Ухвала суду № 40780536, 01.10.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/500/14-ц 01.10.2014 01.10.2014 01.10.2014

Провадження №22-ц/784/2067/14

Головуючий у суді 1 інстанції Демінська О.І.

Категорія 54 Суддя-доповідач апеляційного суду Леванчук О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

1 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Леванчука О.М.,

суддів: Галущенка О.І., Самчишиної Н.В.,

при секретарі судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Тимошина Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв» на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

6 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв» (далі - КП «МАМ») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що працював юристом відділу договорів і зовнішньої економічної діяльності КП «МАМ».

На підставі наказу № 31/к від 19 лютого 2014 року він був звільнений за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із не виконанням покладених на нього трудових обов'язків.

Звільнення вважає незаконним, оскільки відповідач, на його думку, порушив ст. 149 КЗпП України в частині дотримання порядку застосування дисциплінарного стягнення. Зокрема, наказами №№ 113, 114 від 29 і 30 жовтня 2013 року відповідач оголосив йому догану. У зв'язку з чим, він звернувся до суду з позовом про визнання цих наказів незаконними. Однак, на момент звільнення цей спір вирішений не був, а тому керівник підприємства не мав законних підстав для його звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2014 року позов задоволено. ОСОБА_3 поновлено на посаді юриста договірного відділу КП «МАМ» з 19 лютого 2014 року. З КП «МАМ» на користь ОСОБА_3 стягнуто 3284 грн. 85 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Норми чинного законодавства (ч. 6 ст. 43 Конституції України, ст. 5-1 КЗпП України) гарантують громадянам правовий захист від незаконного звільнення.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 працював юристом відділу договорів та зовнішньоекономічної діяльності КП «МАМ».

Наказом № 211/к від 22 липня 2013 року він був поновленій на цій посаді на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2013 року.

Відповідно до наказів № 113 від 29 жовтня 2013 року та № 114 від 30 жовтня 2013 року ОСОБА_3 оголошувалися догани за невиконання посадових обов'язків.

31 січня 2014 року ОСОБА_3 звернувся в Заводський районний суд м. Миколаєва з позовом до КП «МАМ» про визнання вказаних наказів незаконними.

Згідно з наказом № 31/к від 19 лютого 2014 року ОСОБА_3 був звільнений за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне не виконання посадових обов'язків, у тому числі з посиланням на застосовані до нього у період роботи зазначені вище дисциплінарні стягнення (а. с. 62).

Водночас, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 29 вересня 2014 року, визнано незаконними накази КП «МАМ» № 113 від 29 жовтня 2013 року та № 114 від 30 жовтня 2013 року, якими ОСОБА_3 оголошувалися догани.

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи вказане рішення, дійшов вірного висновку про безпідставність звільнення позивача за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через систематичне невиконання саме ним посадових обов'язків. У зв'язку з чим, обґрунтовано ухвали рішення про задоволення позову.

З огляду на це, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач був обґрунтовано звільнений саме за систематичне не виконання ним посадових обов'язків, оскільки вказане спростовується доказами, наявними в матеріалах справи.

До того ж, виходячи з роз'яснень, викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, за передбаченими п. 3 ч. 1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Між тим, з наказу від 19 лютого 2014 року про звільнення та зі звіту від 19 лютого 2014 року щодо роботи, виконуваної юристом ОСОБА_3. (а. с. 62, 66) вбачається, що підставами для звільнення позивача за систематичне невиконання обов'язків відповідач вважав оголошення ОСОБА_3 догани наказами від 29 та 30 жовтня 2013 року. Тоді як, вказані накази визнані незаконними рішенням суду, яке набрало законної сили.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, наявні в матеріалах справи та не мають правового підґрунтя.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Миколаїв» відхилити.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді