Постанова № 40773949, 30.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2014 р.Справа № 916/1072/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів: Мишкіної М.А., Філінюка І.Г.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від прокуратури - не з'явився,

від позивача - Ковальський В.Є., за довіреністю,

Полікарпов О.М., за довіреністю,

Лебедєв Ю.М., за довіреністю,

від відповідача - Динту В.А., за довіреністю,

від третьої особи - Шкрібляк М.І., за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 24 червня 2014 року

у справі №916/1072/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський завод гумових технічних виробів»

до Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

за участю Прокуратури Суворовського району м. Одеси

про визнання недійсним рішення,

В судовому засіданні 11 вересня 2014 року оголошувалась перерва до 30 вересня 2014 року.

встановив:

У березні 2014 року публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Одеський завод гумових технічних виробів» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі-відповідач) про визнання недійсним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013р. №4269-VI «Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства», яким було задоволено подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року №8217 про усунення порушень вимог земельного законодавства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 травня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 червня 2014 року допущено до участі у справі прокуратуру Суворовського району м. Одеси.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 червня 2014 року (суддя Брагіна Я.В.) позов задоволено, визнано недійсним рішення Одеської міської ради від 17.12.2013р. №4269-VI «Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства».

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 01 липня 2014 року стягнуто з Одеської міської ради на користь ПАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» витрат по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.

Рішення суду про задоволення позову мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення господарського суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає скаржник, при прийняті оскарженого рішення судом не було з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції є такими, що не відповідають обставинам справи.

Крім того, Одеська міська рада вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказані порушення призвели до прийняття неправильного рішення, що згідно ст.104 ГПК України є підставами для його скасування або зміни.

Представник скаржника в засіданні суду апеляційної інстанції наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

В судовому засіданні представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в засіданні суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи їх безпідставними, а рішення господарського суду законним та обґрунтованим.

Прокурор не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не з'явився в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих №810 від 15.06.1973р. заводу гумових виробів на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 140 було дозволено будівництво бази відпочинку-водної станції на частині території водної станції заводу «Большевик» (на березі моря за територією ватино-ватної фабрики).

Надалі завод гумових виробів було перетворено в орендне підприємство «Одеський завод гумових технічних виробів», який на теперішній час має адресу: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140.

У вересні 1975р. були затверджені техноробочий проект та зведений кошторис на будівництво бази відпочинку на суму 20000 рублів, які пройшли експертизу генпроектувальника та були затверджені для виконання керівництвом Одеського заводу гумових виробів, що підтверджується довідкою про затвердження проектно-кошторисної документації.

Листом Міського управління Одеської обласної контори Всесоюзного банку фінансування капітальних вкладень за Вх.№17/281 від 13.05.1976р. було підтверджено, що документи стосовно будівництва бази відпочинку (водноспортивної станції) прийняті до фінансування.

Таким чином, Одеським заводом гумових виробів (який був на той час державним підприємством) за рахунок державних коштів було побудовано на законних підставах базу відпочинку-водноспортивну станцію, яка розташована на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 140.

В подальшому, наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області №1083 від 25.07.1995р. орендне підприємство «Одеський завод гумових технічних виробів» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Одеський завод гумових технічних виробів».

Згідно до переліку нерухомого майна, яке було передано у власність ВАТ «Одеський завод гумових технічних виробів», до статутного фонду Товариства передані і об'єкти, що розміщені на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140.

При приватизації ВАТ «Одеський завод гумових технічних виробів», яка була завершена в 1997р., до переліку нерухомого майна увійшли 14 садівничих будиночків.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Рішенням Одеської міської ради від 11.07.2003p. №1507-IV «Про затвердження проекту відведення та надання відкритому акціонерному товариству «Одеський завод гумових технічних виробів» в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га, за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140, для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції» позивачу надано у короткострокову оренду терміном на 5 років земельну ділянку за зазначеною адресою.

Також цим рішенням було затверджено проект відведення земельної ділянки.

Позивач на виконання п.4.1 цього рішення замовив в управлінні земельних ресурсів відповідні документи, що посвідчують право оренди земельної ділянки. ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» виготовив технічну документацію із землеустрою, а також актом від 03.08.2007р. було визнано межі земельної ділянки в натурі.

Як стверджує позивач, ним неодноразово надавалися Одеській міській раді та Управлінню земельних ресурсів Одеської міської ради всі витребувані ними документи для укладення договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції, але договір укладено не було.

04.02.2008р. позивач направив на адресу Управління по контролю за використанням та охороною земель в Одеській області лист №03/0195 разом із пакетом документів для оформлення договору оренди земельної ділянки на виконання рішення Одеської міської ради від 11.07.2003р. №1507-ХХІV, які знаходяться на розгляді в Одеській міській раді з 04.12.2002р., а саме: технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування водноспортивних станцій, яка розроблена в 2006 році ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах».

Управлінням земельних ресурсів перевірена технічна документація та підписані додатки до договору оренди земельної ділянки, підготовлений договір оренди та зазначено, що пакет документів направлений нотаріусу для нотаріального оформлення договору оренди.

Таким чином, позивачем здійсненні всі необхідні дії щодо виконання рішення Одеської міської ради від 11.07.2003р. №1507-ХХІV, підготовлені та надані необхідні документи в Управління земельних ресурсів та після погодження представлені в Одеську міську раду (ще в 2007 році).

Одеська міська рада рішенням від 09.10.2008р. №3687-V скасувала рішення від 11.07.2003р. №1507-ІV «Про затвердження проекту відведення та надання ВАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» в оренду земельної ділянки, площею 0,4360, за адресою: Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції», зазначивши про порушення позивачем земельного законодавства при використанні зазначеної земельної ділянки.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справі №35/17-3274-2011, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2012р., за позовом ВАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» до Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 09.10.2008р. №3687-V, відповідно з якою задоволено позов та визнано недійсним рішення Одеської міської ради від 09.10.2008р. №3687-V «Про скасування рішення Одеської міської ради №1507-ІV від 11.07.2003р. «Про затвердження проекту відведення та надання ВАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» в оренду земельної ділянки, площею 0,4360, за адресою: Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012р. за позовом ВАТ «Одеський завод гумових технічних виробів» до Головного управління Держкомзему у Одеській області, державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області Головного управління Держкомзему у Одеській області Ярмуш Самара Халідовича, за участю прокурора Суворовського району м. Одеси про скасування припису, згідно якої задоволено позов, скасовано припис Головного управління Держкомзему у Одеській області від 19.05.2011р. №003387 та встановлено, що з 1973 року спірна земельна ділянка перебувала в користуванні заводу гумових виробів на підставі рішення комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих №810 від 15.06.1973 року, яким заводу було дозволено на цій земельній ділянці будівництво водної станції на частині території водної станції заводу «Большевик» (на березі моря за територією ватино-ватної фабрики).

Пунктом 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 передбачено, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, зокрема, наявність у особи, що використовує земельну ділянку, права на її отримання у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Згідно п.3.4. вказаної постанови з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення ст.212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013р. №4269-VІ «Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства» задоволено подання прокуратури Суворовського району м. Одеси. Вирішено вважати таким, що втратило чинність рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №1507-VІ «Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству Одеський завод гумових технічних виробів» в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції».

Рішення Одеської міської ради від 17.12.2013р. №4269-VІ про задоволення подання прокуратури Суворовського району м. Одеси обґрунтовано тим, що позивачем не оформлено належним чином надану в оренду земельну ділянку, а також тим, що позивач ухиляється від оформлення договору оренди землі.

Підставою для внесення прокурором відповідного подання повинно бути виявлення прокурором невідповідності закону нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування.

Пунктом 4 ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що подання-це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою щодо скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом.

Із змісту спірного рішення Одеської міської ради від 17.12.2013р. №4269-VІ «Про розгляд подання прокуратури Суворовського району м. Одеси від 03.09.2013 року про усунення порушень вимог земельного законодавства» не вбачається, чим відповідач обґрунтував невідповідність Конституції України або іншому нормативному акту рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №1507-VІ «Про затвердження проекту відведення та надання відкритому акціонерному товариству Одеський завод гумових технічних виробів» в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції».

Ні відповідач, ні прокурор в підтвердження порушення позивачем земельного законодавства чи ухилення його від укладення договору оренди земельної ділянки доказів суду не надали. Також, ними не надано доказів невідповідності рішення Одеської міської ради від 11.07.2003 року №1507-VІ «Про затвердження проекту відведення та надання Відкритому акціонерному товариству Одеський завод гумових технічних виробів» в оренду земельної ділянки площею 0,4360 га за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 для експлуатації та обслуговування водноспортивної станції» Конституції України або іншому нормативному акту.

Крім того, рішенням Одеського господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі №5017/939/2012 встановлено, що необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки документи знаходяться на розгляді Одеського міського управління земельних ресурсів. Рішення по наданих позивачем документах Одеською міською радою не приймалось.

В матеріалах справи наявне звернення позивача до відповідача 04.12.2013р. за вихідним №03/01-607 з проханням укласти договір оренди земельної ділянки, при цьому, вказані звернення, які відповідач отримував, були залишені ним без відповіді та задоволення, що свідчить про те, що саме відповідач ухиляється від укладення договору оренди, а не позивач.

Документи, які містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що набуття відповідачем прав власності на об'єкти, що розміщені на спірній земельній ділянці відбувалося у відповідності до приписів Земельного кодексу України та інших норм чинного законодавства, що надавало йому право користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкти.

Право власності позивача на передані йому в процесі приватизації об'єкти по вул. Миколаївська дорога, 140 в м. Одесі в силу ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України нерозривно пов'язано із правом користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані, тому що згідно ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі і на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), а згідно ч.1, 2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були вжиті всі необхідні заходи щодо належного оформлення права користування земельною ділянкою та здійсненні всі відповідні дії стосовно укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Судова колегія також не погоджується з доводами апеляційної скарги про підвідомчість даної справи адміністративним судам та вважає правильним висновок суду першої інстанції про її вирішення в порядку господарського судочинства, як це зазначено в розділі першому постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 24 червня 2014 року у справі №916/1072/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 06.10.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Мишкіна М.А.

Філінюк І.Г.