Постанова № 40781394, 30.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р. Справа№ 910/13784/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Середюк Б.Л. - представник за довіреністю від 04.03.2014 року;

від третіх осіб: 1) не з'явились,

2) не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу у відкритому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року

у справі № 910/13784/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер»

до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

треті особи 1) ОСОБА_3

2) ОСОБА_4

про розірвання договорів про відступлення права вимоги від 31.03.2008 року та стягнення 51 604 111, 10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейдер» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року та про стягнення 51 604 111, 10 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року було передано право вимоги ОСОБА_3 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейдер". У зв'язку з тим, що відповідач незаконно списав кошти з рахунків третьої особи 1, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача коштів у розмірі 42 534 666,38 грн.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача кошти у сумі 51 604 111, 10 грн. та розірвати договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_4, згідно якого відповідач передав ОСОБА_4 право вимоги заборгованості в сумі 3 051 421,43 грн. за договором про надання споживчого кредиту № 20703 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та ОСОБА_5; та розірвати договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_4, згідно якого відповідач передав ОСОБА_4 право вимоги заборгованості в сумі 2 426 282, 37 грн. за Договором про надання кредиту № 702-04 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року у справі № 910/13784/13 провадження в частині розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року припинено. В іншій частині позову відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не мав права списувати кошти у сумі 3 400 000, 00 грн., які знаходилися на депозитному рахунку згідно умов договору банківського вкладу «Комфорт» № 011327 від 20.03.2008 року, оскільки умовами вказаного договору не передбачено договірне списання. Крім того, третя особа 1 не надавала банку розпорядження щодо списання коштів із свого депозитного рахунку шляхом укладення додаткової угоди до договору банківського вкладу, яка б надавала право банку вчиняти відповідні дії.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/13784/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та призначено до розгляду на 01.07.2014 року.

Представник третьої особи 2 у судове засідання 01.07.2014 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача та третьої особи 1 у судовому засіданні 01.07.2014 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.07.2014 року не заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року розгляд справи відкладено до 15.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року, враховуючи перебування судді Дідиченко М. А. у відпустці, справу № 910/13784/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Руденко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Ткаченко Б. О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Руденко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Ткаченко Б. О.

У судове засідання 15.07.2014 року представник позивача та третьої особи 1 не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача та представник третьої особи 2 у судовому засіданні 15.07.2014 року не заперечували проти задоволення клопотання позивача та третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року розгляд справи відкладено до 29.07.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року, враховуючи перебування судді Ткаченка Б. О. у відпустці, а також вихід головуючого судді Дідиченко М. А. з відпустки справу № 910/13784/13 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М. А.(головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М. А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

У судове засідання 29.07.2014 року представник позивача та третьої особи 1 не з'явився, однак через відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача та представник третьої особи 2 у судовому засіданні 29.07.2014 року не заперечували проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи та надали пояснення по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року відкладено розгляд справи до 09.09.2014 року.

У судове засідання 09.09.2014 року представник третьої особи 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, представник відповідача та третя особа у судовому засіданні 09.09.2014 року надали додаткові пояснення по суті спору.

Крім того, представник позивача та представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року відкладено розгляд справи до 30.09.2014 року.

Представник позивача у судове засідання 30.09.2014 року не з'явився, однак через загальний відділ документального забезпечення суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що колегією суддів вже відкладався розгляд справи у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а також зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті, суд відхилив клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.09.2014 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 25.06.2013 року між ОСОБА_3 (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейдер" (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань (надалі - договір 1).

Відповідно до пункту 1.2. договору 1 боргові зобов'язання - право цедента до боржника випливають з:

1.2.1. Незаконного списання боржником 29.05.2009 року депозиту цедента в сумі 3 400 000,00 грн., розміщеному у боржника на умовах договору банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 року.

1.2.2. Незаконного списання боржником 01.07.2009 року депозиту Українського консорціуму "Екосорб" в сумі 1 000 000,00 грн., розміщеному у боржника на умовах Договору банківського вкладу (депозиту) №19/04 від 23 квітня 2009 року. Український консорціум "Екосорб" відступив право вимоги цеденту згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 30.05.2013 року.

1.2.3. Невиконання боржником своїх обов'язків щодо передачі ОСОБА_4 за договорами відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року прав вимоги:

- заборгованості у сумі 3 051 421,43 грн. за договором про надання споживчого кредиту від 02.02.2007 року №20703, що був укладений між АБ "Енергобанк" та ОСОБА_5.

- заборгованості в сумі 2 426 282,37 грн. за договором про надання кредиту від 02.02.2007 року №702-04, що був укладений між Акціонерним банком "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС".

ОСОБА_4 відступила право вимоги погашення заборгованості боржником у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків за зазначеними договорами відступлення цеденту згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 03.06.2013 року.

1.2.4. Безпідставного користування грошовими коштами в сумі USD 1 500 000,00 помилково перерахованими відповідачу компанією East Star Consultants FZE (Об'єднані Арабські Емірати) 18.09.2008 року (TELEX TRANSFER 338447341). Компанія East Star Consultants FZE відступила право вимоги цеденту згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.05.2013 року.

1.2.5. Безпідставного отримання боржником від цедента грошових коштів на загальну суму 320 651,13 доларів США, яка складається з:

- безпідставно сплаченої цедентом боржнику суми 194 068,85 доларів США в якості відсотків, щодо розміру яких між сторонами не було досягнуто згоди в договорі про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 року, укладеному між цедентом та боржником;

- безпідставно отриманої боржником від цедента суми 126 582,28 доларів США, яка була внесена цедентом 27.03.2009 року на банківський транзитний рахунок № НОМЕР_2 з метою направлення на погашення власного кредиту цедента згідно договору про відкриття кредитної лінії №20733 від 31.08.2007 року, укладеному між боржником та цедентом, проте внаслідок помилки вказана сума була перерахована з транзитного рахунку боржника № НОМЕР_2 на погашення кредиту ОСОБА_9 на позичковий рахунок № НОМЕР_3 на підставі договору застави майнових прав від 28.03.2008 року, укладеному між боржником та цедентом, який станом на 27.03.2009 року був вже припинений сторонами у зв'язку з заміною забезпечення по кредитному договору ОСОБА_9 (згідно договору про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 року), а депозит цедента, відповідно, розблокований.

Згідно з пунктом 1.3. договору 1 опис боргових зобов'язань - заборгованість боржника станом на 25.06.2013 року складається з:

- заборгованість за п.1.2.1. з урахуванням відсотків, індексу інфляції та 3 % річних становить 8 444 711,25 грн.

- заборгованість за п.1.2.2. з урахуванням відсотків, індексу інфляції та 3 % річних становить 1 848 949,47 грн.

- заборгованість за п.1.2.3. з урахуванням відсотків, індексу інфляції та 3 % річних становить 17 688 541,18 грн.

- заборгованість за п.1.2.4. за офіційним курсом НБУ складає 11 989 500,00 грн.

- заборгованість за п.1.2.5. за офіційним курсом НБУ складає 2 562 964,48 грн.

Всього: 42 534 666,38 грн.

Пунктом 2.1. договору 1 сторони погодили, що цедент передає цесіонарію боргові зобов'язання, вказані в цьому договорі, а цесіонарій зобов'язується прийняти їх та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та у строки, встановлені в Додатку 1 до цього Договору.

Право на боргові зобов'язання, визначені цим договором, у цесіонарія виникає з моменту підписання цього договору (пункт 3.1. договору 1).

Згідно з пунктом 5.1. договору 1 цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним або до моменту його скасування.

Крім того, 31.03.2008 року між Акціонерним банком "Енергобанк" (цедент) (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та ОСОБА_4 (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань (надалі по тексту - договір 2).

Пунктом 1.4.договору 2 сторони погодили опис боргових зобов'язань - сума заборгованості, що залишилась непогашеною за договором про надання споживчого кредиту від 02.02.2007 року № 20703, що укладений між цедентом та ОСОБА_5 станом на 31.03.2008 року:

- заборгованість за кредитом 2 828 580,01 грн.

- заборгованість за відсотками 202 816,69 грн.

- пеня 20 024,73 грн.

Всього - 3 051 421,43 грн.

Згідно пункту 2.1. договору 2 цедент зобов'язується передати боргові зобов'язання, вказані в цьому договорі цесіонарію, а цесіонарій зобов'язується прийняти їх та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та строки, встановлені цим договором.

Відповідно до пункту 2.2. договору 2 сторони погоджується, що вартість боргових зобов'язань, уступка яких здійснюється за цим договором становить 3 051 421,43 грн.

До того ж, 31.03.2008 року між Акціонерним банком "Енергобанк" (цедент) (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк") та ОСОБА_4 (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань (надалі - договір 3).

Пунктом 1.4. договору 3 сторони погодили опис боргових зобов'язань - сума заборгованості, що залишилась непогашеною за договором про надання кредиту від 02.02.2007 року № 702-04, що укладений між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС" станом на 31.03.2008 року:

- заборгованість за кредитом 2 155 000, 00 грн.

- заборгованість за відсотками 252 503, 05 грн.

- пеня 18 779, 32 грн.

Всього - 2 426 282, 37 грн.

Згідно пункту 2.1. договору 3 цедент зобов'язується передати боргові зобов'язання, вказані в цьому договорі цесіонарію, а цесіонарій зобов'язується прийняти їх та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 2.2. договору 3 сторони погоджується, що вартість боргових зобов'язань, уступка яких здійснюється за цим договором становить 2 426 282,37 грн.

03.06.2013 року між ОСОБА_4 (цедент) та ОСОБА_3 (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань (надалі - договір 4), згідно умов якого до ОСОБА_3 перейшло право вимоги за договором 2 та договором 3 та право вимоги цедента до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" у зв'язку з нанесенням збитків цеденту шляхом залучення позики відповідно до угоди від 03.02.2008 року, укладеної цедентом та громадянином Ezzat Awad Labib Kaldas.

В подальшому право вимоги за договором 4 було передано позивачу, згідно договору 1.

Звертаючись до суду першої інстанції позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно списанні кошти з урахуванням збитків від інфляційї та 3% річних. у сумі 51 604 111,10 грн. та розірвати договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_4, згідно якого відповідач передав ОСОБА_4 право вимоги заборгованості в сумі 3 051 421,43 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 20703 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" та ОСОБА_5 та договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_4, згідно якого відповідач передав ОСОБА_4 право вимоги заборгованості в сумі 2 426 282,37 грн. за Договором про надання кредиту № 702-04 від 02.02.2007 року, що був укладений між Акціонерним Банком "Енергобанк" (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестінвест ЛЛС".

В обґрунтування позовних вимог в частині розірвання договорів позивач вказує на те, що відповідач своїх обов'язків за вказаними договорами відступлення права вимоги не виконав - не здав боргові зобов'язання, не вніс змін в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо підстав обтяження предмету іпотеки. Також, позивач зазнає, що при укладенні вищезазначених договорів сторонами не дотримано нотаріальної форми.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач незаконно списав 29.05.2009 року депозит ОСОБА_3 у сумі 3 400 000,00 грн., розміщеному у відповідача на умовах договору банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи між відповідачем та ОСОБА_3, як майновим поручителем, укладено договір застави майнових прав від 31.03.2008 року, відповідно до якого ОСОБА_3 передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 року в частині суми 3 400 000,00 грн.

ОСОБА_3 виступав майновим поручителем за договором від 31 березня 2008 року про відкриття кредитної лінії № 20816 між Акціонерним банком "Енергобанк" та ОСОБА_11.

Відповідно до п. 3.1 договору застави майнових прав від 31.03.2008 року вбачається, що у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, заставодавець доручає банку списати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості з депозитного рахунку, що відкритий в АБ «Енергобанк», на підставі договору банківського вкладу «Комфорт» від 20.03.2008 року.

Право звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог відповідно до цього договору виникає у заставодержателя у випадку невиконання боржником умов основного зобов'язання, у тому числі коли прострочення чергового платежу перевищує 15 (п'ятнадцять) календарних днів, або відмови боржника від виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством (п. 3.3 договору застави майнових прав).

Так, як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із несплатою ОСОБА_11 кредитної заборгованості банк 29.05.2009 року у відповідності до умов договору застави списав грошові кошти у сумі 3 400 000,00 грн. з депозитного рахунку ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу.

Таким чином, доводи позивача щодо незаконного списання відповідачем 29.05.2009 року депозиту ОСОБА_3 в сумі 3 400 000,00 грн., розміщеному у відповідача на умовах Договору банківського вкладу "Комфорт" №011327 від 20 березня 2008 року є необґрунтованими.

Як на підставу заявлених вимог позивач також посилається на незаконне списання відповідачем 01.07.2009 року депозиту Українського консорціуму "Екосорб" в сумі 1 000 000,00 грн., розміщеному у відповідача на умовах договору банківського вкладу (депозиту) №19/04 від 23 квітня 2009 року. Український консорціум "Екосорб" відступив право вимоги ОСОБА_3 згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 30.05.2013 року.

Проте, вищезазначені доводи позивача спростовуються наступним.

Як слідує з матеріалів справи, 28.03.2008 року між Акціонерним Банком "Енергобанк" та фізичною особою ОСОБА_9 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 20815 відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 375 000,00 доларів США на строк з 28.03.2008 року по 25.09.2009 року на поточні потреби, а боржник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредитні кошти у встановлений договором строк.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному договору, між банком та Українським консорціумом "Екосорб" укладено договір застави майнових прав від 23.04.2009 року. Відповідно до даного договору заставодавець передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу № 19/04 від 23.04.2009 року в сумі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору застави майнових прав від 23.04.2009 року вбачається, що у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, заставодавець доручає банку списати грошові кошти в рахунок погашення заборгованості з депозитного рахунку, що відкритий в АБ «Енергобанк», на підставі договору банківського вкладу (депозиту) № 19/04 від 23.04.2009 року.

Право звернення стягнення на предмет застави для задоволення своїх вимог відповідно до цього договору виникає у заставодержателя у випадку невиконання боржником умов основного зобов'язання, у тому числі коли прострочення чергового платежу перевищує 15 (п'ятнадцять) календарних днів, або відмови боржника від виконання основного зобов'язання та в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством (п. 3.3 договору застави майнових прав).

Так, у зв'язку із несплатою ОСОБА_9 кредитної заборгованості, банк 01.07.2009 року у повній відповідності до умов договору застави списав грошові кошти у сумі 1 000 000,00 грн. з депозитного рахунку Український консорціум "Екосорб" в рахунок погашення боргу.

Таким чином, доводи позивача щодо незаконного списання відповідачем 01.07.2009 року депозиту ОСОБА_3 в сумі 1 000 000,00 грн., розміщеному у відповідача на умовах договору банківського вкладу (депозиту) № 19/04 від 23.04.2009 року є необґрунтованими.

Також, позивач посилається на безпідставне користування відповідачем грошовими коштами в сумі 1 500 000,00 доларів США помилково перерахованими відповідачу компанією East Star Consultants FZE (Об'єднані Арабські Емірати) 18.09.2008 року. Компанія East Star Consultants FZE відступила право вимоги ОСОБА_3 згідно договору відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.05.2013 року.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, доводи позивача щодо безпідставного користування відповідачем грошовими коштами в сумі 1 500 000,00 доларів США спростовуються наступним.

21.04.2006 року між Акціонерним Банком "Енергобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 604-08. Відповідно до даного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2 135 000,00 доларів США на строк з 25.05.2006 року по 20.05.2010 року.

Банк у відповідності до вимог закону виконав "платіжне доручення" East Star Consultants FZE, а саме 19.09.2008 року грошові кошти у сумі 1 499 965,00 доларів США було зараховано на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" (в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія меморіального ордеру № 1701736 від 19.09.2008 року).

У зв'язку з тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" існувала заборгованість згідно з кредитним договором, то банк 19.09.2008 року у відповідності до пункту 3.7 договору про відкриття кредитної лінії № 604-08 від 21.04.2006 року списав вказані грошові кошти з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Форос Інвест Центр ЛЛС" в рахунок сплати кредитної заборгованості, що підтверджується копією меморіального ордеру №1 від 19.09.2008 року.

З позовної заяви слідує, що однією з підстав для задоволення позову є безпідставно сплачена ОСОБА_3 на користь відповідача сума в розмірі 194 068,85 доларів США в якості відсотків, щодо розміру яких між сторонами не було досягнуто згоди в договорі про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 року, укладеному між ОСОБА_3 та відповідачем та безпідставно отриманої відповідачем від ОСОБА_3 суми в розмірі 126 582,28 доларів США, яка була внесена ОСОБА_3 27.03.2009 року на банківський транзитний рахунок № НОМЕР_2 з метою направлення на погашення власного кредиту ОСОБА_3, згідно договору про відкриття кредитної лінії № 20733 від 31.08.2007 року, укладеному між відповідачем та ОСОБА_3, проте внаслідок помилки вказана сума була перерахована з транзитного рахунку боржника № НОМЕР_2 на погашення кредиту ОСОБА_9 на позичковий рахунок № НОМЕР_3 на підставі договору застави майнових прав від 28.03.2008 року, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 року № 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, надані відповідачем банківські виписки по особовому рахунку є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегією суддів встановлено, що 20.03.2008 року між Акціонерним Банком "Енергобанк" та ОСОБА_3 укладено договір банківського вкладу "Комфорт" № 011327 (надалі - депозитний договір). Відповідно до умов даного договору ОСОБА_3 розміщує в банку строковий іменний депозит на суму 1 476 475 грн. із правом внесення додаткових внесків на депозитний рахунок, а банк зобов'язався сплачувати відсотки по депозиту у розмірі 16,5 процентів річних.

В забезпечення виконання зобов'язань по договору про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 року, який було укладено між Акціонерним Банком "Енергобанк" та ОСОБА_9, ОСОБА_3 передав в заставу банку майнові права за договором банківського вкладу "Комфорт" № 011327 від 20.03.2008 року у сумі 1 000 000,00 грн. на підставі договору застави майнових прав від 28.03.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 27.03.2008 року на депозитному рахунку № НОМЕР_1 обліковувалось 4 919 575,00 грн. Цього ж дня ОСОБА_3 було здійснено часткове повернення депозиту у сумі 1 519 575,00 грн., залишок коштів становив 3 400 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок наявними в матеріалах справи.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_9 умов Договору про надання споживчого кредиту № 20815 від 28.03.2008 року, ОСОБА_3, як майновий поручитель, вніс 27.03.2009 року 126 582,28 доларів США на погашення боргу вищевказаного позичальника.

Факт внесення ОСОБА_3 коштів на погашення боргу ОСОБА_9 підтверджується заявкою на переказ готівки № 606517 від 27.03.2009 року де в графі "призначення платежу" зазначено - "погашення кредиту зг. Дог. ОСОБА_9. № 20815 від 28.03.2008 року". (належним чином засвідчена копія заяви на переказ готівки № 606517 наявна в матеріалах справи).

Відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно з частиною 2 статті 527 Цивільного кодексу України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, наведені норми права передбачають відступлення права дійсної вимоги, тобто такої, яка підтверджується належними доказами, а також передбачають при відступленні права вимоги передачу новому кредиторові документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовуючи свій позов посилається на договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року, предметом якого є боргові зобов'язання, що фактично випливають із незаконних, на думку цедента, дій Публічного акціонерного товариства "Енергобанк".

Водночас, незаконність дій Публічного акціонерного товариства "Енергобанк", про що зазначено у пунктах 1.2.1 та 1.2.2 договору про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року, тобто дій вчинених з порушенням чинного законодавства, не встановлена у судовому порядку, доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, самі лише припущення сторін договору про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року про незаконність та безпідставність відповідних дій відповідача, що є предметом вказаного договору (боргові зобов'язання) не можуть бути підставою для задоволення позову про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" грошових коштів у розмірі 51 604 111,10 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, як і не підтверджено такі обставини належними та допустимими доказами, водночас, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову спростовано матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про відступлення права вимоги боргових зобов'язань № б/н від 25.06.2013 року у розмірі 51 604 111,10 грн.

Щодо позовних вимог про розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та ОСОБА_4 колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Частиною 2 статті 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Тобто, можливість розгляду господарським судом спору, стороною якого є фізична особа, обумовлена тим, що такий спір стосується корпоративних чи приватизаційних відносин або така особа є суб'єктом господарювання.

З огляду на викладене вбачається, що позов про розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та ОСОБА_4 фактично пред'явлено в тому числі до фізичної особи (ОСОБА_4, як учасника оспорюваних правочинів), яка не може бути залучена до участі у справі в якості співвідповідача, а спір в цій частині виник не з корпоративних відносин, тому він не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що провадження у справі в частині розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та ОСОБА_4 підлягає припиненню.

Щодо поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських судів").

Приймаючи до уваги те, що провадження в частині розірвання договорів про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 31.03.2008 року припинено, а також те, що позивачем не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейдер", у суду відсутні підстави для застосування строків позовної давності до вимог позивача.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року у справі № 910/13784/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейдер» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року у справі № 910/13784/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/13784/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко