Ухвала суду № 40788840, 02.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 876/6838/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Яворського І.О.,

суддів: Кухтея Р.В., Клюби В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пам'ять плюс» до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пам'ять плюс» (далі - ТзОВ «ТД «Пам'ять плюс») в січні 2013 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, посилаючись на підставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що підтверджується належними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року в справі №813/725/13а адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією в Залізничному районі м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року в справі №813/725/13а та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, стверджує, що на час проведення перевірки не представлено документів, які б надавали право відносити до складу податкового кредиту 250 493 грн. податку на додану вартість по розрахунках з ВАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та з ПАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ДПС у Львівській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс», код за ЄДРПОУ 35327681 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10р. по 30.06.12р.».

За результатами вказаної перевірки позивача ДПС у Львівській області дійшла висновку, що до складу податкового кредиту по ПДВ було включено ПДВ на суму 250 493 грн. по розрахунках з ВАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року та з ПАТ «Львівобленерго» за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року в порушення п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 250 493 грн.

На підставі акту перевірки від 12.09.2012 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003682302/17780 від 26.09.2012 року - за платежем з податку на додану вартість на суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 250 493,00 грн. та штрафними санкціями на суму 15 020,00 грн.

У відповідності до п.198.1, п.198.2 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (при нарахуванні сум податку без отримання податкової накладної підтверджується: транспортним квитком, готельним рахунком або рахунком, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця; касовими чеками, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку).

Відтак, згідно зазначених вимог ПК України, підставою, яка позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є непідтвердження його податковими накладними (чи іншими документами, визначеними ПК України), або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України. Отже, формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У той же час, згідно п.201.10 ст.201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно, виконавши зазначену умову (подавши заяву із скаргою на постачальника) особа, навіть за відсутності податкової накладної або за наявності податкової накладної, однак, оформленої з порушення порядку її заповнення, має право відносити до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість. Отже, формування податкового кредиту допускається також і за умови подання заяви із скаргою на постачальника.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку із заповненням продавцем товарів/послуг (ВАТ «Львівобленерго» та ПАТ «Львівобленерго») податкових накладних №2008250/303 від 30.03.2011 року за березень 2011 року; №2009103/303 від 30.04.2011 року за квітень 2011 року; №2007669/303 від 30.06.2011 року за червень 2011 року; №2005942/303 від 30.10.2012 року за січень 2012 року; №205941/303 від 30.01.2012 року за січень 2012 року; №3013966/303 від 31.01.2012 року за січень 2012 року; №2005403/303 від 20.04.2012 року за квітень 2012 року; №2005718/303 від 20.05.2012 року за травень 2012 року; №2006530/303 від 20.06.2012 року за червень 2012 року з порушенням порядку їх заповнення, позивачем було додано до податкових декларацій за відповідні податкові періоди заяви від 19.04.2011 року, 17.05.2011 року, 18.07.2011 року, 17.02.2012 року, 16.03.2012 року, 16.05.2012 року, 19.06.2012 року, 17.07.2012 року, із скаргою на такого постачальника, які були отримані органами ДПС, про що свідчать відтиски штампу із датою одержання та квитанції №2.

А тому, виходячи із норми п.201.10 ст.201 ПК України, суд вважає, що позивачем підставно включено суми податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними до складу податкового кредиту, у зв'язку із поданням передбачених законом заяв із скаргою на постачальника, який порушив порядок заповнення податкових накладних.

Щодо податкових накладних №20787611/30 від 30.01.2011 року за січень 2011 року та №20800677/30 від 28.02.2011 року за лютий 2011 року в ході судового розгляду було встановлено, що ТзОВ «ТД «Пам'ять-плюс» не подавалися заяви із скаргою на постачальника, оскільки такі податкові накладні, на думку позивача, оформлені належним чином та є підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту згідно норм ПК України.

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а)порядковий номер податкової накладної; б)дата виписування податкової накладної; в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ)місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)ціна постачання без урахування податку; ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і)код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних №20787611/30 від 30.01.2011 року за січень 2011 року та №20800677/30 від 28.02.2011 року за лютий 2011 року стверджується, що їх форма та заповнення в частині обов'язкових реквізитів відповідають наведеним вище вимогам закону. Окрім того, відповідач не посилається на те, що такі податкові накладні оформлені з порушенням вимог статті 201 ПК України, а також не надає докази, які б стверджували про їх дефектність.

А тому, позивачем було підставно включено суми податку на додану вартість за вказаними вище податковими накладними №20787611/30 від 30.01.2011 року та №20800677/30 від 28.02.2011 року до складу податкового кредиту - на підставі податкових накладних, оформлених згідно вимог статті 201 ПК України.

Оцінюючи протоколи про адміністративне правопорушення, складені щодо головного бухгалтера та керівника позивача, у яких податковим органом зафіксовано порушення порядку ведення податкового обліку такими посадовими особами, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції та вважає, що оскільки провадження у справах про адміністративне правопорушення було закрите у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень та справи по суті не вирішувалися то такі протоколи не несуть жодної доказової інформації в цій справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року в справі №813/725/13а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.О. Яворський

Судді Р.В. Кухтей

В.В. Клюба