з 01.12.2010 по 30.11.2011, в той час, як перевірка проводилась за період з 01.12.2011 по 31.03.2014.

Крім цього, позивач стверджував, що всі без виключення господарські операції з постачання товарів у період з 01.12.2010 по 30.11.2011 здійснювались ним за цінами з урахуванням податку на додану вартість, а відтак сукупно не перевищували 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість).

З огляду на зазначене, позивач вважає, що ним не порушено приписів статті 181.1. статті 181 Податкового кодексу України. Під час проведення перевірки відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону, а відтак, податкові повідомлення-рішення про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 24.09.2014, не з'явились. Водночас, матеріали справи містять письмові клопотання сторін про розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

В силу положень частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

З огляду на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1,зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 07.11.2001. Як платник податків узята на облік в органах державної податкової служби з 09.11.2001 за №578 та перебуває на загальній системі оподаткування.

Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах іншими непродовольчими товарами.

15 квітня 2014 року на підставі наказу Ірпінської ОДПІ від 15.04.2014 №317 та повідомлення від 15.04.2014 №586/П/173, посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та порядку реєстрації платником податку на додану вартість за період з 01.12.2011 по 31.03.2014.

За результатами перевірки складений акт від 15.04.2014 №378/173/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем вимог:

- статті 185, статті 187 Податкового кодексу України, в частині несплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2011 року та за період з 01.01.2012 по 31.03.2014, загалом у розмірі 115040,95 грн.;

- підпункту «а» пункту 202.1 статті 202, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, в частині неподання декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та за період з січня 2012 року по березень 2014 року.

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що під час перевірки встановлено, що у період з 01.12.2010 по 30.11.2011 обсяги постачання товарів/ послуг позивача склали 307489,10 грн., що в силу приписів пункту 181.1. статті 181 Податкового кодексу України зумовлює обов'язкову реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість у порядку визначеному пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України.

В силу положень пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Оскільки, під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що у період з 01.12.2011 по 31.03.2014 ФОП ОСОБА_1 отримала у готівковій формі кошти у сумі 575204,78 грн., які є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, відповідач дійшов висновку про несплату до бюджету позивачем податку на додану вартість у розмірі 115040,95 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.04.2014 №0000411730, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 143801,18 грн., у тому числі, за основним платежем - 115040,95 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28760,23 грн. та №0000421730, згідно з яким до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 4760,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження до контролюючих органів вищого рівня скарги позивача залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо твердження позивача про порушення вимог податкового законодавства у зв'язку із відсутністю у відповідача законодавчо визначених підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти нарахування та порядку реєстрації платником податку на додану вартість.

Як вбачається із змісту наказу від 15.04.2014 №317 та Акта перевірки, посадовими особами Ірпінської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів абзацу четвертого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

В якості обставини, що зумовила проведення документальної позапланової перевірки, відповідачем у своїх розпорядчих документах зазначені обставини, передбачені положеннями підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України).

Проте, як наказ від 15.04.2014 №317 так і Акт перевірки не містять жодних відомостей про наявність обставин, які передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та необхідні для призначення і проведення документальної позапланової перевірки позивача. Так, в матеріалах справи відсутні належні докази про виявлення податковим органом за наслідками перевірок інших платників податків, або отримання податкової інформації, фактів які свідчать про можливі порушення ФОП ОСОБА_1 податкового, валютного та іншого законодавства, або про ненадання позивачем на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу пояснень та їх документального підтвердження протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача, у даному випадку, законодавчо визначених підстав для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, а отже дані дії податкового органу вчиненні не у спосіб, передбачений законом.

Щодо твердження позивача про порушення вимог податкового законодавства у зв'язку із проведенням перевірки за період більший ніж 1095 днів від дати подання останньої звітності та фактичною перевіркою господарської діяльності позивача у період з 01.12.2010 по 31.03.2014 замість установленого наказом від 15.04.2014 №317 періоду з 01.12.2011 по 31.03.2014, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту наказу від 15.04.2014 №317 та Акта перевірки, перевірка позивача проводилась за період з 01.12.2011 по 31.03.2014. Водночас, у ході проведення перевірки відповідачем проаналізовано господарські операції позивача також у період з 01.12.2010 по 30.11.2011 та установлено, що сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг ФОП ОСОБА_1 у цей період становила 307489,10 грн. Саме результати аналізу господарської діяльності позивача поза межами періоду, установленого розпорядчими документами відповідача, стали підставою для донарахування йому податкових зобов'язань.

За загальним правилом щодо строків давності та їх застосування, встановленим пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, строк у 1095 днів установлений контролюючому органу для визначення суми грошових зобов'язань платника податків та його стягнення. Жодних обмежень для встановлення періоду за який підлягає перевірці господарська діяльність платника податків, Податковий кодекс України не містить.

Водночас, такі обмеження були встановлені посадовим особам відповідача, про що свідчать приписи наказу від 15.04.2014 №317. Таким чином, аналізуючи результати господарської діяльності позивача поза межами періоду, за який проводилась перевірка, та використовуючи отримані дані для донарахування податкових зобов'язань, контролюючий орган діяв з перевищенням самостійно встановлених ним повноважень.

Що стосується самої суті виявлених порушень та існуючого зобов'язання позивача з грудня 2011 року зареєструватись платником податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг ФОП ОСОБА_1, станом на 30.11.2011, становила 307489,10 грн.

З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд ухвалою від 29.08.2014 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача, зокрема, письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо перевищення позивачем законодавчо визначеного обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість, передбаченого положеннями статті 181 Податкового кодексу України за період з 01.12.2010 по 30.11.2011 у розмірі 307489,10 грн.

Проте, відповідач вимоги вказаної ухвали суду не виконав, зокрема, не повідомив суд на підставі чого перевіряючими був встановлений обсяг оподатковуваних операцій за період з 01.12.2010 по 30.11.2011 у розмірі 307489,10 грн., чи здійснений даний розрахунок у урахуванням податку на додану вартість, чи ні.

Разом з цим, як пояснив позивач, до ціни товарів, що закуповувались ним у період з 30.11.2010 по 30.11.2011, включений і податок на додану вартість. А відтак, сума у розмірі 307489,10 грн., визначена перевіряючими з урахуванням податку на додану вартість. На підтвердження зазначеного ним були надані наявні у його розпорядженні квитанції, видаткові та податкові накладні.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

За переконанням суду, положення «без урахування податку на додану вартість» пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід тлумачити як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару.

В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 по справі К-20257/10, від 19.03.2013 по справі № 2а/2570/1906/12.

Таким чином, судом встановлено, що при розрахунку загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів протягом останніх 12 календарних місяців за період з 30.11.2010 по 30.11.2011 відповідачем не відраховано податок на додану вартість, а тому, суд дійшов висновку, що позивачем не було перевищено установлену граничну суму 300000,00 грн. (без урахування податку на додану вартість), що зумовлює обов'язку реєстрацію його платником податку на додану вартість та, як наслідок, подання декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та за період з січня 2012 року по березень 2014 року.

Належних та допустимих доказів протилежного матеріали справи не містять.

Крім того, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (стаття 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28.04.2014 № 0000411730 та № 0000421730.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у формі судового збору у розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 13 коп. згідно квитанції від 21.08.2014 №ПН7225.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 29.09.2014