Постанова № 40770189, 28.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 р. справа № 804/3100/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Пешехоновій О.В.

за участі сторін:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Попової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

26 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 12.06.2014 р. (а.с. 90-95), просить зобов'язати Управління МВС України на Придніпровській залізниці вчинити наступні дії: нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити компенсацію за речове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012 та 2013 роки; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012 та 2013 роки, а також надати йому чергові відпустки за 2011, 2012, 2013 роки, та присвоїти йому чергове звання - майор міліції.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 31.01.2014 р. ним на адресу керівника УМВС України на Придніпровській залізниці було подано рапорт про поновлення на посаді на підставі рішення Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р., а також про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. 07.02.2014 р. він отримав лист відповідача про відмову у виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, з посиланням на те, що під час розгляду адміністративної справи про поновлення на посаді в суді першої інстанції, судом було прийнято відмову позивача від позовних вимог в цій частині, та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. закрито провадження у справі за частиною вимог про зобов'язання Управління МВС України па Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Позивач не погоджується з посиланням відповідача на зазначені підстави для відмови у виплаті грошового забезпечення, зазначивши, що період фактичного поновлення його на роботі продовжувався значно більше, ніж розгляд справи судом першої інстанції - близько 28 місяців, у зв'язку з чим, він та його родина перебувала у скрутному фінансовому становищі, оскільки не мала джерела прибутку у вигляді грошового забезпечення. Отже, на даний час позивач вважає, що має право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату фактичного поновлення на посаді, а також виплату компенсації за речове забезпечення за цей же період, матеріальної допомоги на оздоровлення та на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012 та 2013 роки, яку він не мав змоги отримати з вини відповідача (а.с.2-5).

При цьому, обґрунтування позовних вимог в частині наявності правових та фактичних підстав для виплати компенсації за речове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату фактичного поновлення на посаді, матеріальної допомоги на оздоровлення та на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012 та 2013 роки, позивачем у позовній заяві не наведено.

В наданих до суду доповненнях до адміністративного позову, позивач зазначив, що звернувся до начальника УМВС України на Придніпровській залізниці з рапортом про надання йому чергових відпусток за 2011-2013 роки та матеріальної допомоги на оздоровлення за цей же період, у зв'язку з його незаконним звільненням та порушенням права на законний відпочинок відповідно до ст. 45 Конституції України. На дані рапорти позивачу було надано відповідь про неможливість надання відпусток за минулі роки у зв'язку з тим, що його було звільнено за власним бажанням, та будь-яких порушень законодавства з питань проходження ним служби Управлінням допущено не було. Таке рішення відповідача позивач вважає незаконним, оскільки визнано незаконним постановою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р., та наказ про його звільнення скасований. Щодо присвоєння чергового звання, позивач зазначив, що відповідач у листі-відповіді № 5/2517 від 08.04.2014 р. послався на необхідність проходження перед присвоєнням чергового звання щорічної атестації, закінчення строку вислуги у попередньому званні, а також наявності позитивних результатів у оперативно-службовій діяльності. Зазначені твердження позивач вважає проявом упередженого ставлення до нього з боку керівництва та сектору кадрового забезпечення УМВС України на Придніпровській залізниці, наслідком чого є порушення його конституційних прав як громадянина України, а тому просить суд поновити ці права (а.с.90-95).

В судовому засіданні 28.08.2014 р. позивач ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача присвоїти йому чергове звання майора міліції, у зв'язку з відсутністю на даний час предмету спору, про що подав відповідну заяву (а.с. 201).

Ухвалою суду від 28.08.2014 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 03.11.2011 року по дату поновлення на посаді, та про зобов'язання присвоїти чергове звання майора міліції провадження у адміністративній справі було закрито (а.с. 204).

В решті позовних вимог позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Попова Ю.В. позовні вимоги не визнала, проти адміністративного позову заперечила, посилаючись на те, що станом на час виникнення спірних правовідносин не існувало чинних нормативно-правових актів, які б передбачали виплату грошової компенсації за формений одяг для службовців органів внутрішніх справ, а тому вона не підлягає стягненню на користь позивача. Щодо вимог позивача про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2011, 2012, 2013 роки, відповідач зазначив, що відповідно до абзацу 2 пп.1 п.5 та пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу» від 07.11.2007 р. № 1294, керівникам державних органів надано право, а не закріплено їх обов'язок, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - за мотивованим рапортом особи, та у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Щодо допомоги на оздоровлення, то вона надається у разі вибуття в чергову щорічну відпустку, і підставою для її виплати є саме наказ по особовому складу про відпустку такої особи. Крім того, відповідач вважає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення при щорічній основній відпустці є видами грошового забезпечення, а тому слід враховувати відмову позивача від позову в цій частині при розгляді справи про поновлення на посаді в суді першої інстанції (а.с.117-121).

У додаткових запереченнях проти адміністративного позову відповідач зазначив, що питання надання та тривалості відпусток особам рядового на начальницького складу ОВС регламентуються Положенням «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991 р. № 144 (зі змінами). Відповідно до п.52 Положення, а також роз'яснень МВС України, чергова відпустка надається особі рядового та начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Під робочим роком розуміється період служби протягом 12 (дванадцяти) місяців, відлік якого починається з 01 січня до кінця поточного року. Закон України «Про відпустки» містить перелік підстав перенесення щорічних відпусток на інший період, який є вичерпним, і така обставина, як поновлення особи на роботі, не є підставою для перенесення щорічної чергової відпустки. Крім того, черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються керівниками відповідних підрозділів. Водночас, факт поновлення ОСОБА_1 на службі в ОВС в 2014 році дає позивачу право на щорічну чергову відпустку у 2014 році, а період з 2011 по 2013 роки зараховується йому до основного стажу роботи. У зв'язку з наведеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 також і в цій частині (а.с.147-148).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року по справі 2а/0470/12658/11 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з 10.08.2011 р. капітана міліції ОСОБА_1 з ОВС в запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням), та поновлено останнього на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ Управління МВС України на Придніпровській залізниці (а.с. 16-17). Ухвалою цього ж суду від 03.11.2011 р. провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу було закрито у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог (а.с. 15).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 року апеляційну скаргу УМВС на Придніпровській залізниці було задоволено, постанову суду першої інстанції - скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено (а.с. 13-14).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 р. - скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 р. про скасування наказу про звільнення, та поновлення на посаді - залишено в силі (а.с. 10-12).

Наказом начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці №17 о/с від 26.02.2014 р. на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/12658/11 від 03.11.2011 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 р. скасовано наказ від 10.08.2011 р. № 81 о/с в частині звільнення з ОВС в запас за п. 64 «ж» (за власним бажанням) капітана міліції ОСОБА_1, начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного відділу на станції Дніпропетровськ, та визначено вважати його працюючим з 10.08.2011 року. Відповідно цього наказу, грошове забезпечення за період з 10.08.2011 до 26.02.2014 року нарахуванню та виплаті не підлягає згідно з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року про закриття провадження у справі № 2а/0470/12658/11 (а.с. 47).

03.03.2014 р. позивачем подано рапорт на ім'я начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці про надання йому чергових відпусток за 2011-2013 роки (а.с. 97).

12.03.2014 р. листом за № 5/1797 начальником Управління МВС України на Придніпровській залізниці позивачу надано відповідь про те, що відповідно до п. 52 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р., чергова відпустка надається особі, як правило, до кінця робочого року, надання відпустки за минулі роки тривалістю понад 45 діб Положенням не передбачено (а.с. 98).

26.03.2014 р. через чергову частину МВС України позивач звернувся зі скаргою на безпідставне не присвоєння йому чергового спеціального звання «майор міліції» та ненадання чергової відпустки за останні три роки.

За результатами проведеного службового розслідування по вказаним питанням, позивачу листом від 08.04.2014 р. за № 5/2517 надано відповідь про відсутність підстав для надання чергових відпусток за минулі три роки. Щодо присвоєння чергового звання, надана відповідь про те, що вказане питання може бути вирішеним після складання підсумкових заліків зі службової підготовки та досягнення позитивних результатів у службовій діяльності (а.с. 99).

З підстав нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за речове забезпечення з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді, нарахування та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012 та 2013 роки, позивач до керівництва Управління МВС України на Придніпровській залізниці не звертався.

Встановивши обставини справи в межах заявлених позовних вимог (з урахуванням ухвали суду від 28.08.2014 р. про закриття провадження у справі за їх частиною), дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації за речове забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про міліцію", працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.1994 р. № 766 "Про формений одяг працівників міліції" затверджено форму одягу та знаки розрізнення працівників міліції згідно з описом І та зразками, що додаються.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про форму одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" від 27.08.1997 р. № 925 затверджено зразки форми одягу осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, норми їх забезпечення речовим майном (у мирний час) та знаки розрізнення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції згідно з переліком та описом, та доручено Міністерству внутрішніх справ затвердити правила носіння предметів обмундирування, взуття, спорядження осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби та військовослужбовців внутрішніх військ, розміри і порядок виплати грошової компенсації окремим категоріям осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що мають спеціальні звання міліції, внутрішньої служби, військовослужбовцям внутрішніх військ для придбання, у разі потреби, одягу, взуття цивільного зразка в межах діючих цін на предмети, передбачені до видачі за нормами забезпечення речовим майном особистого користування.

17.11.2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1515 "Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції".

Пунктом 2 вказаної постанови доручено Міністерству внутрішніх справ і Державній податковій адміністрації за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерством фінансів розробити та затвердити: норми забезпечення форменим одягом (у мирний час) осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції; правила носіння форменого одягу і знаків розрізнення зазначеними особами.

На час виникнення спірних правовідносин, інших чинних нормативно-правових актів щодо питань речового забезпечення працівників міліції, крім зазначених, не було.

Щодо Положення про забезпечення речовим майном осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1489 від 05.12.2003 р., яким передбачалась виплата грошової компенсації замість належного на день звільнення обмундирування, то слід зазначити, що наказом МВС України від 22.07.2010 р. № 327 наказ № 1489 від 05.12.2003 р. скасований як такий, що не подавався на державну реєстрацію.

Натомість, чинними нормативно-правовими актами грошової компенсації за формений одяг для службовців органів внутрішніх справ не передбачено, у зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за речове забезпечення за період з 03.11.2011 р. по дату поновлення на посаді задоволенню не підлягають, як безпідставні.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу на оздоровлення за 2011, 2012, 2013 роки, суд зазначає, що вказані вимоги є пов'язаними з вимогами про зобов'язання відповідача надати позивачу чергові відпустки за 2011, 2012, 2013 роки, оскільки допомога для оздоровлення надається при наданні щорічної основної відпустки в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

У відповідності до п. 52 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженим Постановою КМУ від 29.07.1991 р. № 144 (зі змінами), чергова відпустка надається особі рядового та начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Під робочим роком розуміється період служби протягом 12 (дванадцяти) місяців, відлік якого починається з 01 січня до кінця поточного року.

Закон України «Про відпустки» містить вичерпний перелік підстав перенесення щорічних відпусток на інший період, який є вичерпним, а саме: у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Таким чином, факт поновлення особи на службі не є підставою для надання їй щорічних відпусток за останні три роки, або перенесення щорічних відпусток на інший період. Разом з тим, факт поновлення ОСОБА_1 на службі в ОВС в 2014 році дає позивачу право на щорічну основну відпустку у 2014 році, а період з 2011 по 2013 роки зараховується йому до стажу роботи. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач звертався до відповідача з рапортом про надання йому щорічної чергової відпустки за 2014 рік, а позовні вимоги в цій частині не заявлені.

Відповідно, за відсутності підстав для надання особі щорічних відпусток, відсутні і підстави для нарахування і виплати їй допомоги на оздоровлення, оскільки зазначена допомога виплачується особам рядового і начальницького складу в разі відбуття в чергову відпустку, а підставою для її надання є наказ по особовому складу, згідно якого особа відбуває у чергову відпустку.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу на покращення житлово-побутових умов за 2011, 2012, 2013 роки, слід зазначити, що, згідно з підпунктами 2.17.1 - 2.17.4 пункту 2.17 Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 р. № 499, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Відповідно до абзацу 2 пп.1 п.5 та пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу» від 07.11.2007 р. № 1294, керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Отже, керівникам державних органів надано право, а не визначено їх обов'язок, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - за мотивованим рапортом особи, та у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

З цього приводу слід також зазначити, що з мотивованим рапортом про виплату вказаної допомоги за період 2011-2013 років позивач до відповідача не звертався.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення при щорічній основній відпустці є видами грошового забезпечення, а тому слід враховувати відмову позивача від позову в частині вимог про нарахування та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, та закриття провадження у справі в цій частині згідно ухвали суду від 03.11.2011 р., яка набрала законної сили (а.с. 15).

З огляду на сукупність встановлених обставин справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2014 року.

Суддя В.В. Чорна