Постанова № 40769055, 03.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2014 року № 826/12188/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Гарника К.Ю., Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату пропро визнання відмови протиправною та стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату, в якому просить суд: визнати протиправною відмову Міністерства оборони України та Київського обласного військового комісаріату у спрямуванні суми податку на дохід ОСОБА_1, який він отримав у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні, виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрати позивачем цього доходу; стягнути з Міністерства оборони України, Київського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 49899,43 грн.

Позов мотивований тим, що Київський обласний військовий комісаріат, здійснюючи виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 245059,57 грн., у порушення вимог пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України не спрямував суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 49899,43 грн. на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходу позивача. Як зазначено в позовній заяві, Київським обласним військовим комісаріатом за дорученням Міністерства оборони України та на виконання рішення адміністративного суду нараховано позивачу одноразову допомогу при звільненні в розмірі 294959,00 грн., однак виплачено 245059,57 грн., тобто з вирахуванням 49899,43 грн. податку з доходів фізичних осіб. На думку позивача, оскільки відповідачами протиправно не виплачено позивачу в повному розмірі одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, слід визнати протиправною відмову відповідачів у спрямуванні суми податку на дохід позивача на виплату рівноцінної та повної компенсації втрати ним доходу та стягнути з відповідачів 49899,43 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2014 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 25.09.2014 позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представники Міністерства оборони України та Київського обласного військового комісаріату в судому засіданні 25.09.2014 проти задоволення адміністративного позову заперечили, з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що на момент виплати позивачу одноразової грошової допомоги останній не виконував обов'язки несення служби, тому були відсутні підстави для компенсації податку з доходів фізичних осіб, що утримується з будь-яких доходів. При цьому, представники відповідачів повідомили, що такої ж позиції дотримується Державна податкова служба України, що вбачається зі змісту роз'яснення від 02.08.2012 №10980/5/17-1116.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що сторони у судовому засіданні 25.09.2014 не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 в адміністративній справі №826/16906/13-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Державного підприємства з обслуговування повітряного руху про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 294959,00 грн. одноразової грошової допомоги при звільненні, адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням розміру його грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 02.09.2013 №10.1-899. У задоволенні решти адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 вказана постанова суду залишена без змін.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову 03.04.2014 про відкриття виконавчого провадження №42770822 з примусового виконання рішення суду в адміністративній справі №826/16906/13-а .

Згідно з розрахунковою відомістю за серпень 2014 року позивачу нараховано 294959,00 грн. одноразової грошової допомоги, утримано 49899,43 грн. податку з доходів фізичних осіб, видано 245059,57 грн.

Наведені обставини особами, які беруть участь у справі не заперечувались.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 15 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (з наступними змінами і доповненнями) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Право на отримання допомоги в разі звільнення військовослужбовців з військової служби також передбачено частиною першою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (з наступними змінами і доповненнями), якою визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Як уже зазначалось, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 в адміністративній справі №826/16906/13-а зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, обставини щодо права на отримання позивачем одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в зв'язку зі звільненням з військової служби відповідно до законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в даній справі доказуванню не підлягають. Судом враховано, що сторонами в адміністративній справі №826/16906/13-а були позивач та Міністерство оборони України, а також те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва 25.11.2013 набрала законної сили, оскільки залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014.

У позовній заяві та під час судового розгляду адміністративної справи позивач та його представник не заперечили правомірності нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 294959,00 грн., проте вказали про протиправність невиплати позивачу як компенсації суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 49899,43 грн.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження визначені "Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 №17).

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Відповідно до частини другої статті 24 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (у редакції Закону України від 04.04.2006 №3597-IV з наступними змінами та доповненнями) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України).

"Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001 встановлено, що звільнення відряджених військовослужбовців з військової служби здійснюється в установленому цим Положенням порядку за поданням керівників органів виконавчої влади, інших цивільних установ, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністра оборони України, особами, зазначеними у пунктах 72 і 73 цього Положення, згідно з їх повноваженнями (пункт 71). Днем звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом по стройовій частині виключено зі списків особового складу (пункт 74).

Згідно з пунктом 245 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ і організацій, здійснюється посадовими особами, зазначеними в пункті 225 цього Положення за поданням керівників державних органів, установ і організацій, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України (абзац перший). Днем закінчення військової служби для таких військовослужбовців є день, зазначений у наказі (розпорядженні) про звільнення з посади в державних органах, установах і організаціях, до яких вони були відряджені (абзац другий).

Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 в адміністративній справі №826/16906/13-а вбачається, що: наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 №600 позивача відряджено із залишенням на військовій службі до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, наказом Міністра оборони України від 02.08.2013 №261 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі пункту "б" (за станом здоров'я) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Вислуга років у Збройних Силах України на момент звільнення склала 29 років; наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України від 29.08.2013 №452/о позивача звільнено з 02.09.2013 з займаної посади на підставі наказу Міністра оборони України від 02.08.2013 №261. Зазначені обставини особами, які беруть участь у справі не заперечувались.

Отже, враховуючи статтю 24 Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" пункти 71, 74 "Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України", пункт 245 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", суд дійшов висновку, що закінченням проходження військової служби позивача є 02.09.2013 - день звільнення позивача з посади в Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України, тобто до цієї дати позивач мав статус військовослужбовця в розумінні пункту 2 "Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу".

Абзацом третім пункту 242 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що одноразова грошова допомога при звільненні є грошовим забезпеченням, грошовою винагородою, іншою виплатою в розумінні пункту 168.5 статті 168 ПК України, тому така допомога повинна була бути виплачена позивачу до дня його звільнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України, тобто до закінченням проходження ним військової служби. Судом враховано, що виплата одноразової грошової допомоги після звільнення позивача 02.09.2013 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України наказом від 29.08.2013 №452/о не впливає, в даному випадку, на зазначений висновок суду, оскільки невчасна виплата допомоги відбулась не з вини позивача, про що свідчить зміст постанови від 25.11.2013 в адміністративній справі №826/16906/13-а.

Суд вважає безпідставним обґрунтування відмови у компенсації позивачу компенсувати втрату доходів у зв'язку з оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби виконанням вимог листа Державної податкової служби України від 02.08.2012 №10980/5/17-1116. У цьому листі йдеться про оподаткування грошових винагород та інших виплат, а саме отримання компенсації замість належного речового майна, після звільнення з військової служби, коли особи не виконують обов'язки несення служби. Проте, цей лист не містить роз'яснення щодо порядку оподаткування одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням.

Відповідно до пунктів 3-5 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу" виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб". Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на те, що сума податку з доходів фізичних осіб у розмірі 49899,43 грн., утримана Київським обласним військовим комісаріатом, який здійснював виплату одноразової грошової допомоги позивачу, відповідно до пункту 168.5 статті 168 ПК України не була спрямована на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів позивача, вказана сума підлягає стягненню саме з Київського обласного військового комісаріату. Відповідно у задоволенні вимоги про стягнення зазначеної суми з Міністерства оборони України слід відмовити.

Не підлягає також задоволенню вимога позивача про визнання протиправної відмови Міністерства оборони України та Київського обласного військового комісаріату в спрямуванні суми податку на дохід ОСОБА_1, який він отримав у вигляді одноразової грошової допомоги при звільненні, виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрати позивачем цього доходу, оскільки як визнавалось позивачем та його представником у судовому засіданні, позивач з будь-якими вимогами до відповідачів не звертався й, відповідно, відмови не отримував.

Щодо строку звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки про порушене право позивач міг дізнатись у серпні 2014 року, коли йому було нараховано суму одноразової грошової допомоги та вирахувано податок з доходів фізичних осіб (розрахункова відомість за серпень 2014 року), водночас до суду позивач звернувся 18.08.2014, про що свідчить відмітка про реєстрацію позовної заяви, тобто в межах місячного строку.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог щодо стягнення з Київського обласного військового комісаріату 49899,43 грн. У задоволенні решти адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, позивач є інвалідом ІІ групи (посвідчення серії Б №019800, видане 23.10.2013, дійсне до 01.11.2015). Отже, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI. Водночас, сторони доказів понесення ними судових витрат не подали, відтак судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського обласного військового комісаріату (ідентифікаційний код 07910662) на користь ОСОБА_1 суму 49899,43 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 43 коп.).

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді К.Ю. Гарник

І.О. Іщук