Постанова № 40782630, 12.02.2014, Тальнівський районний суд Черкаської області

Тальнівський районний суд Черкаської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 704/770/13-а

12.02.2014 року року Тальнівський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого - судді Мішенко К.М.

при секретарі Самсоновій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тальне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Управління пенсійного фонду України в Тальнівському районі про визнання рішення головного державного виконавця протиправним та скасування вимоги про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання рішення головного державного виконавця протиправним та скасування вимоги про стягнення заборгованості. На підставу своїх вимог посилається на те, що відповідно до постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області Нескоромного С.І. від 20.03.2013 року на підставі вимоги №334У від 06.02.2013 р. було відкрито виконавче провадження ВП №37263551 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 3075 грн. 80 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач Управління пенсійного фонду України в Тальнівському районі своїми діями порушив норми ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а відповідач відділ державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області виніс незаконну постанову, оскільки повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, що і змусило його звернутись до суду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали частково та просили суд задовольнити його лише в частині скасування вимоги про стягнення заборгованості, виходячи з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 р.

Представник відповідача - УПФ України в Тальнівському районі Черкаської області в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивач, як приватний підприємець не є пенсіонером по віку і зобов'язаний сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази надані по справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного:

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 р. (далі - Закон України № 2464), що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до статті 1 Закону України № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону України № 2464 є, зокрема:

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

5) особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований, як фізична особа-підприємець, Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області 25.10.1996 року, , а також відповідно до свідоцтва про сплату єдиного внеску №194419 є платником єдиного податку.

З огляду на викладені вище норми Закону України № 2464 позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В подальшому, відповідач виніс вимогу № 334 У від 06.02.2013 року про сплату позивачем недоїмки до мінімального єдиного внеску в сумі 3075 грн. 80 коп.

Суд вважає неправомірними дії відповідача щодо винесення вимоги № 334 У від 06.02.2013 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що обрав спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 року, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058) передбачає чітке визначення поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону України № 1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон України № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Частиною 2 ст. 55 Закону України № 796 визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - 2 роки та 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Таким чином, спеціальним законом встановлені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до наданого посвідчення сер. В-1 №570223 позивач є громадянином, який постійно проживає, або постійно працює на території посиленого радіологічного контролю (категорія 4).

Крім того, позивачу видане пенсійне посвідчення №132123/2320, у якому зазначено вид пенсії - за віком.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як пенсіонера за віком та фізичну особу-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування з 01.01.2012 року, а також визнає протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу № 334У від 06.02.2013 року про сплату позивачем недоїмки до мінімального єдиного внеску в сумі 3075 грн. 80 коп.

Що стосується позовних вимог щодо визнання рішення головного державного виконавця протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, то Тальнівським районним судом від 23.05.2013 р. закрито провадження в цій частині у зв'язку з відмовою позивача. Згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2013 р. вищевказана ухвала в цій частині залишилась без змін.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 - 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Управління пенсійного фонду України в Тальнівському районі про визнання рішення головного державного виконавця протиправним та скасування вимоги про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області № 334У від 06.02.2013 року про сплату ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 3075 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Тальнівський районний суд, Черкаської області, протягом десяти днів з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий К. М. Міщенко