Ухвала суду № 40788134, 06.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/8643/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу

Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010

у справі №2а-35/10/1870

за позовом Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «Ліон», Приватного підприємства «Авіс-Сервіст»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2010 скасовано. Прийнято нову, якою в задоволенні позову Шосткинської МДПІ у Сумській області в частині стягнення з ТОВ «ТВП «Ліон» в доход державного бюджету грошових коштів в сумі 84186,19 грн. відмовлено. В частині позовних вимог про стягнення з ПП «Авіс-Сервіст» на користь ТОВ «ТВП «Ліон» грошових коштів, одержаних за нікчемними правочинами в сумі 84186,18 грн. провадження у справі закрито.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торгово-виробниче підприємство «Ліон», за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, з результатами якої складено акт № 220/2300/23047783 від 03.03.2009.

За результатами перевірки було встановлено, що ТОВ «ТВП «Ліон» на підставі усної домовленості протягом квітня 2007 року - серпня 2008 року придбало та отримало від ПП «Авіс-Сервіст» товарно - матеріальні цінності та транспортні послуги на загальну суму 257738,86 грн. (у т.ч. податок на додану вартість 42954,46 грн.).

Отримані від ПП «Авіс - Сервіст» згідно виписаних накладних, товарно-матеріальні цінності та транспортні послуги були оприбутковані ТОВ «ТВП «Ліон»; у бухгалтерському обліку, витрати на їх придбання включені та до складу валових витрат в сумі 214784,40 грн.

Факт отримання транспортних послуг підтверджується актами виконаних робіт.

ПП «Авіс - Сервіст2 на виконання вищевказаних угод було виписано та надано ТОВ «ТВП «Ліон» податкові накладні на загальну суму 257741,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 42953,60 грн., було включено покупцем до складу податкового кредиту та відображено у відповідних деклараціях із податку на додану вартість.

ТОВ «ТВП «Ліон» розрахувалось з ПП «Авіс - Сервіст» за отриманий товар та послуги готівковими коштами в сумі 257738,86 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 42956,56 грн., про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів та звіти про використання коштів наданих на відрядження або під звіт.

На накладних, податкових накладних та квитанціях до прибуткових касових ордерів значиться підпис від імені ПП «Авіс - Сервіст» ОСОБА_2

Однак, відповідно до листа державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 4508/7/23-0910 від 05.03.2009 ПП «Авіс - Сервіст» та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням. Засновником, директором та бухгалтером ПП «Авіс - Сервіст» значиться громадянин ОСОБА_2, з пояснень якого слідує, що про те, що він є засновником та директором ПП «Авіс - Сервіст» чує вперше, жодних дій щодо державної реєстрації даного підприємства не вчиняв, будь - яких накладних та податкових накладних не виписував та не підписував, у податкову інспекцію звітів не подавав та не підписував, довіреність на представництво своїх інтересів нікому не давав, до діяльності ПП «Авіс- Сервіст» жодного відношення не має.

Згідно листа управління в м. Києві та Київської області державного департаменту України з питань виконання покарань від 26.12.2007 № 22-3987 ОСОБА_2 затриманий 29.03.2007 Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2007 по справі № 1-501/17 йому призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України, до вступу вироку в законну силу запобіжний захід - тримання під вартою, залишено без змін, до винесення вироку засуджений з-під варти не звільнявся.

Тобто ОСОБА_2 з 29.03.2007 не мав можливості, а також законних підстав укладати будь - які угоди, складати та підписувати бухгалтерські та податкові документи, а також брати участь у відвантаженні товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «ТВП «Ліон».

Таким чином від імені ПП «Авіс - Сервіст» у фінансово - господарських відносинах із ТОВ «ТВП «Ліон», не маючи відповідних повноважень та законних підстав, діяла невстановлена особа, що укладала угоди, виписувала накладні, податкові накладні, прибуткові касові ордери та отримала грошові кошти в сумі 257738,86 грн.

