Ухвала суду № 40787976, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2014 р. м. Київ К/800/32045/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., секретар Буденко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. Просив скасувати постанову про застосування фінансових санкцій № 020063 від 13 лютого 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки він не порушував законодавства про автомобільний транспорт.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Скасовано постанову управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області про застосування фінансових санкцій № 020063 від 13 лютого 2013 року.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 13 грудня 2012 року № 1009 переможцем конкурсу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом міського маршруту № 24 «Книжківці-Сілістра» є приватне мале підприємство «Купава», з яким позивач 15 лютого 2012 року уклав договір про спільну діяльність між перевізником та власником транспортного засобу. Згідно вказаного договору позивач взяв на себе повну відповідальність, зокрема, за порушення правил дорожнього руху, правил експлуатації автотранспорту, правил надання послуг пасажирським автомобільним транспортом (п. 3.1.11).

3 лютого 2013 року під час проведення перевірки інспекторами управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області виявлено, що водій ОСОБА_5 здійснював перевезення пасажирів належним позивачеві транспортним засобом «Mercedes-Benz 412 D», реєстраційний номер НОМЕР_1, за маршрутом № 24 м. Хмельницького без оформлення документів, передбачених ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.1.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року № 278, а саме без фотокопії паспорта маршруту.

За результатами перевірки на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідач прийняв постанову № 020063 від 13 лютого 2013 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не забезпечив водія, який здійснював перевезення пасажирів всіма належними та необхідними документами (в даному випадку - фотокопією паспорта маршруту, засвідченою печаткою організатора перевезень) для здійснення перевезень пасажирів, чим порушив вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року № 278.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність копій паспорту маршруту у водіїв не свідчить про відсутність такого паспорту у автомобільного перевізника, оскільки лише не оформлення цього документа, є підставою для застосування санкцій у відповідності до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на законі.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Ч. 2 вказаної статті передбачено, що водій автобуса регулярних пасажирських перевезень повинен мати такі документи: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до підп. 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року № 278 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень витягом з паспорта маршруту, який виготовляється як фотокопія паспорта, засвідчена печаткою організатора перевезень. Згідно підп. 1.4 цього Порядку фотокопія з паспорта маршруту регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред'являється водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів, а відповідні примірники паспортів - автомобільним перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Головавтотрансінспекції під час здійснення ними державного контролю та представникам Державтоінспекції МВС України.

За таких обставин, коли суди встановили, що водій позивача не був забезпечений всіма належними та необхідними документами для здійснення перевезень пасажирів, а перевезенням пасажирів за даним маршрутом згідно договору про спільну діяльність займався саме позивач, то суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову та скасування постанови про застосування фінансових санкцій до позивача за порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та підп. 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 7 травня 2010 року № 278 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а відтак помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 КАС суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка ухвалена відповідно до закону, то колегія суддів на підставі ст. 226 КАС України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі постанову суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Укртрансінспекції у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року скасувати, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк