Рішення № 40789272, 25.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/1/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2014 Справа № 908/3179/14

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В., при секретарі Романовій К.І.

За участю представників: від позивача - Скворцова О.О., довіреність № 01/1788 від 24.12.2013 р.; від відповідача - Ігнатьєв Д.П., довіреність № 595 від 20.02.2014 р.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3179/14

за позовом Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129А; скорочено КП «Облводоканал» ЗОР)

до відповідача Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71112, Запорізька обл., м. Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 97; скорочено КП «Бердянськводоканал» БМР)

про стягнення заборгованості за договором № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012 р. в сумі 5163036,94 грн., пені у розмірі 27708,76 грн., 3% річних в розмірі 5693,58 грн. та втрат від інфляції в розмірі 1153,33 грн.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

КП «Облводоканал» ЗОР заявлено позовні вимоги до КП «Бердянськводоканал» БМР про стягнення з останнього заборгованості за договором № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012 р. в сумі 5163036,94 грн., пені у розмірі 27708,76 грн., 3% річних в розмірі 5693,58 грн. та втрат від інфляції в розмірі 1153,33 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3179/14, якій присвоєно номер провадження 22/1/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.09.2014 р.

В судовому засіданні 16.09.2014 р. оголошено перерву до 25.09.2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих йому позивачем на підставі договору № 4/13 від 26.12.2012 р. послуг з водопостачання за період червень-липень 2014 року, у зв'язку з чим за Комунальним підприємством «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради утворилась заборгованість в розмірі 5163036,94 грн., що є, на думку позивача, також підставою накладення на відповідача додаткових санкцій. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Комунальне підприємство «Облводоканал» Запорізької обласної ради посилається на ст. ст. 20, 173, 174, 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 622, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 22, 49 Господарського процесуального кодексу України.

КП «Бердянськводоканал» БМР, відповідач по справі, в супровідному листі № 3170 від 11.09.2014 р. зазначив, що відповідно до платіжного доручення № 6 від 02.09.2014 р. підприємством частково погашено борг у розмірі 1150000,00 грн. за послуги, отримані у червні 2014 р., у зв'язку з чим борг за вказаний період становить 1084577,64 грн. Також, клопотанням № 3171 від 11.09.2014 р. відповідач просить зменшити розмір пені, розрахованої позивачем, на 100% та розстрочити виконання рішення строком на 36 місяців з оплатою боргу рівними частинами, починаючи з жовтня 2014 р., у зв'язку з тим, що підприємство має тяжкий фінансово-економічний стан і не має можливості сплатити борг одноразово та в короткий строк.

22.09.2014 р. від позивача надійшла заява № 12/1053 від 18.09.2014 р., яка за своєю суттю є заявою про збільшення розміру позовних вимог: КП «Облводоканал» ЗОР просить стягнути з КП «Бердянськводоканал» БМР заборгованість в сумі 4013036,94 грн., 70426,24 грн. пені, 3% річних в сумі 14471,13 грн., 19029,95 грн. втрат від інфляції, всього 4116964,26 грн., та провадження в частині стягнення 1500000,00 грн. припинити із віднесенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Також, 22.09.2014 р. від позивача надійшли письмові пояснення № 12/1062 від 19.09.2014 р. щодо заявленого відповідачем клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення та вимоги відповідача про зменшення пені на 100%, в яких позивач зазначив, що КП «Облводоканал» ЗОР також має тяжкий фінансово-економічний стан, однак не заперечує проти надання судом розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців на проти зменшення судом пені на розмір від 50% до 75%.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні 25.09.2014 р. позовні вимоги, з урахуванням заяви № 12/1053 від 18.09.2014 р. та письмових пояснень № 12/1062 від 19.09.2014 р., підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.09.2014 р. підтримав позиції, викладені в супровідному листі № 3170 від 11.09.2014 р. та клопотанні № 3171 від 11.09.2014 р.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 р. між КП «Облводоканал» ЗОР (Виробник, позивач у справі) та КП «Бердянськводоканал» БМР (Споживач, відповідач у справі) укладено договір № 4/13 про надання послуг з водопостачання (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого Виробник зобов'язується надавати Споживачу, який є оптовим споживачем, безперебійне надання послуг з питного водопостачання в обсягах, передбачених п. 2.1. договору та якісними нормативами, передбаченими в п. 2.3. договору, а Споживач зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, кількісний та якісний обсяг послуг з водопостачання оформлюється щомісячним актом прийому-передачі води, який складається на підставі акту про зняття показників водолічильника, який підписується представниками Виробника та Споживача в останній календарний день звітного місяця. Виробник направляє Споживачу акт прийому-передачі води, а Споживач зобов'язаний підписати його не пізніше 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі відмови Споживача від підписання акта, про це вказується в акті та він підписується Виробником одноособово.

Акти прийому-передачі води та акти про зняття показників водолічильника є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги (п. 3.4 Договору).

Згідно із п. 7.1 Договору тариф на послуги з водопостачання (для оптових споживачів) становить 3,13 грн. за 1 м3 в т.ч. ПДВ.

Тариф на послуги з водопостачання, вказаний в п. 7.1 Договору, може бути змінений на підставі рішення органу, уповноваженого встановлювати тарифи. Виробник при зміні тарифу зобов'язаний повідомити Споживача та надати копію такого рішення (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору при зміні тарифів введення їх в дію для сторін цього договору проводиться не раніше, ніж через 90 календарних днів з моменту прийняття.

Пунктом 8.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 12.02.2014 р. до Договору) сторони погодили, що оплата за послуги водопостачання проводиться Споживачем грошовими коштами на підставі отриманого рахунку та акту про надані послуги до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Договір набирає чинності з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2015 року включно (п. 15.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 12.02.2014 р. до Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач у червні-липні 2014 р. надав відповідачу послуги з водопостачання на суму 5163036,94 грн., що підтверджується актом № 6 від 30.06.2014 р. та актом № 7 від 31.07.2014 р., які є узгодженими сторонами, мають підписи уповноважених осіб сторін, містять печатки підприємств та відповідно до яких надані послуги прийняті відповідачем без зауважень та претензій.

На оплату наданих послуг позивачем відповідачу було виставлено рахунки № 325 від 30.06.2014 р. на суму 2234577,64 грн. та № 384 від 31.07.2014 р. на суму 2928459,30 грн.

В порушення взятих на себе за Договором зобов'язань, відповідач не здійснив своєчасну оплату за отримані послуги з водопостачання, що призвело до виникнення за ним заборгованості у сумі 5163036,94 грн.

Предметом розгляду по даній справі є стягнення відповідача заборгованості за договором № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012 р. в сумі 5163036,94 грн., пені у розмірі 70426,24 грн., 3% річних в розмірі 14471,13 грн. та втрат від інфляції в розмірі 19029,95 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Правовідносини сторін врегульовані Договором, чинним протягом спірного періоду.

Згідно акту № 6 від 30.06.2014 р. та акту № 7 від 31.07.2014 р. позивач здійснив відповідачу водопостачання в обсязі 716185 м3 та 935610 м3 відповідно. Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень та заперечень, отже вони є погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за отримані за Договором послуги.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 ЦК України).

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами Договору (п. 8.1) оплата за послуги водопостачання проводиться Споживачем грошовими коштами на підставі отриманого рахунку та акту про надані послуги до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг з водопостачання у спірний період, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав, на момент відкриття провадження по даній справі у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за договором № 4/13 від 26.12.2012 р. в сумі 5163036,94 грн. за надані послуги з водопостачання за період червень-липень 2014 року.

Разом з тим, відповідно до наданого відповідачем платіжного доручення № 6 від 02.09.2014 р., яке було проведено банком 08.09.2014 р., КП «Бердянськводоканал» БМР частково погашено борг у розмірі 1150000,00 грн. за послуги, отримані у червні 2014 р.

Відповідно до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з КП «Бердянськводоканал» БМР заборгованості за договором № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012 р. за червень 2014 р. в сумі 1150000,00 грн. підлягає припиненню, у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума була перерахована вже після звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, заборгованість КП «Бердянськводоканал» БМР за договором № 4/13 від 26.12.2012 р. на момент прийнятті рішення становить 4116964,26 грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 70426,24 грн., 3% річних в розмірі 14471,13 грн. та втрат від інфляції в розмірі 19029,95 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 9.2 Договору, який передбачає: якщо оплата у вказаний термін не проведена, Споживач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,04% відсотка від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по акту № 6 від 30.06.2014 р. за період з 28.07.2014 р. по 18.09.2014 р. та по акту № 7 від 31.07.2014 р. за період з 26.08.2014 р. по 18.09.2014 р., суд дійшов до висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, пеня підлягає задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 70426,24 грн.

Разом з тим, відповідач у клопотанні № 3171 від 11.09.2014 р. просить зменшити розмір пені, розрахованої позивачем, на 100%.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З урахуванням вищенаведеного, дослідивши фінансово-економічний стан сторін по справі, зважаючи на те, що прострочення виконання господарського зобов'язання сталося не з вини відповідача, а внаслідок затвердження тарифів, які не відповідають дійсним витратам підприємства відповідача, а також невідшкодування державою заборгованості різниці в тарифах, як то передбачено ст. 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VІ від 21.06.2012 р., враховуючи позицію позивача, викладену в письмових поясненнях № 12/1062 від 19.09.2014 р., суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання КП «Бердянськводоканал» БМР та зменшити розмір пені на 75%.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені по акту № 6 від 30.06.2014 р. за період з 28.07.2014 р. по 18.09.2014 р. та по акту № 7 від 31.07.2014 р. за період з 26.08.2014 р. по 18.09.2014 р., суд дійшов до висновку, що він не є вірним, однак враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, 3% річних підлягають задоволенню в межах заявленої суми, а саме в розмірі 14471,13 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції по акту № 6 від 30.06.2014 р., суд дійшов висновку, що він не є вірним, стягненню підлягають кошти в розмірі 17876,62 грн. за серпень 2014 р. В іншій частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач у клопотанні № 3171 від 11.09.2014 р. просить розстрочити виконання рішення строком на 36 місяців з оплатою боргу рівними частинами, починаючи з жовтня 2014 р.

Позивач у письмових поясненнях № 12/1062 від 19.09.2014 р. щодо заявленого відповідачем клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення не заперечує проти надання судом розстрочки виконання судового рішення на 12 місяців.

Розглянувши клопотання щодо надання відповідачу розстрочки строком на 36 місяців, суд знаходить підстави для її часткового задоволення, виходячи з наступного.

В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено про те, що КП «Бердянськводоканал» БМР за 1-ше півріччя 2014 р. має збитки у розмірі 24992000 грн. Крім того, станом на 01.08.2014 р. відповідач має кредиторську заборгованість у розмірі 27597879,97 грн. У зв'язку з цими обставинами підприємство не має можливості сплатити борг одноразово та в короткий строк, одночасне стягнення боргу за виконавчим документом призведе до зупинення діяльності відповідача, яка є соціально важливою та не може бути припинена, що в свою чергу спричинить зменшення надходжень від наданих послуг, призведе до його повної неплатоспроможності, може викликати спалах епідемій внаслідок порушення санітарно-гігієнічних норм.

Фактичні обставини свідчать про те, що КП «Бердянськводоканал» БМР має тяжкий фінансово-економічний стан (копії Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2014 р., довідка про кредиторську заборгованість станом на 01.08.2014 р. долучені до справи).

Разом з цим, надані позивачем довідки про збитки, копії Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2014 р. та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2014 р. визначають, що КП «Облводоканал» ЗОР також знаходиться у тяжкому фінансово-економічному стані.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України.

За змістом статті 121 ГПК господарський суд не позбавлений права в порядку, передбаченому цією статтею, вирішити питання про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зокрема, в тій частині, що стосується стягнення сум судового збору (або інших судових витрат) (п. 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву відповідача та надати КП «Бердянськводоканал» розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців з проведенням оплати, починаючи з жовтня 2014 р..

Таким чином, позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити провадження по справі № 908/3179/14 в частині стягнення з Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71112, Запорізька обл., м. Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 97, код ЄДР 37622628) заборгованості по договору № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012 р. за червень 2014 р. в сумі 1150000 (один мільйон сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71112, Запорізька обл., м. Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 97, код ЄДР 37622628) на користь Комунального підприємства «Облводоканал» Запорізької обласної ради (69057, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129А, код ЄДР 03327115) заборгованість за договором № 4/13 про надання послуг з водопостачання від 26.12.2012 р. за період червень-липень 2014 р. в сумі 4013036 (чотири мільйони тринадцять тисяч тридцять шість) грн. 94 коп., пеню у розмірі 17606 (сімнадцять тисяч шістсот шість) грн. 56 коп., 3% річних в розмірі 14471 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят один) грн. 13 коп., втрати від інфляції в розмірі 17876 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 62 коп. та судовий збір в розмірі 73059 (сімдесят три тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 53 коп.

Надати Комунальному підприємству «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (71112, Запорізька обл., м. Бердянськ, пр. Пролетарський, буд. 97, код ЄДР 37622628) розстрочку в сумі 4188870,46 грн. (4013036,94 грн. - основний борг, 17606,56 грн. - пеня, 14471,13 грн. - 3% річних, 17876,62 грн. - втрати від інфляції та 73059,53 грн. судовий збір) на 12 (дванадцять місяців) місяців шляхом сплати до 25 числа кожного місяця: в жовтні 2014 р. - 349072 (триста сорок дев'ять тисяч сімдесят два) грн. 63 коп., з листопада 2014 р. по вересень 2015 р. - 349072 (триста сорок дев'ять тисяч сімдесят два) грн. 53 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.09.2014 р.

Суддя О.В. Ярешко