Постанова № 40775144, 03.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 922/457/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бойко О.В. (дов. від 30.09.2014 року)

відповідача - Колосов А.В. (дов. від 05.04.2014 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (вх. №2372Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі №922/457/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест", м. Дніпропетровськ,

до Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Золочів

про стягнення 120000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі №922/457/14 (суддя Аріт К.В.) заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про відстрочку виконання рішення суду від 18.03.2014 року по справі №922/457/14 задоволено частково. Відстрочено до 15.07.2015 року виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2014 року по справі №922/457/14 про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" суми фіксованих штрафних санкцій у розмірі 120000,00 гривень та 2400,00 гривень судового збору.

Позивач з ухвалою місцевого господарського суду не погодився та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі №922/457/14 повністю та відмовити сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду справи №922/457/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест". Апелянт посилається на безпідставність та необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо надання відстрочки відповідачу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 16.09.2014 року.

15.09.2014 року від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№№7725, 7752).

16.09.2014 року від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та відкладення розгляду справи (вх.№7819).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги та відкладено розгляд справи на 01.10.2014 року.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі №922/457/14 - без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2014 року у справі №922/457/14 позов задоволено повністю та стягнуто з сільськогосподарського ТОВ "Відродження" на користь ТОВ "Інтертехінвест" суму фіксованих штрафних санкцій у розмірі 120000,00 гривень та 2400,00 гривень судового збору.

На виконання рішення видано відповідний наказ.

04.08.2014 року відповідач звернувся до господарського суду з заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2014 року до 15.07.2016 року.

Суд першої інстанції посилаючись на винятковість наведених боржником обставин частково задовольнив заяву боржника та відстрочив виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2014 року у справі №922/457/14 до 15.07.2015 року.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 23.12.2003р. № 14, згідно п. 10 якої при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З аналізу процесуальних норм, що регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, умовою застосування заходів до відстрочки виконання рішення є достатньо доказів того, що у боржника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду з заявою про розстрочку виконання рішення, сторона повинна обґрунтувати неможливість виконання рішення суду відразу, через обставини особливого характеру, належними доказами, в розумінні ч. 2 ст. 34 ГПК України, а також довести суду негативні наслідки його господарської діяльності у разі стягнення всієї суми боргу.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом та не допускати їх настання.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач зазначав про неможливість виконання судового рішення з огляду на несприятливу фінансову ситуацію, що пов'язана з тимчасовими збитками товариства, у зв'язку з нестабільною сільськогосподарською галуззю в Україні та з несприятливими погодними умовами в силу яких підприємством у 2013 та 2014 році отримано дуже низький врожай озимої пшениці.

Відповідно до довідки ЄДРПОУ основними видами діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин та ін.

Таким чином, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур передбачає, окрім озимої пшениці, про що зазначає боржник, також інших сільськогосподарських культур (пшениця, кукурудза, ячмінь, насіння соняшнику та ін.).

Отже, при встановлені плану виробництва та фінансового забезпечення агровиробництва на відповідний маркетинговий рік підприємства - сільгоспвиробники враховують позитивний результат від вирощування та реалізації загального врожаю, а не виключно врожаю озимої пшениці, на що посилається відповідач.

На підтвердження своїх доводів стосовно тяжкого фінансового стану підприємства боржником до заяви про відстрочку виконання рішення надано, зокрема, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства (форма №1-м) щодо показників фінансових результатів за 2013 рік (станом на 31.12.2013 року), який відображає показники діяльності відповідача (дохід, витрати, наявність необоротних та оборотних активів) до прийняття судом відповідного рішення по справі, а тому не може бути належним доказом наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Щодо наданого відповідачем фінансового звіту суб'єкта малого підприємства стосовно показників фінансових результатів станом на 30.06.2014 року, то зазначений фінансовий звіт не встановлює наявності збитковості відповідача, а навпаки містять відомості щодо отримання чистого прибутку (понад 50000,00 гривень) у відповідному періоді, свідчать про наявність великої суми дебіторської заборгованості, відображають наявність власних оборотних активів. Так, згідно довідки відповідача станом на 01.07.2014 року загальна кредиторська заборгованість СТОВ "Відродження" складає - 11013,2 тис. грн.; дебіторська заборгованість складає - 24807,0 тис. грн. тобто розмір дебіторської заборгованості вдвічи перевищує розмір кредиторської. Проте, заявником не надано доказів вжиття заходів щодо захисту своїх прав шляхом звернення до контрагентів з вимогами про сплату заборгованості, в тому числі з відповідними позовами.

Крім того, як довід в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення відповідач посилається на те, що на даний період здійснюється погашення заборгованості перед Золочівським відділенням Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції, виплата орендної плати за користування землею. В підтвердження зазначених обставин боржник надав копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені від 04.06.2014 року.

Проте, посилання відповідача на наявність таких обставин свідчить лише про необхідність виконання боржником інших видів зобов'язань, в тому числі і перед державою зі сплати загальнообов'язкових податків та зборів, а не про наявність негативних істотних умов для підприємства, як-то відсутність грошей на банківських рахунках, відсутність майна у боржника, на яке можливо було б звернути стягнення, або ж наявність загрози його банкрутства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що господарська діяльність, у відповідності до статті 42 Господарського кодексу України, є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Таким чином, тяжкий фінансовий стан підприємства не є тією виключною об'єктивною обставиною, за умови наявності якої, суд може відстрочити виконання рішення.

Колегія суддів вказує, що рішення про розстрочку виконання рішення суду є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. В силу цього, відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Таким чином, колегія суддів враховуючи викладене, дійшла висновків, що підстави для відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2014 року у справі №922/457/14 наведені заявником, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, а місцевий господарський суд припустився хибного застосування норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та відповідно скасування ухвали господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі №922/457/14 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.08.2014 року у справі №922/457/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2014 року у справі №922/457/14.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Піонерська, 40, код ЄДРПОУ 30773463) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехінвест" (49040, м. Дніпропетровськ, вул. Мукаша Салакунова, 25/6, код ЄДРПОУ 37988349) 609 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 03.10.2014 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Шевель