Постанова № 40776946, 07.10.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4265/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року м. Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД» Гульчак О.В. - за довіреністю від 14.07.2014р. б/н.

Від відповідача: Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Бутрик А.О. - за довіреністю від 17.02.2014 року №2480/8/15-54-10-00-24.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014р. №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.07.2014р. №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн., посилаючись на відсутність порушень положень чинного податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД», оскільки при формуванні податкового кредиту за період лютий 2014р. - у сумі 45957грн, березень 2014р. - у сумі 227532грн., квітень 2014р. - у сумі 46765грн., Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та відповідно правомірно включено до складу податкового кредиту за означений період суми ПДВ, сплачені у ціні товару, отриманому від ТОВ «Промторг-Холдинг», СПГ «Борис-Агро», та ТОВ «Осавіахім», що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. До того ж, ТОВ «АГРОВІТА ТРЕЙД» зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі котрої сформовано дані податкового обліку. При цьому, усі документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові та видаткові накладні, що складені контрагентами позивача, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять обов'язкові реквізити, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 05.08.2014р. вихід.№31/11/15-32-0-04), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014р. №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн., оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД» завищено рядок 24 Декларації «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 289050грн., та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 31204грн. за лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р., у зв'язку з чим порушено вимоги п.187.1 ст.187, п.п.198.1, абз.«а» п.198.2, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України. Зокрема, податковий орган зазначає, що для надання юридичної сили та доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, оскільки вона створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування податкового кредиту, та в жодному разі не та, зміст якої лише відображено на паперових документах. Також, ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області наголошує, що згідно бази даних АІС «Податковий блок», контрагентами позивача - ТОВ «Осавіахім», СП «Борис Агро» не задекларовано суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по означеним контрагентам.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 19.06.2014р. по 25.06.2014р. на підставі направлення від 19 червня 2014року №354/15-54-22-01, Наказу від 19 червня 2014року №622 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агровіта Трейд», виданого ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, та відповідно до п.п.20.1.1, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, головним державним ревізор-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Чабан Вікторією Сергіївною, проведено документальну виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта Трейд», з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013р. - квітень 2014р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №1867/15-54-22-01 від 04.07.2014р. «Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта Трейд», з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2013р., жовтень 2013р., листопад 2013р., грудень 2013р., січень 2014р., лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р.», у висновках якого наголошено, що Товариством завищено рядок 24 Декларації «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 289050грн., та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість у сумі 31204грн. за лютий 2014р., березень 2014р., квітень 2014р., у зв'язку з чим порушено вимоги п.187.1 ст.187, п.п.198.1, абз.«а» п.198.2, п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.2 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №1867/15-54-22-01 від 04.07.2014р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 14.07.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн.

Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2014р. №0002402201, ТОВ «Агровіта Трейд» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.

Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.07.2014р. №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, 13.03.2014р. між ТОВ «Агровіта Трейд» (Покупець) та ТОВ «Промторг-Холдинг» (Продавець) був укладений Договір постачання №13031, відповідно до п.п.1.1-1.2, 2.1 якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити горох урожаю 2013р., українського походження, відповідно до домовленості, визначеної у даному договорі. Об'єм товару, ціна, кількість, загальна вартість товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною даного Договору. Якість товару повинна відповідати ДСТу, а саме: вологість - 14,0%; биття - 5%, ураження - 5%, у т.ч. брухус - 3%; сміття - 2%; зерна іншого кольору - 3%. Згідно з п.п.3.2, 3.3 означеного Договору право власності на товар переходить до Покупця після передання партії товару і правильно оформлених оригіналів документів на партію товару, яка відпускається, а саме наступних документів: рахунку на товар, видаткова накладна та податкова накладна. Продавець зобов'язаний видати Покупцю копії наступних документів: копію свідоцтва про держреєстрацію (виписки), свідоцтво платника податку (ПДВ або фіксованого сільгоспподатку), довідку Статуправління, довідку форми 4-ОПП, інші документи - за необхідності. До вказаного Договору між ТОВ «Агровіта Трейд» (Покупець) та ТОВ «Промторг-Холдинг» (Продавець) укладалися Додаткові угоди, а саме: №1 від 13.03.2014, №2 від 17.03.2014р., №3 від 19.03.2014р., №4 від 21.03.2014р., №5 від 26.03.2014р., №6 від 06.04.2014р., та №7 від 09.04.2014р.

Так, судом з»ясовано, що на підтвердження реального виконання умов вищеозначеного договору, позивачем - ТОВ «Агровіта Трейд» до суду надано наступні документи: Договір транспортного експедирування №0306 від 03.06.2013р., Додаткова угода від 03.06.2013р. №1 до Договору №0306 транспортного експедирування, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, які, при цьому, на думку суду, не є достатніми доказами для підтвердження фактичного виконання умов, укладеного між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг», Договору постачання №13031 від 13.03.2014р., з урахуванням наступного.

Зокрема, судом встановлено, що на підтвердження належного виконання умов Договору постачання №13031 від 13.03.2014р., укладеного між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг» до суду не надано обумовлені безпосередньо умовами означеного Договору документи, а саме: рахунки на товар, сертифікати якості, платіжні доручення на підтвердження проведення розрахунків за поставлений товар.

Крім того, судом з»ясовано, що надані позивачем та наявні у матеріалах справи на підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг» в межах укладеного Договору постачання №13031 від 13.03.2014р., товарно-транспортні накладні, виписані із значними порушеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568, оскільки у графі «Пункт навантаження» не конкретизовано безпосереднє місце навантаження товару.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищеокреслених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Так, в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р. касаційною інстанцією наголошено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, серед іншого, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Натомість, судом встановлено, що вищеозначені фінансово-господарські операції, які за твердженням позивача, мали місце між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг», не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та виконання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, водночас наявність у матеріалах справи документи не є беззаперечним доказом того, що відбулося реальне надання послуг, а наявність податкової накладної, складеної особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому, будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Зокрема, судом встановлено, що у наданих позивачем та наявних у матеріалах справи Видаткових накладних, у порушення приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не конкретизовано місце їх складення.

Також, судом критично сприймаються надані позивачем та наявні у матеріалах справи банківські виписки на підтвердження проведення розрахунків за поставлений товар, оскільки означені документи не містять жодного підпису працівника банку, а також печатки відповідної банківської установи, що у свою чергу ставить під сумнів реальний рух активів від ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг» під час виконання умов Договору постачання №13031 від 13.03.2014р. (п.4.1 Договору).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. №1936/11/13-11 сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Згідно з п.11.1 означених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.

У пункті 2 означеного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Між тим, як встановлено судом та зазначено вище, надані позивачем на підтвердження виконання фінансово-господарських правовідносин в межах укладеного між ТОВ «Агровіта Трейд» та ТОВ «Промторг-Холдинг» Договору постачання №13031 від 13.03.2014р., та наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні виписані із значними порушеннями вищеозначеного Порядку заповнення товарно-транспортних накладних, оскільки у графах «Пункт навантаження» не конкретизовано безпосереднє місце навантаження товару.

Окрім того, судом з'ясовано, що у висновках наявного у матеріалах справи Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 04.06.2014р. №1557/26-55-22-02/38149168 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промторг-Холдинг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.03.2014р. по 30.04.2014р.», встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Промторг-Холдинг» та контрагентами-покупцями, з огляду на відсутність руху активів, складських та виробничих приміщень, обладнання, тощо.

Таким чином, наведені обставини та досліджені судом наявні у справі письмові докази в їх сукупності, слугують підставою для висновку, що господарські операції між позивачем - ТОВ «Агровіта Трейд» та його контрагентом - ТОВ «Промторг-Холдинг», не мали реального характеру, а їх виконання оформлено суто документально, без мети реального настання правових наслідків.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо правомірності та ґрунтовності зменшення Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області позивачу розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 230430грн., у т.ч. березень 2014р. - у сумі 183665,00грн., квітень 2014р. - у сумі 46865,00грн.

Вищевикладене спростовує твердження позивача в означеній частині позовних вимог, наведені у позовній заяві та викладені усно повноважним представником у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.

Також, судом встановлено, що 13.02.2014р. між ТОВ «Агровіта Трейд» (Покупець) та Сільськогосподарським підприємством «Борис-Агро» (Продавець) був укладений Договір купівлі-продажу №13021, відповідно до п.1.1, 1.2, 1,3 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію яка належить Продавцю, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити даний товар. Відомості про товар: назва товару - нут, кількість - 100,00 метричних тон +/- 10%. Якість товару повинна відповідати ДСТу, а саме: вологість до 13%, биті до 5%, уражені до 5%, зерна іншого кольору до 3%, сміття до 2%. Згідно з п.п.2.1-2.3 означеного Договору ціна товару який передається складає 2800грн., у т.ч. ПДВ 20% - 466,67грн., за одну метричну тону. Загальна вартість Договору складає 280000грн., у т.ч. ПДВ 20% - 46666,67грн., +/- 10%. Покупець здійснює сплату за поставлений товар шляхом 100% перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання умов вищеозначеного Договору купівлі-продажу №13021 від 13.02.2014р., платником податку до суду надано податкові накладні, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Акт прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіта Трейд» та ФОП ОСОБА_4, Додаток до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) ТОВ «Агровіта Трейд» та ФОП ОСОБА_4

Судом також встановлено, що 24.02.2014р. між ТОВ «Агровіта Трейд» (Покупець) та ТОВ «Осавіахім» (Продавець) укладено Договір поставки №2402/2014-П, відповідно до п.п.1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 4.1, 4.2 якого Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити НУТ, врожаю 2013року, українського походження, фасований у поліпропіленові мішки по 25кг та по 50кг, відповідно до умов даного Договору поставки. Належність й відповідність якості Товару визначається Покупцем самостійно або із залученням третіх осіб в пункті завантаження Товару, на складі Продавця - АР Крим, Красногвардійський район, с.Полтавка. Прийняття Покупцем Товару за цим договором свідчить про узгодженість усіх показників якості й відсутність будь-яких претензій до Продавця відносно якості Товару. Товар повинен бути здорового товарного вигляду, в стані, що не гріється, без сторонніх запахів, живих шкідників, захворювань, та мати якісні показники відповідні державним стандартам України. Обсяг Товару, що продається та передається Покупцю Продавцем, становить 93,900 МТ (метричні тонни) +/- 10%. Ціна Товару складає 2800грн., з урахування ПДВ 20%. Загальна вартість товару становить 262920грн., з урахуванням ПДВ 20%.

На виконання умов вищеозначеного Договору поставки №2402/2014-П від 24.02.2014р., позивачем - ТОВ «Агровіта Трейд» до суду надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, Договір транспортного експедирування №0306 від 03.06.2013р., Додаткову угоду від 03.06.2013р. №1 до Договору №0306 транспортного експедирування, Договір купівлі-продажу від 20.03.2014р. №2003, Договір на транспортно-експедиційне обслуговування і перевезення вантажів в міжнародному та регіональному сполученні від 17.03.2014р. №170314Б/з.

Так, судом відхиляється та не приймаються до уваги посилання податкового органу на те, що ТОВ «АГРОВІТА ТРЕЙД» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 89823,99грн., оскільки СП «Борис-Агро» у вигляді ТОВ та ТОВ «Осавіахім», у межах виконання умов Договору купівлі-продажу від 13.02.2014р. №13021 та Договору поставки від 24.02.2014р. №2402/2014-П, не задекларовано суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, з урахуванням наступного.

Зокрема, як встановлено судом та вбачається з наявних у матеріалах справи належним чином засвідчених копій Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014р. та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за лютий 2014р., наданих 20.03.2014р. СП «Борис-Агро» у вигляді ТОВ до Сімферопольської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, платником податку задекларовано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 46666,67грн. по платнику податку 386431915546 - ТОВ «АГРОВІТА ТРЕЙД».

Також, згідно Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2014р. та Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за березень 2014р., наданих 07.05.2014р. ТОВ «Осавіахім» до Сімферопольської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, платником податку задекларовано суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 141537,31грн. по платнику податку 386431915546 - ТОВ «АГРОВІТА ТРЕЙД».

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що включення ТОВ «АГРОВІТА ТРЕЙД» означених сум ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин з СП «Борис-Агро» у вигляді ТОВ, ТОВ «Осавіахім», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи документами, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД» мало усі правові підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 89824,00грн., сплаченого у ціні товару в межах фінансово-господарських операцій з СП «Борис-Агро», та ТОВ «Осавіахім».

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014р. №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн., підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВІТА ТРЕЙД» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2014р. №0002402201 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 320254грн., задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 14.07.2014р. №0002402201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 89824,00грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 07 жовтня 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.