Ухвала суду № 40766211, 26.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/2731/13-ц Провадження № 22-ц/795/1876/2014 Головуючий у I інстанції -Бездідько В.М. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_1., скаржника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою в якій посилається, що його клопотання, про зарахування 35 000, грн. в рахунок сплати аліментів, які ОСОБА_3 отримала на утримання сина ОСОБА_4, з розрахунку 650 грн. в місяць, відповідно до розписки від 23.10.2012 року, відділом ДВС Прилуцького МРУЮ не задоволено, та на даний час постановою від 01.02.2013 року відкрито виконавче провадженння, вважає дані дії державного виконавця в неправомірними.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 21.07.2014 року скаргу ОСОБА_2 на дії ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції - задоволено частково. Визнано дії ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції неправомірними. Зобов»язано ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції зарахувати 33700,00 грн. з розрахунку 650,00 грн. в місяць в рахунок добровільної сплати аліментів в рамках виконавчого провадження, що знаходиться в ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції відкритого 01.02.2013 року постановою № 36589034.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 21.07.2014 року скасувати, та постановити нову, якою в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, винесеною внаслідок неповного з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також нормам матеріального права.

Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує тим, що приймаючи рішення суд не врахував, що станом на 23.10.2012 року, в день написання розписки, ОСОБА_3 з ОСОБА_2 перебували в шлюбних відносинах, грошові кошти в розмірі 35000,00 грн., які передані ОСОБА_2 по розписці, були передані на утримання сина, в якій жодним чином не сказано, що ці кошти будуть зараховані в рахунок аліментів.

В скарзі апелянт зазначає, що ОСОБА_2 в судовому засіданні не зміг належними та допустимими доказами довести факт, що кошти в сумі 35000,00 грн. являються його особистою власністю.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта ОСОБА_1., скаржника ОСОБА_2, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи скаргу частково суд першої інстанції послався на норму ст. 181 СК України, та виходив з того, що оскільки з ОСОБА_2 рішенням суду стягнуто аліменти на утримання сина, то кошти передані ним згідно розписки в сумі 35000 грн. слід зарахувати в рахунок добровільно сплачених аліментів.

З таким висновком місцевого суду не погоджується апеляційний суд, оскільки він не відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, крім того згідно з ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Судом встановлено, що згідно розписки від 23.10.2012 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 з розрахунку 650 грн. в місяць, 35000 грн. (а.с. 3)

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2013 року державним виконавцем ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/742/148 виданого 31.01.2013 року Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (а.с. 2)

Відповідно до положень ст. 189 СК України між батьками може бути укладено письмовий договір про сплату аліментів на дитину з визначенням їх розміру та строків, який підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження сплати аліментів скаржник посилається на наявність розписки від 23.10.2012 року відповідно до якої, він ОСОБА_2 передав на утримання сина ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 35000 грн., з розрахунку 650 грн. в місяць (а.с. 3).

З розписки від 23.10.2012 року не вбачається досягнення між сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору про сплату аліментів, що також підтверджується наявністю рішення Прилуцького міськрайонного суду від 31.01.2013 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання сина.

28.10.2013 року державним виконавцем на підставі ст. ст. 68, 69, 70 та 74 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про відрахування з заробітної плати боржника, та направлено на відрахування в ПАТ «Південні високовольтні електричні мережі».

Таким чином, за відсутності договору між батьками про сплату аліментів, наявності вище вказаного рішення суду про стягнення аліментів, яке знаходиться на примусовому виконанні у ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції, та враховуючи дані довідки про доходи ОСОБА_2 від 26.09.2013 року (а.с. 47), слід дійти висновку про відсутність підстав для визнання дій відділу ВДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції неправомірними.

За викладених обставин висновки суду першої інстанції щодо задоволення скарги частково не є обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з постановленням ухвали про відмову в задоволенні скарги, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду від 21 липня 2014 року скасувати.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: