Рішення № 40769905, 29.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р. Справа № 910/13547/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 910/13547/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДЕН КЛАБ", ідентифікаційний код: 21094844, місцезнаходження: 33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, корп. 5А,

до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2", ідентифікаційний код: 35231874, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22,

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Мікосянчик І.Й., який діє на підставі довіреності від 01.09.2014 року б/н;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРДЕН КЛАБ" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки від 15.02.2010 року за № 1429 у вигляді основного боргу в сумі 212001,45 грн. (двісті дванадцять тисяч одна гривня 45 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором поставки від 15.02.2010 року за № 1429 (далі за текстом: Договір) з оплати отриманого товару, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 212001,45 грн. (двісті дванадцять тисяч одна гривня 45 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/13547/14, розгляд якої призначено на 04.08.2014 року.

04 серпня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшов відзив Відповідача на позовну заяву від 04 серпня 2014 року б/№ (вх. № 15698/14 від 04 серпня 2014 року) з доданими документами.

04.08.2014 року Позивач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 23.07.2014 року не виконав. В судове засідання з'явився Відповідач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 23.07.2014 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі. Ухвалою суду від 04.08.2014 року відкладено розгляд справи на 01.09.2014 року.

01 вересня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача надійшли пояснення від 29 серпня 2014 року № 29-8/14 (вх. № 17848 від 01 вересня 2014 року) з доданими документами.

01 вересня 2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який вимоги ухвали господарського суду Київської області від 04 серпня 2014 року виконав частково, надав пояснення по справі, подав заяву про зменшення позовних вимог від 01 вересня 2014 року № 190 (вх. 18268/14 від 01 вересня 2014 року), у якій Позивач зменшив розмір позовних вимог на суму поверненого товару, у зв'язку з чим ціна позову складає 138 133,73 грн. В судове засідання також з'явився представник Відповідача, який вимоги ухвали господарського суду Київської області від 04 серпня 2014 року виконав частково, надав пояснення по справі, подав клопотання про продовження строку вирішення спору від 01 вересня 2014 року б/№ (вх. № 17968/14 від 01 вересня 2014 року) та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Детально дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Згідно п. 3.11. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Таким чином, справа розглядається у редакції позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог від 01 вересня 2014 року № 190, викладених у заяві про зменшення позовних вимог від 01 вересня 2014 року № 190, а саме про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором поставки від 15 лютого 2010 року № 1429 у вигляді основного боргу у сумі 138 133,73 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять три гривні 73 коп.).

В зв'язку з розглядом справи у редакції позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог від 01 вересня 2014 року № 190, судом відхиляється клопотання Відповідача, яке міститься у відзиві Відповідача на позовну заяву від 04 серпня 2014 року б/№ (вх. № 15698/14 від 04 серпня 2014 року), про припинення провадження у справі в частині основного боргу в сумі 30598,81 грн. (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 81 коп.), що мотивоване поверненням Відповідачем Позивачу товару на вказану частину основного боргу, в зв'язку з тим, що вказана сума врахована в сумі основного боргу, на яку Позивач зменшив суму позовних вимог за основним боргом за Договором.

Ухвалою суду від 01.09.2014 року задоволено клопотання Відповідача про продовження строку вирішення спору, задоволено усне клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 29.09.2014 року.

29.09.2014 року в судове засідання з'явився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 01.09.2014 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 01.09.2014 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих в судових засіданнях Позивачем і Відповідачем пояснень, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 29.09.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідача та враховуючи наявність в матеріалах справи належних доказів отримання Відповідачем ухвали суду від 01.09.2014 року, суд дійшов висновку, що Відповідач були належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

15.02.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРДЕН КЛАБ" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КРАЙ" (покупець) укладено договір поставки від 15.02.2010 року за № 1429, згідно абз. 1 п. 1.1. якого Постачальник поставляє і передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням Покупця (Додаток № 1 «Лист замовлення») та останньою узгодженою Специфікацією, товаросупроводжувальною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах цього Договору.

Договір у п. 2.7. передбачає, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від Постачальника до Покупця з моменту, коли товари, поставлені Покупцю і вивантажені на приймальну платформу Магазина, і Сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані Покупцем.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у статті 9 цього Договору, протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менша 50 грн. 00 коп., та що Постачальник надасть належним чином оформленні накладні (у формі відповідно до інструкцій Покупця) на адресу Покупця, яка зазначена в статті 9.

Протокол розбіжностей від 15.02.2010 року до Договору, який підписаний та скріплений печатками Постачальника і Покупця, внаслідок чого Договір вважається укладеним в редакції Постачальника, зафіксував домовленість Сторін Договору з приводу того, що відповідно до п. 1.1. Додатку № 3 Спеціальні умови, Покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 14 (чотирнадцяти календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені накладні (у формі відповідно до інструкцій Покупця) на адресу Покупця, яка вказана в замовлені, протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки.

02.09.2010 року між Позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "КРАЙ" та товариством з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язані від 02.09.2010 року до договору поставки від 15.02.2010 року за № 1429, згідно п. 1 якої Сторони цієї Угоди досягли згоди з приводу заміни Покупця в особі товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ" на товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" у зобов'язані по Договору з 02.09.2010 року.

Додаткова угода про заміну сторони у зобов'язані від 02.09.2010 року в п. 2 передбачає, що всі права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ" в якості кредитора та боржника, в тому числі щодо оплати поставленого товару, за Договором переходять в повному обсязі товариству з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" та останнє разом з Позивачем проти цього не заперечують.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди про заміну сторони у зобов'язані від 02.09.2010 року замінено в Договорі реквізити товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ" на реквізити товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2".

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач за період дії Договору на виконання вимог п. 1.1. Договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, на підставі замовлень Відповідача передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які скріплені відбитком печатки магазинів Відповідача та підписом останнього на виконання вимог п.п. 2.7., 2.13. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого Позивачем товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видаткових накладних. Тобто, підписані Відповідачем та скріплені печаткою магазинів останнього видаткові накладні без будь-якого зазначення Відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого Позивачем товару свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Як вказує Позивач, Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором щодо повної оплати отриманого товару, сплативши лише частину коштів та частково повернувши Позивачу на виконання вимог п. 2.17. Договору товар, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість, розмір якої станом на 01.09.2014 року складає 138 133,73 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять три гривні 73 коп.).

Факт часткової оплати товару та часткового повернення товару, отриманого згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, Відповідачем не заперечується та підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків та наявними в матеріалах справи накладними повернення, достовірність яких Позивач та Відповідач не заперечують і які підписанні та скріплені відбитками печаток Позивача та Відповідача.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позиція Відповідача, що він не отримував у Позивача товар спростовується в силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України діями Відповідача по частковому поверненню Позивачу товару з дотриманням п. 2.17. Договору.

Поряд з цим, на підтвердження позовних вимог Позивачем надано суду засвідчену копію акту звіряння взаємних розрахунків, підписаного та скріпленого печатками Позивача та Відповідача, що свідчить про узгодження суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором та достовірність якого Відповідач не заперечує.

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію у вигляді листа від 22.05.2014 року №126, який отриманий Відповідачем 26.05.2014 року та в якому Позивач просив Відповідача погасити заборгованість за Договором.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на вказану претензію не відреагував, заперечень не надав та заборгованість за Договором не погасив.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати Відповідачем заборгованості за договором поставки від 15.02.2010 року за № 1429 в сумі 138 133,73 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять три гривні 73 коп.).

Таким чином, внаслідок порушення Відповідачем положень п. 1.1. Договору та ст.ст. 526, 530, 655, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв'язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язань за Договором з повної оплати поставленого Позивачем товару, за Відповідачем перед Позивачем наявна заборгованість у сумі 138 133,73 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять три гривні 73 коп.).

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 138 133,73 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять три гривні 73 коп.) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем та Відповідачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд покласти на Відповідача судові витрати.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, у зв'язку зі зменшенням Позивачем розміру позовних вимог, сума судового збору у розмірі 1477,36 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 36 коп.), сплачена Позивачем платіжним дорученням від 26.06.2014 року №16633, підлягає поверненню Позивачу.

Відповідно до абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог та у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд, на підставі абз. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2762,67 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні 67 коп.).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДЕН КЛАБ" до товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2" про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ-2", ідентифікаційний код: 35231874, місцезнаходження: 09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРДЕН КЛАБ", ідентифікаційний код: 21094844, місцезнаходження: 33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, корп. 5А, заборгованість за договором поставки від 15.02.2010 року за № 1429 у вигляді основного боргу в сумі 138 133,73 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять три гривні 73 коп.) та судовий збір в сумі 2762,67 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят дві гривні 67 коп.).

3. Судовий збір, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРДЕН КЛАБ", ідентифікаційний код: 21094844, місцезнаходження: 33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, корп. 5А, платіжним дорученням від 26.06.2014 року №16633 у сумі 1477,36 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 36 коп.) повернути з Державного бюджету України - товариству з обмеженою відповідальністю "ГАРДЕН КЛАБ", ідентифікаційний код: 21094844, місцезнаходження: 33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, буд. 39, корп. 5А.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 06 жовтня 2014 року