Рішення № 40788389, 29.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17486/14 29.09.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1ДоПублічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»Простягнення 184 210,66 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2- дов. № б/н від 16.07.2014 р.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про зобов'язання останнього вчинити дії у вигляді видачі позивачу грошових коштів у сумі 183 789,66 грн., які перебувають на його поточному рахунку № 260021941701 відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Міський комерційний банк» на підставі договору банківського рахунку № 9 від 12.12.2012 р., та стягнення 421,00 грн. штрафу, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за зазначеним договором.

Ухвалою суду від 21.08.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 15.09.2014 року.

У судовому засіданні 15.09.2014 року представник позивача подав доповнення до позовної заяви, відповідно до якого, у зв'язку видачею відповідачем позивачу з поточного рахунку останнього 18 000,00 грн., позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати останнього видати позивачу 183 789,66 грн. В решті, позовні вимоги залишились незмінними.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача як зменшення позовних вимог і з урахуванням раніше поданого позову, здійснює розгляд справи в межах вимог позивача, заявлених у даній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 15.09.2014 року не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 04.09.2014 року подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнити його клопотання та відклав розгляд справи до 29.09.2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2014 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 29.09.2014 р. не з'явився, проте через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.09.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку № 9, відповідно до умов якого банк, після отримання від клієнта документів, визначених діючим законодавством, здійснення належної ідентифікації клієнта та його уповноважених представників, відкриває клієнту поточний рахунок № 260021941701 та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, отримує плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги банку, що є додатком/ками до цього договору. Підписання цього договору клієнтом підтверджує отримання ним тарифів та погодження з ними.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунку.

У відповідності до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Умовами п. 2.1 договору встановлено, що загальна сума договору визначається на підставі додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.3 даного договору, платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у клієнта потреби в термінових платежах, в разі технічної можливості, може здійснювати платежі з рахунку клієнта з урахуванням поточних надходжень за умови погодження виконання цих платежів банком.

Відповідно до п. 2.7 договору, розрахункові документи клієнта на перерахування коштів з рахунку, банк приймає й виконує в день їхнього надходження, якщо вони надані в банк в операційний час. У випадку надходження документів після операційної години вони приймаються, як «вечірні» і виконуються на наступний.

Згідно з підпунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 «Права та обов'язки сторін» клієнт має право:

- самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання /стягнення/;

- отримувати на цілі, передбачені чинним законодавством України, грошові кошти (у межах залишку на його рахунку);

- вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших послуг, обумовлених тарифами;

- передбачати у господарських договорах з третіми особами договірне списання грошових коштів.

Умовами підпункту 3.3.2 пункту 3.3 розділу 3 «Права та обов'язки сторін» банк зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок клієнта грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства. Своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

Згідно з підпунктом 3.4.3 пункту 3.4 цього ж розділу, клієнт зобов'язаний надавати банку письмову заявку на отримання готівки на суму більшу 1 000,00 грн., або на суму в іноземній валюті, що перевищує еквівалент 1 000,00 доларів США в день, що передує дню отримання готівки. На суму більшу ніж 100 000,00 гривень або еквівалентну 50 000,00 доларів США - письмову заявку на отримання готівки надавати за 3 банківських дні.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що у зв'язку зі здійсненням ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, останнім на підставі контракту № 8 від 01.02.2013 р. було поставлено товар у вигляді запчастин до комбайнів і тракторів у Болгарію, одержувач - ЕООД «Технікс» на загальну суму 34 515,90 доларів США та виставлено рахунок-фактуру № 5 від 17.02.2014 р.

У період з 12.05.2014 р. по 15.05.2014 р. на поточний рахунок позивача № 260021941701 одержувача товару згідно вищезазначеного рахунку-фактури надійшли кошти у розмірі 402 679,03 грн., а саме - 12.05.2014 р. на суму 100 039,74 грн., 13.05.2014 р. на суму 100 268,58 грн., 14.05.2014 р. на суму 101 071,97 грн. та 15.05.2014 р. на суму 101 298,74 грн.

У період з 03.06.2014 р. по 03.07.2014 р. позивачем з його поточного рахунку були зняті грошові кошти у розмірі 190 287,50 грн., у зв'язку з чим залишок коштів на рахунку становив 210 504,66 грн. (зазначений факт підтверджується випискою по рахунку № 260021941701 за період з 01.04.2014 р. по 04.07.2014 р.).

16.07.2014 р. позивачем у відділення відповідача № 58 було подано письмову заявку про видачу з його поточного рахунку грошових коштів у розмірі 210 504,66 грн., яка була зареєстрована у відділенні відповідача за № 58-7/159 від 16.07.2014 р. Однак, станом на 04.08.2014 р. відповідачем не було видано відповідачу грошові кошти, які були замовлені згідно заявки.

В період з 04.08.2014 р. по 12.08.2014 р. позивачу з його поточного рахунку були ще видані грошові кошти у розмірі 8 700,00 грн., у видачі іншої частини коштів позивачу було відмовлено, у зв'язку з чим (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) залишок коштів які перебувають на поточному рахунку № 260021941701 становить 183 789,66 грн., що підтверджується випискою про рух грошових коштів по зазначеному рахунку.

13.08.2014 р. позивачем повторно було подано письмову заявку про видачу з його поточного рахунку залишку коштів, однак зазначена вимога позивача відповідачем залишена без задоволення.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про зобов'язання останнього вчинити дії у вигляді видачі позивачу грошових коштів у сумі 183 789,66 грн., які перебувають на його поточному рахунку № 260021941701 відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Міський комерційний банк» на підставі договору банківського рахунку № 9 від 12.12.2012 р. та стягнення 421,00 грн. штрафу на підставі п. 6.2 договору банківського рахунку № 9 від 12.12.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 334 Господарського кодексу України, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у внески коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків громадян і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 339 Господарського кодексу України, фінансове посередництво здійснюється банками у форматі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові й лізингові операції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 341 Господарського кодексу України, розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Умовами частини 3 статті 342 Господарського кодексу України, суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати рахунки для зберігання коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України й інших держав за своїм вибором і по згоді цих банків у порядку встановленим Національним банком України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунку, банк зобов'язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 2, 3 статті 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний зараховувати кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження в банк відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перелічити з його рахунку кошти в день надходження в банк відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно з п. 2.3 даного договору, платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. У разі виникнення у клієнта потреби в термінових платежах, в разі технічної можливості, може здійснювати платежі з рахунку клієнта з урахуванням поточних надходжень за умови погодження виконання цих платежів банком.

Відповідно до п. 2.7 договору, розрахункові документи клієнта на перерахування коштів з рахунку, банк приймає й виконує в день їхнього надходження, якщо вони надані в банк в операційний час. У випадку надходження документів після операційної години вони приймаються, як «вечірні» і виконуються на наступний.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 12.05.2014 р. по 15.05.2014 р. на поточний рахунок позивача № 260021941701 надійшли кошти у розмірі 402 679,03 грн., а саме - 12.05.2014 р. на суму 100 039,74 грн., 13.05.2014 р. на суму 100 268,58 грн., 14.05.2014 р. на суму 101 071,97 грн. та 15.05.2014 р. на суму 101 298,74 грн.

У період з 03.06.2014 р. по 03.07.2014 р. позивачем з його поточного рахунку були зняті грошові кошти у розмірі 190 287,50 грн., у зв'язку з чим залишок коштів на рахунку становив 210 504,66 грн. (зазначений факт підтверджується випискою по рахунку № 260021941701 за період з 01.04.2014 р. по 04.07.2014 р.).

16.07.2014 р. позивачем у відділення відповідача № 58 було подано письмову заявку про видачу з його поточного рахунку грошових коштів у розмірі 210 504,66 грн., яка була зареєстрована у відділенні відповідача за № 58-7/159 від 16.07.2014 р. Однак, станом на 04.08.2014 р. відповідачем не було видано відповідачу грошові кошти, які були замовлені згідно заявки.

В період з 04.08.2014 р. по 12.08.2014 р. позивачу з його поточного рахунку були ще видані грошові кошти у розмірі 8 700,00 грн., у видачі іншої частини коштів позивачу було відмовлено, у зв'язку з чим (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) залишок коштів які перебувають на поточному рахунку № 260021941701 становить 183 789,66 грн., що підтверджується випискою про рух грошових коштів по зазначеному рахунку.

13.08.2014 р. позивачем повторно було подано письмову заявку про видачу з його поточного рахунку залишку коштів, однак зазначена вимога позивача відповідачем залишена без належного на те задоволення.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, однобічна відмова від зобов'язання або однобічна зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено переліки способів захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідач у строки передбачені умовами договору (у день надходження в банк відповідного розрахункового документа), не видав позивачу грошові кошти, які містяться на його рахунку, то вимога позивача про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» вчинити дії у вигляді видачі Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 183 789,66 грн., які перебувають на його поточному рахунку № 260021941701 відкритому у Публічному акціонерному товаристві «Міський комерційний банк» на підставі договору банківського рахунку № 9 від 12.12.2012 р. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 421,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.2 договору банківського рахунку № 9 від 12.12.2012 року, за неотримання своєчасно замовленої готівки, клієнт або банк мають право з винної сторони (в залежності з вини банку або клієнта не отримана готівка) стягнути штраф у розмірі 0,2 % від неодержаної своєчасно суми.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю у розмірі 421,00 грн.

Також Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування стягнення адвокатських витрат у розмірі 6 000,00 грн. ФОП ОСОБА_1 надав Договір про надання послуг адвоката від 23.07.2014 року, свідоцтво адвоката, прибутковий касовий ордер та квитанцію до прибуткового касового ордера № 10 від 26.07.2014 року.

Враховуючи обставини справи та суму позову, з урахуванням всіх обставин справи на думку господарського суду підлягають до стягненню адвокатські витрати в сумі 6 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (місцезнаходження: 03141, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904) видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти у сумі 183 789 (сто вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 66 коп., які перебувають на його поточному рахунку № 260021941701 відкритому Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк» на підставі договору банківського рахунку № 9 від 12.12.2012 р.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (місцезнаходження: 03141, м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 34353904) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 421 (чотириста двадцять одну) грн. 00 коп. штрафу, 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат по оплаті послуг адвоката.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.10.2014 р.

Суддя Спичак О.М.