Постанова № 40783469, 02.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2499/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

апелянта - Загородній Ю.С., Нестерук М.І.

позивача - Ващенко Т.С., Драчук В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Гайсин - м'ясокомбінат" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Гайсинський м'ясокомбінат" з позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення .

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками проведеної перевірки результат якої оформлено актом про результати документальної невиїзної перевірки від 24.03.2014р. №1881/1500/34058430, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 31.03.2014р. №0001031500, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 93968,19 грн. При цьому, оскільки в основу вказаного податкового повідомлення рішення мали факти, що не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду з позовом.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 30.07.2014 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник наголошує, що помилкове ототожнення судом спеціального рахунку переробного підприємства зі спеціальним фондом Державного бюджету призвело до невірного винесення оскаржуваного судового рішення.

У судовому засіданні представники відповідача апеляційні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники позивача проти доводів апелянта заперечили та посилаючись на правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приватне підприємство "Гайсинський м'ясокомбінат" зареєстроване за ідентифікаційним кодом 34058430.

19.03.2014р. Гайсинською ОДПІ з питань своєчасності перерахування на спеціальний рахунок сум податку на додану вартість для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за період з 01.03.2013р. по 31.07.2013р. проведено документальну невиїзну перевірку ПП "Гайсинський м'ясокомбінат". В ході якої встановлено порушення п.1 ч.10 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно перераховані суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам в сумі 93968,19 грн. Результат вказаної перевірки оформлено актом про результати документальної невиїзної перевірки від 24.03.2014р. №1881/1500/34058430.

24.03.2014р. за наслідками виявленого порушення податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001031500, яким визначено штрафні (фінансові санкції) санкціями (штрафами) в сумі 93968,19 грн.

Не погодившись з вказаним фактом, позивачем до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області подано скаргу, яка у відповідності до рішення від 30.04.2014р. №6888/10/32-10-02-11 про результати розгляду первинної скарги залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення рішення без змін.

Окрім того, рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги від 04.06.2014р. №9904/6/99-99-10-01-15, податкове повідомлення-рішення від 24.03.2014р. №0001031500 залишено без змін та скаргу позивача без задоволення.

Таким чином як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу порушення ПП "Гайсинський м'ясокомбінат" п.1 ч.10 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме стосовно несвоєчасного перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам в сумі 93968,19 грн.

Вказаного висновку податковий орган дійшов за фактом дослідження платіжних доручень №365 від 29.04.2013р., №494 від 29.05.2013р., №647 від 16.07.2013р., які на думку податкового органу, свідчать про недотримання строків визначених для сплати податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації сільськогосподарським товаровиробникам

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задоволенні позову виходив з того, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Гайсинський м'ясокомбінат" податковим органом не надано належної оцінки всім обставинами, що слугувало підставою для безпідставного нарахування штрафних фінансових санкцій.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Особливості справляння податку на додану вартість у період до 01 січня 2015 року юридичними особами при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин тощо) виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, передбачено пунктом 1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Згідно з п.7.3 ст. 7 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Одним із обов'язків платника податків, згідно з п.п. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 ПК України, є обов'язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Положення п.31.1 ст.31 ПК України встановлюють, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі, податкового агента, визначається календарною датою.

Зі змісту п.1 ч.1 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, у період до 1 січня 2015 року податок на додану вартість юридичними особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, при здійсненні ними операцій з постачання власної виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими підприємствами, визначеними розділом V Кодексу, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами - підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену розділом V Кодексу (далі - переробні підприємства), справляється з урахуванням таких особливостей: норми цього пункту не поширюються на операції з постачання продукції, виготовленої переробними підприємствами з імпортованої сировини, сировини, поставленої не в живій вазі, сировини, що не є сировиною власного виробництва сільськогосподарських підприємств, визначених розділом V Кодексу, інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва, визначену цим Кодексом.

Переробне підприємство веде окремий облік операцій з постачання власно виробленої продукції (молока, молочної сировини, молочних продуктів, м'яса, м'ясопродуктів, іншої продукції переробки тварин (шкур, субпродуктів, м'ясо-кісткового борошна), виготовленої з поставлених молока або м'яса в живій вазі сільськогосподарськими товаровиробниками (далі - продукція), і з постачання інших товарів/послуг, у тому числі продукції, виготовленої із сировини, визначеної у підпункті 1 цього пункту, та складає податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, що передбачає п.1 ч.3 під. 2 р. 20 Перехідних положень ПК України.

Переробне підприємство, згідно з п.1 ч.6 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначену у податковій декларації з податку на додану вартість щодо діяльності з постачання продукції, сплачує до спеціального фонду Державного бюджету України та на спеціальний рахунок, відкритий ним в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: у 2012 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 30 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 70 відсотків; у 2013 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 40 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 60 відсотків; у 2014 році - до спеціального фонду Державного бюджету України - у розмірі 50 відсотків, а на спеціальний рахунок - у розмірі 50 відсотків.

Відповідно до п.1 ч.10 під.2 р.20 Перехідних положень ПК України перерахування суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок переробного підприємства для виплати компенсації здійснюється переробним підприємством до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України - у строки, встановлені пунктом 203.2 статті 203 Кодексу.

Разом з тим, відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Відтак, з аналізу наведених вище норм випливає, що суб'єкт господарювання повинен перерахувати суми податку на додану вартість на спеціальний рахунок для виплати компенсації постачальникам сировини до 15 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом, до спеціального фонду Державного бюджету України. В подальшому, виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за поставлену сировину здійснюється платником податку до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом. При цьому, законодавцем визначено, що у разі, якщо суми податку не перераховані на спеціальний рахунок або не виплачені сільськогосподарським товаровиробникам (постачальникам сировини) або перераховані на спеціальний рахунок чи виплачені сільськогосподарським товаровиробникам з порушенням зазначеного вище терміну, вважається, що такі суми використані не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету з урахуванням положень статті 123 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, що також не заперечується представником позивача, Товариством виплата компенсації сільськогосподарським товаровиробникам за спірний період здійснювалась з порушенням терміну, що визначений Перехідними положеннями Податкового кодексу України, тобто пізніше 20 чисел відповідних місяців.

Дослідивши надані до суду докази в розрізі даної норми, судом встановлено, згідно з платіжними дорученнями фактичне перерахування коштів відбулось 29.04.2013р., 30.05.2013р., 29.07.2013р., тобто, в межах строку визначеного ст. 203 ПК України.

Більше того, представник позивача не заперечувала проти факту невчасної компенсації Товариством сільськогосподарським виробникам коштів.

Відтак, зважаючи на те, що Товариством не виплачено вчасно компенсації сільськогосподарським товаровиробникам (тобто до 20 числа місяця, наступного за звітним (податковим) періодом) за квітень, травень та липень 2013 року, тому податковим органом обгрунтовано зроблено висновки, що кошти виплачені сільськогосподарським товаровиробникам з порушенням зазначеного вище терміну, вважаються такими, що використані не за призначенням (такі висновки випливають із положень підпункту 13 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України), а тому Товариство повинно нести відповідальність, що передбачена пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

На думку представника позивача, податковий орган сам повинен був перерахувати залишок коштів, на рахунок спеціального фонду, однак такого обов'язку органу державної податкової служби податкове законодавство не передбачає.

Водночас судова колегія вважає помилковими посилання суду першої інстанції на п.56.21 ст. 56 ПК України яким закріплено, що у разі коли норма цього Кодексу суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, рішення приймається на користь платника податків, з огляду на те, що в даному випадку відсутня безпосередньо сама суперечність вказаних норм, оскільки п.1 ч.6 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України є спеціальною нормою яка спрямована на забезпечення отримання відповідних компенсацій сільськогосподарськими підприємствами, іншими юридичними і фізичними особами, у тому числі фізичними особами-підприємцями, які самостійно вирощують, розводять, відгодовують продукцію тваринництва.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Гайсин - м'ясокомбінат" до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Гайсин - м'ясокомбінат", відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "07" жовтня 2014 р. .

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Залімський І. Г.

Сушко О.О.