Ухвала суду № 40794824, 06.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 р. Справа № 149712/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ДП при фірмі «Турист» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі за позовом прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Держспоживстандарту України Управління у справах захисту прав споживачів у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ДП при фірмі «Турист» про стягнення 1700 грн.,-

В С Т А Н О В И Л А:

12.07.2011 року Прокурор Галицького району м. Львова в інтересах позивача звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням №0056 від 22.03.2011 року Управлінням у справах захисту прав споживачів у Львівській області на відповідача було накладено штраф в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про рекламу. Однак у передбачений законом 10-денний строк відповідач цю суму не сплатив, рішення не оскаржив, а тому ця сума підлягає стягненню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ДП при фірмі Турист» до державного бюджету (р/р 31110106700002, ЗКПО 23949066, банк ГУДК у Львівській області, МФО 825014, код платежу 21081100) 1700 грн. штрафу.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідно до ст..9 Закону України «Про рекламу» вивіски встановленні ними не можуть вважатися рекламою.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 23.11.2010 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради позивачу було направлено Подання №23/р-1785 про порушення відповідачем Закону України «Про рекламу» .

До цього 20.09.2010 року Департаментом економічної політики Львівської міської ради відповідачу була направлена вимога №23/Р-8-1494 про демонтаж самовільно встановленої спеціальної конструкції зовнішньої реклами на будинку №7 по вул.Дорошенко.

Протоколом про порушення законодавства про рекламу від 22.03.2011 року №0056, складеного позивачем , було встановлено, що керівництвом ТзОВ «Центр ДП при фірмі Турист» прийнято рішення і самовільно встановлено зовнішню рекламу на будинку по вул. Дорошенка, 7, без погодження з органами місцевого самоврядування.

Також в порушення вимог п.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» не надано жодних підтверджуючих документів про вартість розповсюдженої реклами або виготовлення реклами.

Згідно вищенаведеного позивач звертався до відповідача із вимогою надати інформацію про вартість розміщеної реклами до 22.02.2011 року. Однак така інформація надана не була надана.

Керуючись вищенаведеним позивачем 22.03.2011 року винесено Рішенням №0056 про на накладення штрафу в сумі 1700 грн. на відповідача за порушення законодавства про рекламу

У зв'язку з тим, що це рішення відповідач не оскаржив та у передбачений законом 10-денний термін не сплачено штраф, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» - внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

порівняльна реклама - реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи;

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача;

рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про рекламу» встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем встановлено на будинку №7 по вул.Дорошенко в м.Львові зовнішню рекламу \рекламні конструкції 1.0 м.х 3.0 м., 1.0 м.х 2.0 м.\ і це підтверджується як документами представленими позивачем.

Згідно із змісту щитів вбачається,що це є реклама,тобто, інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару,оскільки відповідач інформує споживача про те, які блюда пропонуються і по якій ціні,а також що вони готуються з українських продуктів. Це також є порівняльна реклама,оскільки порівняльна реклама - реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи. Відповідач заявивши ,що готує тільки з українських продуктів мав на увазі окреслити свою перевагу перед іншими закладами громадського харчування. Таку мету він переслідував також при вивішені дивіз «Хочеш довго жити їж тільки тут».

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про рекламу» реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Згідно ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Беручи до уваги все вищезазначене колегія суддів вважає вимоги апелянта викладенні в апеляційній скарзі безпідставними та необґрунтованими, оскільки до вказаних вивіос чи табличок не можна застосувати положення ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу».

Згідно із ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу» за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ДП при фірмі «Турист» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року у справі №2а-7855/11/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний