Постанова № 40783078, 02.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3178/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Швець А.І.

за участі :

представника відповідача: Подлюк Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2014 року публічне акціонерне товариство "Славутський комбінат "Будфарфор" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в митному оформленні товару.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького о окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Процедури контролю правильності визначення митної вартості товарів визначаються ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ). Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішень про її коригування відповідно до положень ст. 55 МКУ.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених МКУ здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МКУ).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вар виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ, або відсутності у цих документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ч. 6 ст. 54 МКУ).

Відповідно до матеріалів справи, позивачем 27.01.2014 року до митного оформлення було подано митну декларацію №400040000/2013/006616 на товар «меблі для ванних кімнат з ДСП ламіновані».

Керуючись ст. 337 МКУ відповідачем було здійснено перевірку документів та відомостей, які відповідно до ст.335 цього Кодексу подаю органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних за комерційного призначення через митний кордон України, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками). Віповідачем встановлено, що згідно митної декларації №400040000/2013/006136 та №400040000/2013/006670 від 12.11.2013р. імпортувалися меблі для ванних кімнат з ДСП ламіновані з значно вищою митною вартістю.

Провівши аналіз документів, поданих Позивачем до митного оформлення, відповідачем було встановлено, що документи, зазначені у п.2 ст.53 МКУ містять розбіжності в частині включення до митної вартості складової щодо витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Позивачем разом із митною декларацією було подано зовнішньоекономічний договір - Контракт № І 13/20 від 22.05.2013 укладений між позивачем та компанією - постачальником «DEFTRANS» (Польща), предметом якого була поставка Позивачу меблів для ванних кімнат з ДСП, ламінованих.

Відповідно до розділу 4 Контракту Поставка товарів повинна виконуватись по кожному окремому замовленню Покупця на умовах, вказаних в кожній окремій Специфікації до цього контракту (ICC INCOTERMS 2010).

У наданій до митного оформлення специфікації №16 від 16.12.2013 в загальну суму поставки включено лише вартість пакування, тоді як відповідно до п.3.2.4 Договору № 1128 від 25.12.12р., укладеного між позивачем та ДТЕП «ІСТ-Захід», про надання транспортно - експедиційних послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, замовник (позивач) зобов'язаний забезпечити завантаження та розвантаження товару. Більше того, у п.6.3 вказаного Договору конкретизовано, що замовник (позивач) зобов'язується здійснювати завантаження транспортних засобів з урахуванням встановлених у державах, по території яких здійснюється перевезення вантажів, обмежень щодо загальної ваги вантажів та навантаження на ось автомобіля.

Відповідно до п.3.1.1 Договору № 1128 від 25.12.12р. експедитор має право для виконання заявки замовника (позивача) здійснювати добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладати угоди з третіми особами від свого імені та за рахунок Замовника.

Згідно із довідкою про транспортні витрати від 27.01.2014р. №24-14158 вказано, що навантаження здійснено за рахунок вантажовідправника.

Таким чином, Митницею було встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності в частині включення до митної вартості витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно ч.10 ст.58 МКУ при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються такі витрати (складові митної вартості): витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.6).

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МКУ у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Як слідує із матеріалів справи, відповідачем витребовувався конкретний перелік документів, однак зазначені документи Позивачем не надавались.

Відповідно до ч.4 ст.57 МКУ між митним органом та декларантом проведена процедура консультацій, про що зазначено у Рішенні про коригування митної вартості.

Оскільки до митного оформлення не було подано документів, що підтверджують складові митної вартості у відповідності до ч.2, 8, 9 ст.52 та ст. 53 МКУ Хмельницькою митницею Міндоходів прийнято Рішення про коригування митної вартості та митним постом «Славута» винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуск пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що митним органом не було вказано, які складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової, не відповідають обставинам справи і суперечить нормам МКУ.

При цьому судом першої інстанції не враховано також вимоги п.2 ч. 5 ст.54 МКУ відповідно до яких, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.3 ст.53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, передбачені ст.53 МКУ.

Крім того, як слідує з пояснень апелянта, враховуючи наявність в спеціалізованих програмних інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби інформації про іншу митну вартість ідентичних товарів та відсутність у документах, поданих до митного оформлення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару та виникли правові підстави витребувати у Позивача додаткові документи.

Колегія суддів вважає також вірним застосування другорядного резервного методу - на підставі інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Правомірність дій відповідача підтверджується судовою практикою, а саме постановами Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №21-270а13 та від 22.10.2013 у справі №21-342а 13, в яких зазначено, що підставою для витребовування у декларантів додаткових документів для підтвердження митної вартості, може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України. В ухвалах від 30.01.2014 у справі №К/800/41272/13 та від 17.12.2013 у справі №К/800/28635/13 суд касаційної інстанції зазначав, що аналіз норм МКУ дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватись, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби, яка містить відповідну інформацію.

Ст.19 Конституції України встановлює, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Ч.2 ст.71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що відповідачем доведена правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, так як прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуХмельницької митниці Міндоходів задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М.

Матохнюк Д.Б.