Постанова № 40776881, 06.10.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4045/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року 10 год. 30 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

За участю сторін:

представника Позивача Драгомарецької В.І,,

представника Відповідача Копиці С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Центр екологічної безпеки" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "Центр екологічної безпеки" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 10.07.2014 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по даній справі

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити їх з підстав викладених в адміністративному позові.

Відповідач в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволені адміністративного позову повністю, посилаючись, в тому числі на письмові заперечення по справі, зазначаючи, що перевірку було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України, перевіркою було встановлено, що операції позивача з його контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому оскаржувані рішення винесено правомірно.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

Позивач знаходиться на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

У період з 06.05.2014 року по 15.05.2014 року па підставі наказу 989 від 05.05.2014 року (Том 2 а.с. 189), направлення на перевірку від 05.05.2014 року (Том 2 а.с. 190), згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст 78 Податкового кодексу України, на виконання постанови Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Завадського В.А. від 09.04.2014 року (Том 2 а.с. 186-188) ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Центр екологічної безпеки» з питань повноти та своєчасності декларування та сплати податку на прибуток, податку па додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, ЄСВ та екологічного податку з 07.02.201 1 року по 31.12.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт № 2781/22-06/37549098 від 22.05.2014 року (Том 1 а.с. 31 - 69), на підставі якого контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002042206 від 23.06.2014 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість 526 857 грн. за основним платежем та 131 715 грн. за штрафними санкціями (Том 1 а.с. 71) та № 0002032206 від 23.06.2014 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток 506 708 грн. за основним платежем та 126 677 гри. за штрафними санкціями (Том 1 а.с. 70).

Як визначено в акті перевірки перевіряючими ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 506708 грн., у тому числі за 2-3 квартали 2011 року на 10191 грн., за 2-4 квартали 2011 року на 56910 грн., за 1 квартал 2012 року на 49436 грн., за півріччя 2012 року на 99129 грн., за 3 квартали 2012 року на 121429 грн., за 2012 рік на 199559 грн., за 2013 рік на 250239 грн., а також порушення позивачем п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 526857 грн., у тому числі у жовтні 2011 року на 37663 грн., у листопаді 2011 року на 8891 грн., у грудні 2011 року на 26837 грн., у січні 2012 року на 17191 грн., у лютому 2012 року на 12662 грн., у березні 2012 року на 17229 грн., у квітні 2012 року на 15010 грн., у травні 2012 року на 22373 грн., у червні 2012 року на 9945 грн., у липні 2012 року на 8121 гри., у серпні 2012 року на 4213 грн., у вересні 2012 року на 8904 грн., у жовтні 2012 року на 11825 грн., у листопаді 2012 року на 16391 грн., у грудні 2012 року на 46194 грн., у січні 2013 року на 1885 грн., у лютому 2013 року на 22614 грн., у березні 2013 року на 11333 грн., у квітні 2013 року на 15659 грн., у травні 2013 року на 26290 грн., у червні 2013 року на 17123 грн., у липні 2013 року на 7732 грн., у серпні 2013 року на 14667 грн., у вересні 2013 року на 22884 грн.. у жовтні 2013 року на 36979 грн., у листопаді 2013 року на 35410 грн., у грудні 2013 року на 50833 грн.

Під час розгляду адміністративної справи було встановлено господарські взаємовідносини ПП «Центр екологічної безпеки» з контрагентами ТОВ «Фуджи», ТОВ «Авріл-2007», ТОВ «Альпек», ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Диссар», ТОВ «Південьгрупп», ТОВ «Левиском», ТОВ «Авесбуд». Зазначені контрагенти в різні періоди взаємовідносин із позивачем виконували перелік робіт та послуг, а саме: консультаційні послуги; послуги з пошуку клієнтів; послуги з пакування відходів; послуги з сортування відходів; клінінгові послуги; будівельно-монтажні роботи.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивачу були надані інформаційно-консультаційні послуги із складання перспективних планів заходів у сфері поводження з відходами, направлених на запобігання чи зменшення об'ємів утворення відходів та запобігання їх негативному впливі на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ТОВ «Ренфорс» (Договір № 030912/1 від 03.09.2012р.); інформаційно - консультаційні послуги по розробці проектів нормативів утворення відходів та лімітів на їх розміщення ТОВ «Ренфорс» (Договір № 030912/2 від 03.09.2012р.); інформаційно - консультаційні послуги з оформлення документації для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Диссар» (Договір № 271113/3 від 27.11.2013 року, Договір № 071013/1 від 07.10.2013р.); інформаційно - консультаційні послуги по розробці проектів нормативів утворені відходів та лімітів на їх розміщення ТОВ «Альпек» (Договір № 281112/2 від 28.11.2012р., Договір № 141112/1 від 14.11.2012р.,Договір № 241012/1 від 24.10.2012р., Договір № 261212/2 від 26.12.2012р.), інформаційно - консультаційні послуги по розробці проектів нормативів утворення відходів та лімітів на їх розміщення ТОВ «Авріл-2007» (Договір № 010812/4 від 01.08.2012р.); послуги з юридичної консультації ТОВ «Авріл-2007» (Договір № 04/06 від 01.06.2012р.,); послуги з юридичної консультації ТОВ «Авріл-2007» (Договір № 03/05 від 01.05.2012р.); послуги з юридичної консультації ТОВ «Авріл-2007» (Договір № 02/05 від 01.05.2012р.) (Том 1 а.с. 75-107).

Окрім того, позивачу були надані послуги з пошуку клієнтів від контрагентів: ТОВ «Авріл-2007» - договір № 02/06 від 01.06.2012р.; договір № 250412/2 від 25.04.2012 року; договір № 260412/3 від 26.04.2012р.; договір № 010812/1 від 01.08.2012р.; Договір № 01/05 від 01.05.2012; ТОВ «Ренфорс» договір № 260912/1 від 26.09.2012р.; ТОВ «Фуджи» договір від 01.12.2011р.; договір від 01.09.2011р.; договір від 01.11.2011р. (Том 1 а.с. 108-122).

Також, враховуючи господарську діяльність позивача у сфері поводження з відходами позивачем були придбані послуги від контрагентів з пакування, сортування відходів та клінінгові послуги та укладені наступні договори, а саме: з ТОВ «Левіском» договір № 311013/1 від 31.10.2013 року, договір № 011013/2 від 01.10.2013 року; з ТОВ «Диссар» договір № 241213/1 від 24.12.2013 року договір № 100613/1 від 10.06.2013 року договір № 210613/1 від 21.06.2013 року договір № 270613/1 від 27.06.2013 року договір № 310713/6 від 31.07.2013 року договір № 090913/1 від 09.09.2013 року договір № 011013/3 від 01.10.2013 року договір № 151113/1 від 15.11.2013 року договір № 091213/1 від 09.12.2013 року договір № 271213/4 від 27.12.2013 року договір № 290813/3 від 29.08.2013 року договір № 270913/1 від 27.09.2013 року договір № 281113/4 від 28.11.2013 року договір № 271213/5/4 від 28.12.2013 року; договір № 271213/5 від 27.12.2013 року; договір № 091213/2 від 09.12.2013 року; з ТОВ «Альпек» договір № 281112/1 від 28.11.2012 року; договір № 081112/1 від 08.11.2012 року; договір № 031212/1 від 03.12.2012 року; договір № 301112/1 від 30.11.2012 року; з ТОВ «Південьгруп» договір № 220513/1 від 22.05.2013 року; договір № 260213/2 від 26.02.2013 року договір № 260213/1 від 26.02.2013 року договір № 180313/2 від 18.03.2013 року договір № 010413/2 від 01.04.2013 року договір № 310513/1 від 31.05.2013 року договір № 260413/3 від 26.04.2013 року; з ТОВ «Авріл-2007» договір № 240412 від 24.04.2012 року договір № 02/06 від 01.06.2012 року договір № 01/05 від 01.05.2012 року договір № 02072012/3 від 02.07.2012 року договір № 241012/2 від 24.10.2012 року; ТОВ «Фуджи» (37476067) договір № 29/03/12/1 від 29.03.2012 року договір № 12/01/12 від 12.01.2012 року договір № 31/01/12 від 31.01.2012 року договір № 24/02/12 від 24.02.2012 року договір № 20/02/12 від 20.02.2012 року договір № 30/03/12 від 30.03.2012 року договір № 01/12/1 від 01.12.2011 року договір № 03/10/1 від 03.10.2011 року договір № 01/09/1 від 01.09.2011 року договір № 01/11/1 від 01.11.2011 року (Том 1 а.с. 123-248, Том 2 а.с. 1-7).

