Ухвала суду № 40773312, 01.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/3137/2013-ц Головуючий у І інстанції Гапоненко А.П.Провадження № 22-ц/780/4551/14 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 26 01.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Петленко І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

у березні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 26 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № SM70/BC2, відповідно до якого позичальник отримав 100000,00 EUR з кінцевим терміном повернення 15.02.2023 року.

Банк взяті на себе зобов»язання у відповідності до зазначеного кредитного договору виконав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 постійно порушував умови кредитного договору в частині своєчасного і повного погашення кредиту та відсотків за його користування, у зв»язку з чим у нього виникла заборгованість. На звернення Банку з вимогами погасити заборгованість відповідач не реагував.

Станом на 23.04.2012 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість 121633,35 EUR, що за курсом 10,53 грн. станом на 23.04.2012 р. еквівалентно 1280799,18 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 87337,33 EUR (еквівалентно 919662,08 грн.); з них прострочена заборгованість за кредитом - 14711,67 EUR (еквівалентно 154913,89 грн.); заборгованість по процентам - 27986,27 EUR (еквівалентно 294 695,42 грн.); з них прострочена заборгованість по процентам - 27743,49 EUR (еквівалентно 292 138,95 грн.); пеня - 6309,75 EUR (еквівалентно 66441,67 грн.).

В забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором №SM70/BC2 ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 26.02.2008 р. уклали договір іпотеки № б/н. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "Б" загальною площею 1618 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.02.2008 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 1082215 грн.

Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №SМ70/ВС2 від 26.02.2008 року в розмірі 121633,35 EUR, що за курсом 10,53 станом на 23.04.2012 р. еквівалентно 1280799,18 грн.: - звернути стягнення на нежитлову будівлю літ. "Б" загальною площею 1618 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 26.02.2008 року) Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та стягнути з відповідачів солідарно судові витрати, мотивуючи позов тим, що відповідачі не виконують взяті на себе за кредитним договором зобов»язання по погашенню боргу.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2014 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором SM70/BC2 від 26.02.2008 року в розмірі 121633,35 EUR, що за курсом 10,53 станом на 23.04.2012 р. еквівалентно 1280799,18 грн.: - звернуто стягнення на нежитлову будівлю літ. "Б" загальною площею 1618 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б/н від 26.02.2008 року) Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» документально підтверджені судові витрати з оплати судового збору в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просив скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2014 року і ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що фактично не заперечується сторонами у справі та підтверджується письмовими доказами у справі, 26 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № SM70/BC2, відповідно до якого позичальник отримав 100000,00 EUR з кінцевим терміном повернення 15.02.2023 року.

Також банк взяті на себе зобов»язання у відповідності до зазначеного кредитного договору виконав у повному обсязі, що повністю підтверджується матеріалами цивільної справи.

Відповідач ОСОБА_1 постійно порушував умови кредитного договору в частині своєчасного і повного погашення кредиту та відсотків за його користування, у зв»язку з чим у нього виникла заборгованість. На звернення Банку з вимогами погасити заборгованість відповідач не реагував.

Тобто, з зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором станом на 23.04.2012 року відповідач ОСОБА_1 має заборгованість 121633,35 EUR, що за курсом 10,53 грн. станом на 23.04.2012 р. еквівалентно 1280799,18 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 87337,33 EUR (еквівалентно 919662,08 грн.); з них прострочена заборгованість за кредитом - 14711,67 EUR (еквівалентно 154913,89 грн.); заборгованість по процентам - 27986,27 EUR (еквівалентно 294 695,42 грн.); з них прострочена заборгованість по процентам - 27743,49 EUR (еквівалентно 292 138,95 грн.); пеня - 6309,75 EUR (еквівалентно 66441,67 грн.), що підтверджується наданим суду розрахунком (а.с.46-47).

В забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договором №SM70/BC2 ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 26.02.2008 р. уклали договір іпотеки №б/н. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. "Б" загальною площею 1618 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 23.02.2008 року. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 1 082 215 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються кредитним договором, договором іпотеки та договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст.525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до п.18.8.3 Договору іпотеки та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником зобов»язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням за рахунок предмета іпотеки у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов»язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов»язань, вимога про виконання порушеного зобов»язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. З урахуванням цього 19.04.2012 р. банк направив позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про погашення заборгованості.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

При вирішені справи по суті позовних вимог суд вірно не погодився із доводами представника відповідача ОСОБА_1 і не прийняв їх до уваги .

Так в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз»яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст.20 ЦК, ст.3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред»явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Тобто, виходячи із зазначених роз»яснень позовні вимоги позивача відповідають вимогам діючого законодавства оскільки борг за вказаним кредитним договором на час розгляду справи не погашений.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку задовольнивши позов.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку задовольнивши позов.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись: ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді