Постанова № 40771995, 03.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 року Справа № 5009/4250/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Потапенко В.І., суддя Пушай В.І.

при секретарі Крупі О.О.

за участю:

прокурора- Захарової Н.О., посвідчення № 016403 від 22.04.2013 р.

представників сторін:

позивача- не з'явився;

відповідача-не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2842 З/3) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 17 липня 2014 року у справі № 5009/4250/12

за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгова компанія "Логіка", м. Львів

про стягнення 9 787 680,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінгова компанія "Логіка" про стягнення 9787680 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення земельної ділянки площею 0,1762 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17 липня 2014 року у справі № 5009/4250/12 ( суддя Гончаренко С.А.) провадження у справі припинено.

З відповідача на користь Державного бюджету України стягнуто 73080 грн. судового збору.

Позивач із вказаною ухвалою не погодився та подав на неї до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить цю ухвалу скасувати та направити справу на розгляд господарського суду Запорізької області.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що господарський суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали дійшов неправильного висновку про відсутність предмету спору, у зв’язку із ліквідацією відповідачем засмічення земельної ділянки, оскільки, на думку позивача, предметом

спору у даній справі є відшкодування шкоди, а не ліквідація засмічення земельної ділянки та чинним законодавством не передбачено в якості підстави звільнення від відповідальністі у вигляді відшкодування шкоди за засмічення земельної ділянки усунення такого засмічення, в той час як останнє передбачено як обов’язок з припинення правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скраги позивача заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Сторони представників в судове засідання не направили, повідомлення про вручення копії ухвали суду, якою призначено час та місце судового засідання до суду не поверталось.

Враовуючи те, що копії ухвали суду, якою було призначено час та місце судового засідання були направлені за адресами місцезнаходження сторін, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, враховуючи обмеження статтею 102 ГПК України строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду 15 днями, справа розглядається за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскаржуваною ухвалою господарський суд Запорізької області припинив провадження у справі, керуючись п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

В обґрунтування свого висновку про відсутність предмету спору господарський суд першої інстанції послався на наступні обставини.

Від прокурора надійшла заява, в якій він просить припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору і яка вмотивована тим, що на теперішній час територія знаходиться у задовільному стані, парканом не огороджена, наявні ознаки планування та вирівнювання ландшафту території, завезено ґрунт, ведуться роботи з вивезення сміття та висадження зелених насаджень.

Згідно з наданими прокурором відомостями, листа від 22.11.2013 №1069/01-24 і акту перевірки 01.11.2013 Інспекції з благоустрою Запорізької міської ради, а також листа позивача по справі від 04.12.2013 №3658/07, земельна ділянка, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська 70, приведена у відповідність із вимогами земельного законодавства, територія знаходиться у задовільному стані, парканом не огороджена, наявні ознаки планування та вирівнювання ландшафту території, побутове сміття вивезене, висаджено зелені насадження

Оскільки на теперішній час вказана земельна ділянка приведена за рахунок відповідача у відповідність із вимогами земельного законодавства, заподіяна державі шкода відшкодована, а відтак предмет спору відсутній.

При цьому господарський суд першої інстанції відхилив заперечення позивача проти клопотання прокурора про припинення провадження у справі щодо того, що предметом спору у даній справі є не усунення засмічення земельної ділянки, а відшкодування шкоди, пославшись на те, що на момент звернення прокурора до суду існувала шкода, заподіяна державі, яка була виражена в грошовому еквіваленті, але на теперішній час ця шкода не існує, як фактично, так і в грошовому еквіваленті.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі через відсутність предмету спору, зважаючи на наступне.

Предметом спору є матеріальне правовідношення сторін.

Матеріальним правовідношенням сторін у даному спорі є зобов’язальні не договірні правовідносини з відшкодування шкоди.

Наведені в клопотання прокурора про припинення провадження у справі обставини щодо усунення відповідачем засмічення спірної земельної ділянки не можуть свідчити про припинення матеріального правовідношення сторін з відшкодування матеріальної шкоди, оскільки чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відшкодування вказаної шкоди як усунення засмічення земельної ділянки.

Так, для застосування такої міри відповідальності, як за завдану майнову шкоду за ст.1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Між тим, позивач просись стягнути з відповідача на користь місцевого бюджету шкоду, заподіяної засміченням земельної ділянки внаслідок порушеннями законодавства про відходи.

Статтею 42 Закону України «Про відходи» передбачено відповідальність за порушення у сфері поводження з відходами, в тому числі у вигляді відшкодування шкоди. При цьому цією нормою визначено, що відповідальність настає за порушення що призвело, або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Таким чином згідно зі статтею 42 Закону України "Про відходи" наявність шкідливого результату протиправної поведінки (збитків) для притягнення до відповідальності відповідача –не вимагається.

Окрім цього усунення засмічення земельної ділянки не передбачено чинним законодавством як підстава для звільнення від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові: від 20.05.2009 р. у справі № 58/224-08.

Відтак предмет спору у даній справі -матеріальне недоговірне зобов’язальне правовідношення сторін щодо відшкодування шкоди, завданої засміченням земельної ділянки внаслідок порушення законодавства про відходи не припиняється внаслідок усунення такого засмічення.

Отже, усунення відповідачем засмічення земельної ділянки не свідчить про відсутність предмету спору у даній справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, клопотання прокурора про припинення провадження у справі не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Таким чином, господарський суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права дійшов неправильного висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі, у зв’язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд господарського суду Запорізької області.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 99, 101, п. 4 ч. 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 17 липня 2014 року у справі № 5009/4250/12 скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 02.10.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Пушай В.І.