Під час розгляду адміністративної справи судом було встановлено, що позивачу були надані послуги ТОВ «Авесбуд» щодо встановлення перегородок 200 м.кв. на суму 28 000 грн. ПДВ 4666,67 грн., на підтвердження здійснення господарської операції підписано Акт виконаних робіт №241213/3 від 31.12.2013р.. Окрім того, позивачу надано послуги з улаштування фундаменту 350 кв.м. - на суму 35000,00 грн., ПДВ 5833,33 грн. на виконання умов договору договір № 291113/1 від 29.11.2013р., про що складено Акт виконаних робіт №291113/1 від 30.11.2013р. (Том 2 а.с. 8-13, а.с 84, 85).

Позивачем під час проведення перевірки, а також суду було надано відповідну первинну документацію на підтвердження вищезазначених господарських операцій з контрагентами, а саме: відповідні договори, акти надання послуг, рахунки на оплату, відповідні податкові накладні, звіти про надання послуг пакування та сортування відходів, звітів про надання інформаційно-консультаційних послуг, актів приймання виконаних будівельних робіт, кошторису на улаштування фундаменту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, накази про призначення в.о. директорів ТОВ «Фуджи» та ТОВ «Авріл-2007», відповідні довіреності, звіт про надання послуг щодо сортування відходів (Том 1 а.с. 75-248, Том 2 а.с. 1-160, Том 3 а.с. 5-37, Том 3 а.с. 61-72), які стверджують факт реальних господарських відносин з контрагентами.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулося раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 201.10, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведених норм вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Під час проведення перевірки, відповідач, також зазначив, щодо наявності кримінального правопорушення та початком розслідування за фактом організації діяльності підприємств з ознаками фіктивності відносно ТОВ «Авесбуд», ТОВ «Левиском» та ТОВ «Диссар» (Том 1 а.с. 45).

Суд зазначає, що Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма» ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Суд зазначає, що позивачем було надано відповідну первинну документацію на підтвердження господарських операцій з контрагентами, а саме: відповідні договори, акти надання послуг, рахунки на оплату, відповідні податкові накладні, звіти про надання послуг пакування та сортування відходів, звітів про надання інформаційно-консультаційних послуг, актів приймання виконаних будівельних робіт, кошторису на улаштування фундаменту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, накази про призначення в.о. директорів ТОВ «Фуджи» та ТОВ «Авріл-2007», відповідні довіреності, звіт про надання послуг щодо сортування відходів (Том 1 а.с. 75-248, Том 2 а.с. 1-160, Том 3 а.с. 5-37, Том 3 а.с. 61-72), які стверджують факт реальних господарських відносин з контрагентами.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Окрім того, відповідачем не було надано доказів визнання первинної документації позивача недійсною.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивачем були надані належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Фуджи», ТОВ «Авріл-2007», ТОВ «Альпек», ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Диссар», ТОВ «Південьгрупп», ТОВ «Левиском», ТОВ «Авесбуд», відтак, суд дійшов висновку, що твердження викладені в Акті перевірки щодо непідтвердження господарських операцій із зазначеними вище контрагентами є безпідставними та такими що не відповідають дійсності.

Суд зазначає, що відповідачем під час проведення перевірки не було надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та послуги не придбавались в ході перевірки не встановлені. При цьому відповідачем не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши первинну документацію надану позивачем та інші докази надані на підтвердження господарських операцій судом встановлено, що договори укладені між позивачем та його контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були надані, а договори виконано сторонами в повному обсязі, а зміст господарських операцій вбачається з актів надання послуг, звітів тощо.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень діючого законодавства, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо встановлених порушень позивачем податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг підтверджені достатніми та належними доказами.

Встановивши реальність операцій між позивачем та його контрагентами, дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України, пред'явлення ним контролюючому органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що застосовані до позивача фінансові санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 23.06.2014 року № 0002042206, № 0002032206. не відповідають діючому законодавству України, є безпідставними і суперечать фактичним обставинам, та спростовуються наданими первинними документами, відтак такі рішення підлягають скасуванню.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин, натомість, відповідач не надав доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у запереченнях до позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 30.09.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Центр екологічної безпеки" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.06.2014 року № 0002042206, № 0002032206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Центр екологічної безпеки" (ідентифікаційний код юридичної особи 37549098) судові витрати у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови підписано суддею 06.10.2014 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.06.2014 року № 0002042206, № 0002032206.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Центр екологічної безпеки" (ідентифікаційний код юридичної особи 37549098) судові витрати у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

06 жовтня 2014 року.