Постанова № 40778302, 27.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Справа № 804/741/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

Лівобережний районний центр зайнятості м. Дніпропетровська звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно виплачену матеріальну допомогу по безробіттю у сумі 4848,38 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що всупереч вимогам Законів України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III, відповідач, зареєструвавшись в Лівобережному районному центрі зайнятості міста Дніпропетровська та перебуваючи там на обліку як безробітна з 10.09.2012 року по 24.07.2013 року, не повідомила позивача про те, що у період з 01.01.2013 року по 10.03.2013 року перебувала у відносинах цивільно-правового характеру з ПАТ «Приватбанк», а отже, незаконно отримала матеріальну допомогу по безробіттю за вказаний період. На вимогу позивача повернути суму безпідставно виплаченої допомоги не реагує.

Представники сторін в судове засідання не з'явились були повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII безробітними визнаються, зокрема, працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Пунктом 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20 листопада 2000 року N 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року N 915/5136, встановлено, що допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Відповідно до ч.2 ст.36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Приписами ч.3 ст.36 означеного ЗУ N 1533-III встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.09.2012 року до Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 із заявою про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю у відповідності до Законів України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року №803-XII, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року N 1533-III.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) Лівобережним РЦЗ було надано статус безробітної та призначено виплату допомоги по безробіттю з урахуванням страхового стажу. На обліку в Лівобережному РЦЗ відповідач знаходилась до 24.07.2013 року.

16 жовтня 2013 року у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 N 60/62 Постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 N 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009 р. за N 232/16248 було проведено звірку даних Лівобережного районного центру зайнятості м. Дніпропетровська щодо перебування в трудових відносинах ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Приватбанк».

За результатами перевірки був складений акт № 266 від 16 жовтня 2013 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що безробітня ОСОБА_1 при реєстрації в Лівобередному РЦЗ перебувала у відносинах цивільно-правового характеру з ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 N 60/62 Постанова Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 N 7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12 березня 2009 р. за N 232/16248 у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, а саме рішення про повернення коштів особою оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

В порядку виконання зазначеної вимоги Лівобережним районним центром зайнятості було видано наказ № 554 від 22 жовтня 2013 року про вжиття заходів щодо повернення безпідставно виплачених відповідачу коштів. Крім того, відповідачу була направлена претензія про необхідність повернення коштів.

Однак, станом на дату розгляду справи у суді відповідач не надав суду доказів про відшкодування безпідставно виплаченої йому допомоги по безробіттю у сумі 4848,38 грн.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем - суб'єктом владних повноважень була доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення коштів, безпідставно виплачених як матеріальна допомога по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Лівобережного районного центру зайнятості міста Дніпропетровська (вул. Б.Хмельницького, 4, м. Дніпропетровськ, 49051, код ЄДРПОУ 37274485) кошти, безпідставно виплачені як матеріальна допомога по безробіттю, у сумі 4848,38 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок вісім гривень тридцять вісім копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Суддя Д.П. Павловський