Постанова № 40795619, 01.10.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6056/10/1770

01 жовтня 2014 року 13год. 08хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Катеринчук Ю.В., представник Грибок Л.Т.,

відповідача: представник Старійчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств, звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2010 року № 0002072342/0, № 0002062342/0, № 0001111742/0/17-123, від 28.07.2010 року № 0001111742/1/17-123, від 02.08.2010 року № 0002072342/1, № 0002062342/1, від 05.10.2010 року № 0001111742/2/17-123, від 06.10.2010 року № 0002072342/2, № 0002062342/2, № 0001111742/3/17-123 від 24.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб є протиправними. Не погоджується висновками податкового органу про безпідставне віднесення до валових витрат послуг консультативно-господарського характеру, отриманих від Рівненської обласної спілки споживчих товариств на суму 533 333,33 грн., та послуг охорони приміщення, яке не використовується в господарській діяльності, отриманих від ПП "Охорона-Вест" на суму 140 400,00 грн.

Зазначає, що дані декларацій з податку на прибуток підприємства та декларацій з податку на додану вартість підтверджуються первинними документами, зокрема актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними. Позивач звертає увагу на необгрунтованість висновків податкового органу про те, що платником податків невірно визначено залишки товарів на кінець звітного року та вартість запасів, які використані не в господарській діяльності.

Також, зазначає, що під час перевірки працівниками податкового органу було встановлено, що підприємство допустило заниження валових витрат на вартість придбання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями в III кварталі 2009 року на суму 340 000,00 грн., а також вартість сплачених коштів за надані ПСК "Коопмаркет" маркетингові послуги на суму 21 000,00 грн. в II квартал 2009 року та 18 000 грн. в III кварталі 2009 року, однак в акті вказані обставини не відображені.

Що стосується безпідставності донарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб позивач покликається на правомірність застосування підприємством податкової соціальної пільги стосовно заробітної плати ОСОБА_5

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали в повністю з підстав викладених у позовній заяві, суду пояснили, що підприємство не порушувало норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", а тому донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним. Представники позивача просили позов задовольнити в повному обсязі.

Державна податкова інспекція у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області, адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю співпадають з викладеним в запереченнях. Додатково пояснив, що перевіркою повноти декларування податку на прибуток за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 174 414,00 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 212 721,83 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за вказаний період встановлено його заниження в сумі 20 000,00 грн. за І квартал 2009 року. Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" в сумі 682 373,33 грн. Також, перевіркою встановлено, що підприємством безпідставно віднесено на валові витрати вартість послуг консультативно-господарського характеру, отриманих від Рівненської обласної спілки споживчих товариств, на суму 533 333,33 грн., так як не надано доказів про їх фактичне використання у господарській діяльності підприємства та доказів, що надані послуги вплинули на фінансово-господарську діяльність, в результаті яких підприємством отримано прибуток.

Крім цього, позивачем отримано послуги від ПП "Охорона-Вест" охорони приміщення, яке не використовується в господарській діяльності підприємства, на суму 140 400,00 грн. Перевіркою встановлено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в 2009 році підприємством невірно визначений убуток балансової вартості товарів (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції), а саме: невірно визначено залишки товарів на кінець звітного періоду та вартість запасів, які використані не в господарській діяльності. Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території /країни товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою" за період з 01.03.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 106 666,00 грн. Також перевіркою встановлено порушення порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов належить до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що з 12.05.2010 року по 08.06.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне було проведено планову виїзну перевірку Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 844/23-100/30318321 від 15.06.2010 року (а.с.9-34 т.1). Перевіркою встановлено наступні порушення:

п.1.32 ст.1, пп.4.1.5 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/ВР-94 від 28.12.1994 року (в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР), із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 174 414 грн., та заниження податку на прибуток в сумі 212 721,83 грн.;

пп.7.4.1 пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 106 666,00 грн.;

пп.4.2.1 п.4.2 ст.4. пп. "а" пп.6.1.2 п.6.1, п.6.2, пп.6.4.1, пп.6.4.2 п.6.4, пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" ст.19, пп."а" п.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки № 844/23-100/30318321 від 15.06.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне 29.06.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0002072342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" усього 159 999 грн., у тому числі за основним платежем 106 666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 53 333 грн. (а.с.35 т.1),

№ 0002062342/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток організацій споживчої кооперації, кооперативів та громадських організацій і об'єднань" усього 286 714,38 грн., у тому числі за основним платежем 212 721,83 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 73 992,55 грн. (а.с.36 т.1),

№ 0001111742/0/17-123, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" усього 3 726,69 грн., у тому числі 1 242,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 484,46 грн. (а.с. 37 т.1).

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.2010 року № 0001111742/1/17-123; від 02.08.2010 року № 0002072342/1, № 0002062342/1 ; від 05.10.2010 року № 0001111742/2/17-123; від 06.10.2010 року № 0002072342/2, № 0002062342/2; від 24.12.2010 року № 0001111742/3/17-123.

Судом встановлено, що КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств (замовник) укладений договір про надання послуг від 28.12.2007 року з Рівненською обласною спілкою споживчих товариств (виконавець), згідно якого виконавець бере на себе зобов'язання надати консультативно-господарські послуги, зазначені в пп.1.2.1 -1.2.26 договору, на постійній основі. Факт надання відповідних послуг згідно п.1.5 договору засвідчується актами їх приймання. Згідно п.4.2, за надані послуги замовник сплачує виконавцеві щомісяця 6500 грн., в тому числі ПДВ.

У випадку надання консультативно-господарської послуги, що має значну вартісну вираженість, сторони договору можуть збільшити суму, яка сплачується замовником за таку послугу (пункт 4.3 договору). У випадку надання консультативно-господарської послуги, що має незначну вартісну вираженість, сторони договору в кожному конкретному випадку можуть зменшити суму, яка сплачується замовником за таку послугу (пункт 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено, що загальна сума вартості наданих послуг та їх перелік визначаються сторонами за фактом їх надання по наслідках кожного календарного місяця і зазначаються в акті приймання наданих послуг. (а.с.78-79 т.2).

Згідно правочину про внесення змін до договору від 30.09.2008 року, пункт 4.2 договору викладено в такій редакції: За послуги, які виконавець надає замовникові згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцеві щомісяця 15 000,00 грн. (а.с.80 т.2).

Згідно правочину про внесення змін до договору від 01.01.2009 року, пункт 4.2 договору викладено в такій редакції: За послуги, які виконавець надає замовникові згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцеві щомісяця 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ (а.с.81 т.2).

За перевірений період позивачем віднесено до валових витрат витрати на оплату вищенаведених послуг на суму 533 333,33 грн. В бухгалтерському обліку підприємства дані операції відображені слідуючими проводками: Дт 685 - Кт 311, Дт 92, Кт 685.

Позивач, на обгрунтування правомірності формування валових витрат, покликається на акти приймання наданих послуг (а.с.83-100 т.2).

Із змісту акту перевірки податкового органу слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат в частині отримання послуг від Рівненської обласної спілки споживчих товариств, позивачем не надано документів, що підтверджують факт отримання таких послуг, конкретний опис наданих послуг, доказів, у якій формі надані послуги, доказів про їх фактичне використання у господарській діяльності та доказів того, що надані юридичні послуги вплинули на фінансово-господарську діяльність підприємства, в результаті яких отримано прибуток. На цій підставі, податковим органом зроблено висновок, який покладений в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, про те, що платником податків понесені витрати не оформлені відповідними документами, через що є відсутнім фактичне підтвердження використання послуг у господарській діяльності позивача, а тому не має правових підстав для включення цих витрат до складу валових витрат підприємства і сплаченого в ціні послуг ПДВ до складу податкового кредиту.

Однак з вказаними висновками погодитись неможна з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В той же час, ст.11 Закону (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт має містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року.

Так, частинами 1,2, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем позивачем в ході проведення перевірки були надані акти приймання наданих Рівненською обласною спілкою споживчих товариств послуг. Предметом послуг були щотижневі телефонні консультації та рекомендації, а також юридичні послуги.

Вказані акти приймання наданих послуг, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, є первинними документами, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані акти та/або угоди про надання послуг, не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Вимога податкового органу підтвердити отримання таких послуг матеріальними результатами робіт, є протиправною, позаяк обов'язку по фіксуванню консультацій на паперових чи інших носіях, законодавство на платників податку не покладає. Отримання позивачем від Рівненської обласної спілки споживчих товариств юридичних послуг підтверджується документально, долученими до матеріалів справи копіями довіреностей, виданих позивачем на представництво його інтересів в судах та інших установах штатним працівникам Рівненської обласної спілки споживчих товариств, та копіями документів, які посвідчують участь таких осіб в судових засіданнях по розгляду справ за участю позивача, в якості його представників.

Доказів того, що отримані від Рівненської обласної спілки споживчих товариств послуги отримувались позивачем з метою, відмінною від використання у власній господарській діяльності суду не надано. Натомість їх номенклатура узгоджується з веденням основного виду господарської діяльності позивача.

Відтак, позивач мав повне право включати до складу валових витрат вартість отриманих ним у періоді, що перевірявся послуг, позаяк отримання таких послуг підтверджено належною документацією, а саме актами приймання наданих послуг, які оформлені у відповідності до вимог законодавства.

Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється .

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

А відповідно до пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Податковий кредит позивача сформовано на підставі виписаних Рівненською обласною спілкою споживчих товариств податкових накладних, що були видані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача.

Крім цього, судом встановлено, що Кооперативним підприємством "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств отримано послуги охорони приміщення від ПП "Охорона-Вест".

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до договору оренди основних засобів б/н від 03.09.2007 року Підприємство споживчої кооперації "Рікос-М" (Орендодавець) передає позивачу в строкове платне користування частину приміщення першого поверху універмагу загальною площею 590 кв.м. за адресою м. Костопіль, вул. Грушевського, 29.

Відповідно до договору оренди основних засобів б/н від 01.01.2008 року Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки споживчих товариств (Орендодавець) передає в строкове платне користування частину торгової площі в маркеті "Рікос" площею 470 кв. м. за адресою м. Костопіль, вул. Грушевського, 29 Підприємству споживчої кооперації "Коопмаркет" (Орендар).

Приватне підприємство "Охорона-Вест" згідно наданих до перевірки актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) здійснювало охорону об'єкту (приміщення ЦУМУ) в м. Костопіль, вул. Грушевського, 29.

Перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесено на валові витрати вартість послуг охорони приміщення ЦУМУ м. Костопіль, отриманих від ПП "Охорона-Вест" на суму 140 400,00 грн., так як підприємством не надано договір про надання послуг, що орендується лише 120 кв.м. першого поверху приміщення ЦУМУ, а не все приміщення, доказів про їх фактичне використання у господарській цільності та доказів, що надані послуги вплинули на фінансово-господарську діяльність, в результаті яких підприємством отримано прибуток.

З досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що 01.01.2009 року позивачем з вказаним контрагентом укладено договір на охорону об'єкта № 6-од, згідно з п.2.1 якого здійснюється охорона об'єкту, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Млинівська,20 (приміщення ГРО), здійснюється у дні та години, обумовлені Додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з п.3.1 вартість послуг охоронної фірми складає 6480,00 грн. Розрахунок вартості послуг наведено в Додатку № 1 до договору (а.с.152-154, 155 т.2).

Разом з вищевказаним договором від 01.01.2009 року № 6-од, позивач надав Правочин про внесення змін та доповнень до договору на охорону об'єкта від 05.02.2009 року, з якого вбачається, що п.2.1 Договору на охорону об'єкта від 01.01.2009 року, укладеного між ПП "Охорона-Вест" та КП "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" ОСС сторони погодили викласти в новій редакції та доповнили таким абзацом: "Охорона об'єкту, який розташований за адресою м. Костопіль, вул. Грушевського,29 (частина приміщення ЦУМу, площею 120 кв.м.), здійснюється у дні та години, обумовлені Додатком № 2, який є невід'ємною частиною цього договору" (а.с.156 т.2). З Додатку № 2 від 05.02.2009 року до Договору № 6-од від 01.01.2009 року, вбачається, що загальна вартість додаткових послуг виконавця становить 10 800,00 грн. (а.с.157 т.2).

Таким чином, податковим органом зроблено невірний висновок про безпідставність віднесення до валових витрат вартості послуг охорони, оскільки останні підтверджені належними та допустимими доказами.

При перевірці правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" судом встановлено наступне.

В акті перевірки зазначається, що перевіркою встановлено порушення пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4, пп. «а» пп. 6.1.2 п.6.1, п. 6.2, пп. 6.4.1, пп. 6.4.2, п. 6.4 ст. 6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» п.20.3.1 п.20.3, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003р. із змінами та, п.3, п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. № 2035, а саме не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб по двом особовим рахункам у сумі 904,95 грн., в т.ч. за 2009 р. - 612,79 грн. та за 2010р. - 292,16 грн., який виник в результаті неправомірного застосування податкової соціальної пільги. Відповідач прийшов до висновку, що до заробітної плати ОСОБА_5 неправомірно застосовувалась податкова соціальна пільга відповідно до пп. «а» пп. 6.1.2 п.6.1 ст.6 Закону України № 889-ІV із змінами та доповненнями (самотня матір виховує дитину віком до 18 років).

Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до пп. 6.1.1 та пп. 6.1.2 п. 6.1 ст. 6 Закону України № 889-ІУ, з Урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах:

у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати ( у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку;

у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту, - для платника податку, який:

самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

Підпунктом 6.2 ст. 6 Законі України № 889-ІV встановлено порядок вибору податкової соціальної пільги, більшої за розміром, а саме у разі якщо платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги з двох і більше підстав, зазначених у підпункті 6.1 цієї статті, податкова соціальна пільга застосовується один раз з підстави, що передбачає її найбільший розмір, при дотриманні процедур, визначених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 цієї статті.

Відповідно до піт. 6.4.2 п.6.4 ст. 6 Закону України № 889-ІV, податкова соціальна пільга, передбачена підпунктами «а-в» підпункту 6.1.2 пункту 6.1 цієї статті, надається до кінця року, в якому дитина досягає вісімнадцяти років.

Підпунктом 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України №889-ІV визначено, що платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

У визначеному вище порядку КП «Рівненське ГРО» було отримано заяви про застосування податкової соціальної пільги як до досягнення дитиною повноліття - на застосування податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 п.п 6.1 ст. 6 Закону № 889-ІV (у відповідності до п.п. «а» пп. 6.1.2 п.п. 6.1 ст. 6 Закону №889-ІV), так і після досягнення дитиною повноліття - на застосування податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у відповідності до пп. 6.1.1 п.п. 6.1 ст. 6 Закону №889-ІV). Проте податковим органом вказане не було взято до уваги.

Таким чином КП «Рівненське ГРО» не здійснило порушення пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4, пп. «а» пп. 6.1.2 п.6.1, п. 6.2, пп. 6.4.1, пп. 6.4.2, п. 6.4 ст. 6, п.7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп.. «а» п.19.2 ст.19, пп. «а» п.20.3.1 п.20.3, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ( із змінами та доповненнями) в період, що перевірявся.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 29.06.2010 року № 0002072342/0, № 0002062342/0, № 0001111742/0/17-123, від 28.07.2010 року № 0001111742/1/17-123, від 02.08.2010 року № 0002072342/1, № 0002062342/1, від 05.10.2010 року № 0001111742/2/17-123, від 06.10.2010 року № 0002072342/2, № 0002062342/2, № 0001111742/3/17-123 від 24.12.2010 року.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 0002062342/0 від 29 червня 2010 року, № 0002072342/0 від 29 червня 2010 року, № 0001111742/0/17-123 від 29 червня 2010 року, № 0002062342/1 від 02 серпня 2010 року, № 0002072342/1 від 02 серпня 2010 року, № 0001111742/1/17-123 від 28 липня 2010 року, № 0002062342/2 від 06 жовтня 2010 року, № 0002072342/2 від 06 жовтня 2010 року, № 0001111742/2/17-123 від 05 жовтня 2010 року, № 0001111742/3/17-123 від 24.12.2010 року.

Присудити на користь позивача Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання" Рівненської обласної спілки

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.