Рішення № 40770211, 29.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2709/14

За позовом: Дрогобицького міжрайонного прокурора, уповноважений орган: орган місцевого самоврядування: Дрогобицька районна рада, м. Дрогобич

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА», с. Тростянець, Львівська обл.,

відповідача 2: Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації, м. Дрогобич,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Дрогобицька районна державна адміністрація, м. Дрогобич,

про: визнання недійсними договорів на реалізацію інвестиційних проектів.

Суддя М.Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

прокурора: Леонтьєва Н. Т. - прокурор прокуратури м. Львова.

позивача: не з'явився.

відповідача 1: Іванців Р. Б. - довіреність б/н від 02.01.2014р.

відповідача 2: Біляк П. С. - довіреність № 382 від 08.08.14р.

третьої особи: Дмитрів А.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Дрогобицького міжрайонного прокурора, уповноважений орган: орган місцевого самоврядування: Дрогобицька районна рада до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» та відповідача 2: Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації про визнання недійсними договорів на реалізацію інвестиційних проектів, а саме:

- Договір на реалізацію інвестиційного проекту без номера від 22.06.2011 року в частині спорудження на території Нагуєвицької СЗШ І-ІІІ ст. котельні, який погоджено з головою Дрогобицької райдержадміністрації Сендаком М.Д. та директором школи с.Нагуєвичі Стельмахом М.П.;

- Договір на реалізацію інвестиційного проекту в частині спорудження на території Попелівської СЗШ І-ІІІ ст. котельні, від 22.06.2011 року, який погоджено з головою Дрогобицької райдержадміністрації Сендаком М.Д. та директором школи с. Попелі Марків О.І.;

- Договір про інвестиційну діяльність в частині спорудження на території Меденицької СЗШ І-ІІІ ст. котельні, від 18.06.2012 року, який погоджено першим заступником голови Дрогобицької райдержадміністрації Винницьким М.П., директором Меденицької загальноосвітньої школи Лешко Л.С., завідуючою Меденицьким дошкільним навчальним закладом «Калинонька» Яворською М.І. та Меденицьким селищним головою Шулаком І.В.

Ухвалою від 30.07.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 11.08.2014 р. Ухвалою суду від 11.08.2014р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дрогобицьку районну державну адміністрацію. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 29.09.2014 р. прокурор з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 29.09.2014 р. представник позивача не з'явився. 26.09.2014 р. до суду надійшов факс від представника позивача, яким позивач повідомив про неможливість забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання та відкладення розгляду справи.

В судове засідання 29.09.2014 р. представник відповідача 1 з'явився, щодо позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання 29.09.2014 р. представник відповідача 2 з'явився, щодо позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

В судове засідання 29.09.2014 р. представник третьої особи з'явився, надав пояснення по справі.

Суд розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відхилив у зв'язку із необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Суд звертає увагу позивача на те, що позовна заява надійшла до суду 29.07.2014 р. Про дату та годину розгляду справи судом позивач був повідомлений належним чином та завчасно, про що свідчить підпис представника на повідомленні про відкладення розгляду справи.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін та прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.06.2011 року між Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» (інвестор) укладено договір про реалізацію інвестиційного проекту, який погоджено з головою Дрогобицької райдержадміністрації Сендаком М.Д. та директором школи с. Нагуєвичі Стельмахом М.П. (надалі - Договір 1). (а.с.27-31)

Відповідно до п. 1.1. Договору 1, інвестор зобов'язався на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити реалізацію інвестиційного проекту, а саме спорудити за власний рахунок на території середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Нагуєвичі котельню за адресою: Дрогобицький район, с. Нагуєвичі, вул. Спортивна, 1, а також придбати та встановити за власний рахунок обладнання та пристрої для виробництва теплової енергії та здійснювати їх технічне обслуговування з метою опалення приміщень СЗШ І-ІІІ ст. с. Нагуєвичі, що знаходиться на балансі замовника.

Згідно п. 1.2. Договору 1, протягом часу дії цього Договору інвестиційним об'єктом користуватиметься замовник з метою вироблення ним теплової енергії, а по закінченні строку реалізації інвестиційного проекту при умові повного виконання замовником своїх зобов'язань інвестиційний об'єкт буде передано інвестором у державну власність.

Відповідно до п. 2.2. Договору 1, дія інвестиційного проекту згідно цього Договору триватиме протягом 15 повних років з моменту введення в експлуатацію окремо стоячої котельні.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору 1, плата інвестору за перший місяць з моменту введення в експлуатацію окремо стоячої котельні становить 28 370,00 грн. Плата інвестору за наступні періоди дії інвестиційного проекту визначається щомісячно за формулою: ПІ= ПП х ІІ, де ПІ - щомісячний розмір плати інвестору, ПП - розмір плати інвестору за перший місяць, який встановлений у п. 3.1. Договору, ІІ - офіційно встановлений розмір індексу інфляції за період з першого місяця визначення плати інвестору до моменту визначення відповідного розміру плати інвестору.

Відповідно до п. 2.1. Договору 1, цей договір набирає чинності з моменту його підписання, діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно даного Договору.

Згідно п. 7.2. Договору 1, по закінченні строку дії інвестиційного проекту згідно цього Договору, за умови належного виконання замовником умов Договору, обладнання та пристрої виробництва теплової енергії для опалення приміщень переходять у власність за ціною 1 (одна) гривня.

Для забезпечення умов виконання Договору 1, між інвестором (відповідач 1), управлінням освіти (відповідач 2) та поручителем - Дрогобицькою РДА (третя особа) укладено договір поруки від 22.06.2011 р., згідно якого поручитель солідарно відповідає перед інвестором за виконання замовником грошових зобов'язань за Договором 1. (а.с.39-40)

22.06.2011 року між Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» (інвестор) укладено договір про реалізацію інвестиційного проекту, який погоджено з головою Дрогобицької райдержадміністрації Сендаком М.Д. та директором школи с. Попелі Марків О.І. (надалі - Договір 2). (а.с.22-26)

Відповідно до п. 1.1. Договору 2, інвестор зобов'язався на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити реалізацію інвестиційного проекту, а саме спорудити за власний рахунок на території середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Попелі котельню за адресою: Дрогобицький район, с. Попелі, вул. Сонячна, 35, а також придбати та встановити за власний рахунок обладнання та пристрої для виробництва теплової енергії та здійснювати їх технічне обслуговування з метою опалення приміщень СЗШ І-ІІІ ст. с. Попелі, що знаходиться на балансі замовника.

Згідно п. 1.2. Договору 2, протягом часу дії цього Договору інвестиційним об'єктом користуватиметься замовник з метою вироблення ним теплової енергії, а по закінченні строку реалізації інвестиційного проекту при умові повного виконання замовником своїх зобов'язань інвестиційний об'єкт буде передано інвестором у державну власність.

Відповідно до п. 2.2. Договору 2, дія інвестиційного проекту згідно цього Договору триватиме протягом 15 повних років з моменту введення в експлуатацію окремо стоячої котельні.

Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. Договору 2, плата інвестору за перший місяць з моменту введення в експлуатацію окремо стоячої котельні становить 28 370,00 грн. Плата інвестору за наступні періоди дії інвестиційного проекту визначається щомісячно за формулою: ПІ= ПП х ІІ, де ПІ - щомісячний розмір плати інвестору, ПП - розмір плати інвестору за перший місяць, який встановлений у п. 3.1. Договору, ІІ - офіційно встановлений розмір індексу інфляції за період з першого місяця визначення плати інвестору до моменту визначення відповідного розміру плати інвестору.

Відповідно до п. 2.1. Договору 2, цей договір набирає чинності з моменту його підписання, діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно даного Договору.

Згідно п. 7.2. Договору 2, по закінченні строку дії інвестиційного проекту згідно цього Договору, за умови належного виконання замовником умов Договору, обладнання та пристрої виробництва теплової енергії для опалення приміщень переходять у власність за ціною 1 (одна) гривня.

Для забезпечення умов виконання Договору 2, між інвестором (відповідач 1), управлінням освіти (відповідач 2) та поручителем - Дрогобицькою РДА (третя особа) укладено договір поруки від 22.06.2011 р., згідно якого поручитель солідарно відповідає перед інвестором за виконання замовником грошових зобов'язань за Договором 2. (а.с.41-42)

18.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» (інвестор), Відділом освіти Дрогобицької районної державної адміністрації (замовник 1) та Меденицькою селищною радою Дрогобицького району Львівської області (замовник 2) укладено договір про інвестиційну діяльність, який погоджено першим заступником голови Дрогобицької райдержадміністрації Винницьким М.П., директором Меденицької загальноосвітньої школи Лешко Л.С., завідуючою Меденицьким дошкільним навчальним закладом «Калинонька» Яворською М.І. та Меденицьким селищним головою Шулаком І.В. (надалі - Договір 3). (а.с.18-21)

Відповідно до п. 1. Договору 3, інвестор зобов'язався за власні кошти забезпечити реалізацію інвестиційного проекту, а саме спорудити за власний рахунок на території Меденицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Меденичі котельню за адресою: Дрогобицький район, смт. Меденичі, вул. Шкільна, 3, а також здійснити придбання та встановлення в даній котельні приладів та обладнання для виробництва теплової енергії, в тому числі газового котла Ferroli на 630 Квт та твердопаливного котла Колві А700DS на 700 Квт, здійснення монтажу та наладки даних приладів та обладнання, з метою проведення спорудженої котельні інвестора у функціональний стан для опалення приміщень Меденицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Меденичі котельню за адресою: Дрогобицький район, смт. Меденичі, вул. Шкільна, 3 (що перебуває на балансі замовника 1) та приміщень Меденицького дошкільного навчального закладу «Калинонька» за адресою: смт. Меденичі, вул. Шкільна, 16 (що перебуває на балансі замовника 2).

Відповідно до п. 8.1. та п. 8.2. Договору 3, загальна орендна плата за перший місяць з моменту введення в експлуатацію окремо стоячої котельні становить 40 352,00 грн., а саме орендна плата для замовника 1 становить 26 229,00 грн. та для замовника 2 - 14 123,00 грн. Плата інвестору за наступні періоди дії інвестиційного проекту визначається щомісячно за формулою: ПІ=ПП х ІІ, де ПІ - щомісячний розмір плати інвестору, ПП - розмір плати інвестору за перший місяць, який встановлений у п. 8.1. Договору, ІІ - офіційно встановлений розмір індексу інфляції за період з першого місяця визначення плати інвестору до моменту визначення відповідного розміру плати інвестору.

Відповідно до п. 16 Договору 3, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно даного Договору. Строк дії інвестиційного проекту згідно цього Договору визначено сторонами до 15.10.2027 року, якщо інший строк не буде визначено сторонами додатково.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Дрогобицького міжрайонного прокурора, уповноважений орган: орган місцевого самоврядування: Дрогобицька районна рада до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОБАТ УКРАЇНА» та відповідача 2: Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації про визнання недійсними договорів на реалізацію інвестиційних проектів, оскільки питання реалізації інвестиційних проектів в частині спорудження котелень на території Нагуєвицької, Попелівської та Меденицької СЗШ І-ІІІ ст., які погоджувались з головою Дрогобицької райдержадміністрації Сендаком М.Д. та директорами даних шкіл, проте головою Дрогобицької районної державної адміністрації на розгляд Дрогобицької районної ради ці питання не виносились, рішення відповідною радою не приймалось та не супроводжувалось передачею фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.04.2014 р. у справі №914/979/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" задоволено повністю. Вирішено стягнути з Відділу освіти Дрогобицької районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кробат Україна" 170220,00 грн. заборгованості по орендній платі за Договором 1, 11407,85 грн. пені, 2 632,58 грн. 3 % річних, 2 354,71 грн. інфляційних нарахувань та 3732,30 грн. суми судового збору. Рішення суду не оскаржувалось та вступило в законну силу.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта

(виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. ч.1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення зобов'язань є договір.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду судом є інвестиційні договори, які укладені між відповідачами у справі.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

- державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації

інвестиційних проектів відповідно до положень, цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

- інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування;

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадинами, юридичними особами та державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Згідно ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» усі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності. Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Як встановлено судом, відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кробат Україна», в якості інвестора, здійснило будівництво котелень у с.Нагуєвичі, у с.Попелі, у смт.Меденичі. Кошти від держави на впровадження інвестиційних проектів Договорами не передбачені.

Як вбачається із пояснень представників відповідача 1 та відповідача 2, котельня у с.Нагуєвичі була введена експлуатацію наприкінці 2012 року, котельня у с.Попелі споруджена, прилади та обладнання придбані, знаходяться на зберіганні у м.Дрогобичі, однак не змонтовані через висловлену сумнівність у доцільності даного проекту з боку керівництва Дрогобицької районної ради, а також через невизначеність з цього приводу Відділу освіти Дрогобицької РДА, котельню у смт.Меденичі було споруджено, однак через ті ж причини придбання та монтаж приладів та обладнання для виробництва теплової енергії не здійснюється.

Згідно ст.2 Закону України «Про Інвестиційну діяльність» інвестиційний проект, для реалізації якого може надаватися державна підтримка, розробляється в порядку та формою, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №724 від 19.06.2012р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.08.2012р. за №1308/21620) було затверджено такий порядок розроблення та форму проектної (інвестиційної) пропозиції, на основі якої готується інвестиційний проект, для розроблення якого може надаватися державна підтримка.

Статтею 12-2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачена державна реєстрація інвестиційних проектів, для реалізації яких може надаватися державна підтримка та проектних (інвестиційних) пропозицій, на основі яких готуються інвестиційні проекти, для розроблення яких може надаватися державна підтримка. Така реєстрація здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на підставі позитивного висновку експертної оцінки їх економічної ефективності.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про інвестиційну діяльність» обов'язковій державній експертизі підлягають інвестиційні проекти, що реалізуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011р. №701, яка набрала чинності з 15.07.2011р., затверджено Порядок проведення державної експертизи інвестиційних проектів. Згідно п.4 цього Порядку, для проведення державної експертизи замовник серед інших документів подає відповідним органам копію інвестиційного проекту, розробленого за формою та в порядку, що затверджені Мінекономрозвитку.

Як встановлено судом, відповідач 2 - ТОВ «Кробат Україна» реалізовував інвестицію при спорудженні котелень без державної підтримки (тобто, без залучення бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, кредитних коштів, наданих під державні гарантії), та відповідно не здійснювало проведення державної експертизи цих проектних пропозицій, оцінки економічної ефективності проектних пропозицій, державної реєстрації Інвестиційних проектів та державної реєстрації договорів на реалізацію інвестиційних проектів.

Згідно ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Статтею 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» гарантовано захист інвестицій. Захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від фору власності, а також іноземних інвестицій. З метою забезпечення сприятливого стабільного інвестиційного режиму держава встановлює державні гарантії захис інвестицій.

За приписами ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачені самостійні окремі підстави недійсності господарського зобов'язання; може бути визнано недійсним повністю або в частині господарське зобов'язання, що: 1) не відповідає вимогам закону, 2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, 3) укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Єдиною підставою для визнання спірних договорів недійсними позивач зазначає, що Дрогобицькою районною державної адміністрацією на розгляд Дрогобицької районної ради не виносились питання щодо реалізації інвестиційних проектів в частині спорудження котелень на території Нагуєвицької, Попелівської та Меденицької СЗШ І-ІІІ ст., рішення відповідною радою не приймалось та не супроводжувалось передачею фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення.

У ході судового розгляду справи з її матеріалів та пояснень учасників процесу встановлено, що позивач, вимагаючи визнання недійсними договорів у зв'язку з відсутністю відповідних повноважень для підписання оспорюваних договорів у відповідності із вимогами ст.ст. 207, 208 ЦК України, не довів обставин, якими належним чином було би підтверджено, що оспорювані правочини при укладенні їх сторонами не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Крім того, позивач помилково вважає, що відсутність матеріальних підстав (відповідних бюджетних призначень на даний бюджетний період) є підставою визнання недійсними цих договорів.

Як встановлено судом, відповідач 2 - ТОВ «Кробат Україна» реалізовував інвестицію при спорудженні котелень без державної підтримки (тобто, без залучення бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, кредитних коштів, наданих під державні гарантії).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо заяви відповідача 2 про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як зазначено у п.4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на вказане, відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір за кожну позовну вимогу немайнового характеру підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Дрогобицької районної ради (адреса: 82100, м. Дрогобич, вул. 22 січня, 37; ідентифікаційний код 25553289) в доход державного бюджету 3 654,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.10.2014 р.

Суддя Синчук М.М.