Укладаючи відповідні угоди та виписуючи податкові накладні від імені ПП «Авіс -Сервіст» невстановлена особа вчиняла умисні протизаконні дії спрямовані на ухилення від сплати податків. Вона не мала наміру сплачувати податки та збори, а разом із тим надала право ТОВ «ТВП «Ліон» включити до складу податкового кредиту 42953,60 грн. податку на додану вартість, та відповідно на зменшення податкових зобов'язань відповідного податкового періоду чи на бюджетне відшкодування. Оскільки відшкодування сум податку на додану вартість відбувається з державного бюджету, то в даному випадку держава повинна була б відшкодувати суми податку на додану вартість, які фактично до бюджету не надійшли, що завдало б збитки державі у вигляді витрат державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

Суд першої інстанції відхиляючи доводи позивача про стягнення з ПП «Авіс-Сервіст» на користь ТОВ «ТВП «Ліон» грошових коштів, одержаних за нікчемними правочинами в сумі 84186,19 грн., враховуючи строки звернення передбачені ст.250 Господарського кодексу України, а при отриманні грошових коштів в сумі 84186,19 грн. від ПП «Авіс-Сервіст» стягнути вказану суму з ТОВ «ТВП «Ліон» в доход державного бюджету, обґрунтовував свої висновки тим, що положення ст.208 Господарського кодексу України визначають наслідки визнання господарського зобов?язання недійсним, однак позивачем не надано суду доказів визнання недійсними в судовому порядку угод укладених ПП «Авіс-Сервіст» та ТОВ «ТВП «Ліон».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про порушення судом першої інстанції приписів ст.228 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України оскільки вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не можуть бути предметом позову.

Разом з тим, оскільки у податкової інспекції відсутні повноваження на звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів з одного суб?єкта господарювання на користь іншого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог про стягнення з ПП «Авіс-Сервіст» на користь ТОВ «ТВП «Ліон» грошових коштів в сумі 84186,19 грн. підлягає закриттю на підставі ч.1 ст.157 КАС України.

Щодо вимог податкового органу про стягнення з ТОВ «ТВП «Ліон» зазначених коштів в доход державного бюджету, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на не підтвердження перерахування ПП «Авіс-Сервіст» грошових коштів в сумі 84186,19 грн. на користь ТОВ «ТВП «Ліон».

Судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції щодо обов?язкової наявності судового рішення про визнання недійсними угод укладених між ПП «Авіс-Сервіст» та ТОВ «ТВП «Ліон» для вирішення питання про застосування наслідків недійсності угоди, разом з тим в частині висновків суду апеляційної інстанції щодо підстав відмови в застосуванні таких наслідків погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК України Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Зокрема, для правильної кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, необхідно визначити існуючий зв'язок між власне укладенням і виконанням такого правочину та застосованим його учасниками механізмом ухилення від оподаткування.

Якщо укладення та виконання договору є частиною такого механізму - зокрема, у випадку, коли метою укладення правочину є податкова економія - то до учасників такого правочину слід застосовувати штрафні санкції в порядку статті 208 ГК України.

Відсутність у правочину самостійної ділової мети, відмінної від податкової економії, є доказом укладення правочину без наміру створити відповідні йому економічні наслідки; такий правочин укладається з метою незаконного отримання коштів з бюджету або ухилення від конституційного обов'язку зі сплати податків, тобто з метою, що суперечить інтересам держави. Правочин, укладений виключно з метою зниження податкового тягаря та без ділової мети, не відповідає основам правопорядку.

Таким чином, для об'єктивного встановлення характеру спірних правочинів необхідно було з'ясувати дійсне волевиявлення сторін під час їх укладання, проаналізувати усе коло обставин, які супроводжували їх виконання, встановити реальний характер господарських операцій за спірними правочинами, а також наявність ділової мети у діях відповідачів при їх здійсненні.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити правильність висновків суду апеляційної інстанції в цілому по суті спору.

Крім того, встановлені частиною 1 статтею 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, а отже не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, у зв?язку з чим можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу. Дотримання податковим органом строків застосування таких санкцій також підлягає встановленню під час вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун