Постанова № 40784100, 25.09.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року 17:28м. ПолтаваСправа № 816/3505/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Дона Р.Л., Бакк Н.І.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лев" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лев" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дії, які полягають у коригуванні показників податкового кредиту та зобов'язань в АС "Податковий блок" на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513 та зобов'язання вчинити дії з відновлення показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Бізнес Лев" в АС "Податковий блок" по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпронафта-Сервіс" та ТОВ "Ойл-Преміум" задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, а також утриматись від використання відомостей про результати перевірки, оформленої актом про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем порушено порядок проведення документальної виїзної перевірки, а також перевищено межі повноважень при включенні результатів проведеної перевірки до інформаційних баз податкових органів, що призвело до порушення прав позивача.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в повному обсязі. У своїх запереченнях посилався на правомірність дій при проведенні відповідної перевірки платника та відображення належних висновків у резолютивній частині акту, складеного за результатами такої перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лев" зареєстроване як юридична особа Кременчуцьким міським управлінням юстиції Полтавської області 07 лютого 2014 року, номер запису 1 585 102 000 0008884, код ЄДРПОУ 39087513 та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

В період з 23 червня 2014 року по 27 червня 2014 року на підставі направлень від 23 червня 2014 року № 1788/16-03-22-02 та № 1789/16-03-22-02, виданих Кременчуцькою ОДПІ згідно з п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2012 року № 2755-VI та згідно наказу Кременчуцької ОДПІ № 1988 від 23 червня проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпронафтосервіс" за період березень 2014 року.

Результати перевірки оформлені актом від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 261563 грн, у тому числі за березень 2014 року, а також п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань в період, що перевірявся на загальну суму 261563 грн, у тому числі за березень 2014 року (а.с. 11-17).

Не погодившись з таким актом перевірки, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Відповіддю від 21 липня 2014 року № 18029/10 на заперечення позивача від 14 липня 2014 року № 5 вказаний вище акт залишено без змін (а.с. 18-23).

Позивач, не погодившись з діями відповідача, які полягають у коригуванні показників податкового кредиту та зобов'язань в АС "Податковий блок" на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513 та вважаючи за необхідне зобов'язати відповідача вчинити дії з відновлення показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Бізнес Лев" в АС "Податковий блок" по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпронафта-Сервіс" та ТОВ "Ойл-Преміум" задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, а також утриматись від використання відомостей про результати перевірки, оформленої актом про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513, звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку вимозі ТОВ "Бізнес Лев" щодо визнання протиправними дій Кременчуцької ОДПІ, які полягають у коригуванні показників податкового кредиту та зобов'язань в АС "Податковий блок" на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513 та зобов'язання вчинити дії з відновлення показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Бізнес Лев" в АС "Податковий блок" по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпронафта-Сервіс" та ТОВ "Ойл-Преміум" задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

За приписами статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Порядок оформлення результатів перевірок визначений статтею 86 Податкового кодексу України, згідно якої за результатами перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках.

У відповідності до вказаних вимог Податкового кодексу України Кременчуцька ОДПІ за результатами перевірки позивача, склала відповідний акт від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513, де зазначила висновки про виявлені порушення.

З матеріалів справи вбачається, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 261563 грн, у тому числі за березень 2014 року, а також п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань в період, що перевірявся на загальну суму 261563 грн, у тому числі за березень 2014 року відповідачем були внесені у програмне забезпечення (АС "АУДИТ" та АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України").

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що контролюючим органом під час перевірки було встановлено про відсутність реально вчинених операцій по передачі товару від постачальника ТОВ "Дніпронафта-сервіс" до позивача та відповідно подальшої передачі до ТОВ "Ойл-Преміум".

Позивач не погоджуючись із вказаними твердженнями зазначав про реальність вчинення господарських операцій між ним та ТОВ "Дніпронафта-сервіс" та подальшою реалізацією цього ж товару до ТОВ "Ойл-Преміум" на підтвердження вказаного, надав до матеріалів справи документи, які на його думку підтверджують реальність вчинення господарських операцій та спростовують твердження відповідача.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вищий адміністративний суд України листом від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до листа від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 Вищий адміністративний суд України з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України звертав увагу судів на те, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Перевіряючи реальність здійснення вищевказаної господарської операції та наявності змін у структурі активів позивача та його контрагента за результатами даної операції, суд виходив з наступного.

Так, позивачем було долучено до матеріалів справи копію договору поставки від 03 березня 2014 року № 030305, укладеного між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Дніпронафта-сервіс" (по тексту договору - Продавець), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується протягом дії даного Договору передати Покупцю у власність, а Покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі по тексту - Товар) окремими партіями по цінам та кількості, що погоджуються Сторонами у накладних. Доставка Товару здійснюється автомобільним транспортом Продавця або автомобільним транспортом Покупця. Продавець зобов'язується забезпечити Товар, що відвантажується, наступними супроводжувальними документами: при поставці автомобільним транспортом - накладною, рахунком, податковою накладною, сертифікатом та/або паспортом якості заводу-виробника. Якість, маркування, упаковка, хімічний склад Товару по даному Договору повинні відповідати ГОСТам та ТУ, прийнятим для даного виду Товару (а.с. 24-26).

Підставою для формування податкового кредиту у даному випадку слугували наступні податкові накладні: від 21 березня 2014 року № 6 та № 7, від 24 березня 2014 року № 8 та № 9 (а.с. 35-38).

Разом з тим, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення поставки бензину автомобільного А-95 загальною кількістю 160074 л на суму 1559301,32 грн, у тому числі ПДВ - 259880,22 грн позивачем до матеріалів справи долучено копії наступних документів: рахунки на оплату від 21 березня 2014 року № 210301 та № 210302, від 24 березня 2014 року № 240301 та 240302; видаткові накладні від 21 березня 2014 року № 210301 та № 210302, від 24 березня 2014 року № 240301 та 240302 (а.с. 27-34).

Так, ідентифікуючою ознакою товару, придбаного у спірного контрагента згідно умов вказаного вище договору є сертифікат та/або паспорт якості заводу-виробника, що відповідно до акту перевірки надано було лише на 94,58 т з 124,2 т ніби то поставлених ТОВ "Дніпронафта-сервіс". При цьому, суду не було надано таких документів чи їх належним чином завірених копій для належного та всебічного дослідження. Представник позивача не зміг надати пояснень яким чином здійснювалося приймання товару по якості без відповідних документів на вказану партію товару.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, безпосередніми доказами надання послуг з перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожній лист. На підтвердження факту транспортування ТМЦ, придбаних у спірного контрагента суду надані копії товарно-транспортних накладних від 21 березня 2014 року № 210301 та № 210302, від 24 березня 2014 року № 240301 та 240302 (а.с. 39-42).

Під час судового розгляду представником позивача, а саме директором товариства, було надано суперечливі пояснення стосовно фактичного транспортування, що спочатку ніби то було перевантажено позивачем на його складі в м. Кременчук з однієї автоцистерни в інше та відправлено контрагенту, якому його в подальшому було реалізовано. Однак, згодом було пояснено, що перевантаження не здійснювалось, а одразу ж перевозилось подальшому контрагенту.

Дослідивши вказані ТТН, суд виходив з наступного.

Згідно пунктів 11.4, 11.6 та 11.9 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У випадку перевантаження вантажу в процесі його перевезення на інший автомобіль складається акт довільної форми, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспорту та його адреса, прізвище, ім'я та по батькові водія, державний номер автомобіля Перевізника, який здав вантаж, і Перевізника, який його прийняв. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.

Так, жодних актів про перевантаження суду не було надано та відміток у вказаних ТТН не встановлено. Крім того, суд зауважує, що в якості автопідприємства в ТТН згідно яких, за словами позивача, товар реалізовувався від ТОВ "Дніпронафта-сервіс" до ТОВ "Бізнес-Лев" - зазначено ТОВ "Ойл-Преміум", якому згідно пояснень позивача в подальшому й було реалізовано нафтопродукти, придбані у ТОВ "Дніпронафта-сервіс", що фактично суперечить умовам договору поставки від 03 березня 2014 року № 030305 (п. 3.1).

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, позивачем надано пояснення, що придбані нафтопродукти реалізовані при виконанні договору купівлі-продажу від 20 березня 2014 року № 2014/03/3, укладеного з ТОВ "Ойл-Преміум", на підтвердження чого суду надано завірені копії такого договору, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні (а.с. 43-57).

Також, на підтвердження подальшого продажу вказаного товару суду надано ТТН, що судом оцінюються критично, оскільки відповідно до їх змісту автопідприємтсвом та вантажоотримувачем визначено ТОВ "Ойл-Преміум" та замовником - позивача, однак наявні печаті суб'єкта господарювання, а саме - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, невизначеного умовами договору купівлі-продажу від 20 березня 2014 року № 2014/03/3 як сторона або учасник таких правовідносин. Твердження представника позивача, щоб ФОП "ОСОБА_4." надавав послуги з перевезення для ТОВ "Ойл-Преміум" спростовують його ж твердження про одноосібне перевезення товару без перевантаження від ТОВ "Дніпронафта-сервіс" до ТОВ "Ойл-Преміум", оскільки в наданих ТТН на перевезення товару від ТОВ "Дніпронафта-сервіс" до позивача - не зазначено, що перевізником є ФОП "ОСОБА_4." і такі ТТН не містять його підпису та печатки.

Крім того, у в ТТН, які за твердженнями позивача були наданні продавцем товару - ТОВ "Дніпронафта-сервіс" місце розвантаження товару вказано: Полтавська обл., м. Кременчук, а в ТТН, згідно яких товар був реалізований позивачем для ТОВ "Ойл-Преміум" місце навантаження товару вказано: м. Кременчук. Однак, це суперечить твердженням представника позивача про нездійснення перевантаження товару у м. Кременчуці, а прямим одноосібним перевезенням від ТОВ "Дніпронафта-сервіс" (постачальника позивача) до ТОВ "Ойл-Преміум" (покупця позивача). Суд звертає увагу, що позивачем не було надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи на вимогу суду документів, які підтверджують здійснення перевантаження товару у м. Кременчук.

Таким чином, існування різних ТТН, із зазначеними в них місць завантаження та розвантаження товару м. Кременчук, при здійсненні однієї господарської операції (без перевантаження товару) при реалізації товару від ТОВ "Дніпронафта-сервіс" до ТОВ "Бізнес-Лев" та в подальшому - до ТОВ "Ойл-Преміум" - суперечить твердженням представника позивача щодо реальності здійснення такої господарської операції.

На підтвердження оплати придбаних товарів позивачем до матеріалів справи надано виписки з рахунку (а.с. 63-65), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Таким чином, суд звертає увагу, що позивачем не було надано достатніх доказів про підтвердження реальності вчинених господарських операцій із ТОВ "Дніпронафта-сервіс" та ТОВ "Ойл-Преміум".

Однак, згідно пояснень представника відповідача, податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки на підставі висновків викладених в акті перевірки - контролюючим органом не виносилися.

Згідно зі статтею 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Положеннями наведених норм передбачено, що система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а контролюючі органи використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами. Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений контролюючим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Враховуючи вище зазначене, а також те, що контролюючим органом за результатами перевірки не було винесено податкові повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про протиправність дій Кременчуцької ОДПІ по коригуванню показників податкового кредиту та зобов'язань в АС "Податковий блок" на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513.

Таким чином, позовні вимоги у частині визнання протиправними дії, які полягають у коригуванні показників податкового кредиту та зобов'язань в АС "Податковий блок" на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513 та зобов'язання вчинити дії з відновлення показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Бізнес Лев" в АС "Податковий блок" по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпронафта-Сервіс" та ТОВ "Ойл-Преміум" задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року - підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку вимозі ТОВ "Бізнес Лев" щодо зобов'язання Кременчуцької ОДПІ утриматись від використання відомостей про результати перевірки, оформленої актом про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513, суд виходив з наступного.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Отже, предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути лише фактично вчинені дії суб'єкта владних повноважень або невчинені дії за наявності обов'язку їх вчинення, що безпосередньо вплинуло на права на обов'язки позивача.

Наведене виключає можливість задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Кременчуцької ОДПІ утриматись від використання відомостей про результати перевірки, оформленої актом про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дії, які полягають у коригуванні показників податкового кредиту та зобов'язань в АС "Податковий блок" на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513 та зобов'язання вчинити дії з відновлення показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Бізнес Лев" в АС "Податковий блок" по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпронафта-Сервіс" та ТОВ "Ойл-Преміум" задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лев" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, які полягають у коригуванні показників податкового кредиту та зобов'язань в АС "Податковий блок" на підставі акту про результати виїзної позапланової перевірки від 27 червня 2014 року № 1720/16-03-22-02-12/39087513.

Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області вчинити дії з відновлення показників податкового кредиту та зобов'язань ТОВ "Бізнес Лев" в АС "Податковий блок" по взаємовідносинах з ТОВ "Дніпронафта-Сервіс" та ТОВ "Ойл-Преміум" задекларованих позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Лев" витрати зі сплати судового збору у розмірі 48,72 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 30 вересня 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський