Постанова № 40786751, 02.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2724/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення заборгованості в розмірі 24 379,42 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про стягнення заборгованості в розмірі 24 379,42 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року позов задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (р/р 26009013004233, МФО 320627 в АТ «Сбербанк Росії»; ЄДРПОУ 03150071) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список 2) за період з 01.12.2013 р. по 31.01.2014 р., яка становить 5 297.89 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено..

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.

За наслідками перевірки позивачем даних відповідача щодо відшкодування останнім фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (список 2) за період з 01.12.2013 по 31.01.2014 р., УПФ України в Подільському районі м. Києва було виявлено наявність у ПАТ «Київський річковий порт» заборгованості за вказаний період по вказаному обов'язку в розмірі 24 379, 42 гри.

У зв'язку із несплатою відповідачем зазначеної суми добровільно, позивач звернувся до суду з позовом про її стягнення.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність заявлених ним позовних вимог саме в частині суми заборгованості у розмірі 5 297,89 грн.. а відповідач не надав допустимих доказів на підтвердження повного погашення заявленої до стягнення суми боргу.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ним суму заборгованості було сплачено в повному обсязі відповідно до платіжних доручень № 313 від 29.01.2014 р. та № 94 від 24.03.2014 р.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи за списком № 1 і за списком № 2, визначено, зокрема підпунктами «а» і «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених Пенсійним фондом України після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України від 16 квітня 2013 року (справа № 21-12а13).

З приводу зазначеної (заявленої до стягнення) суми заборгованості в розмірі 24 379, 42 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за списком 2) колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з актом звірення сум відшкодування вказаних витрат від 22.01.2014, а також бухгалтерською довідкою ПАТ «Київський річковий порт» від 28.03.2014, за відповідачем станом на 01.01.2014 року обліковувалася заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 у загальній сумі 197505,34 грн. (в тому числі за грудень 2013 року у розмірі 12189,71 грн.)

Вказана обставина сторонами не заперечується.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення з проханням відшкодувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 за грудень 2013 року в розмірі 12189,71 грн. та січень 2014 року в розмірі 12189,71 грн., які отримані відповідачем 18.12.2013 та 23.01.2014 відповідно, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем 29.01.2014 було сплачено 28819,28 грн. (платіжне доручення №313 від 29.01.2014).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені кошти зараховано в якості сплати боргу за період з 01 червня 2013 р. по 31 липня 2013 р. по виплаті і доставці пільгових пенсій по списку № 2, на виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва №826/16249/13-а

Таким чином, загальний борг відповідача за 2013 рік та попередні періоди зменшився на 28819,28 грн. і становив 168 686,06 грн. Враховуючи також, що за січень 2014 року за позивачем обліковувалася заборгованість 12189,71 грн., то загальна сума боргу відповідно становить 180875, 77 грн.

24.03.2014 позивачем в рахунок погашення боргу на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 сплачено 192636,51 грн., згідно з платіжним дорученням № 94, в тому числі за 2013 рік та попередні періоди - 168686,06 грн., відтак залишок сплаченої суми у розмірі 23950, 45 грн. повинен був бути зарахований у сплату боргу за січень та лютий 2014 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, за січень 2014 року відповідач повинен був сплатити 12189,72 грн. Аналогічну суму він мав сплатити за лютий 2014, що загалом становить 24379,42 грн.

Отже, сума боргу відповідача на виплату і доставку пільгових пенсій по списку № 2 за наведений по змивачем період з 01.12.2013 по 31.01.2014, який підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, складає 428,97 (24379,42-23950,45), а не 5 297.89 грн., які, задовольняючи позов, стягнув суд першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції, необґрунтовано, за відсутності відповідних доказів, стягнув з відповідача заборгованість в розмірі 4868,92 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив постанову із невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції із невідповідністю висновків суду обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про стягнення заборгованості в розмірі 24 379,42 грн. - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" заборгованості в розмірі 4868,92 грн.

В цій частині в задоволенні вимог позивача відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.