Постанова № 40761802, 24.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2014 року Справа № 904/2736/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Дарміна М.О. (доповідач)

судді: Березкіної О.В., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: Хубєєв В.О. представник, довіреність №118/28-06 від 19.09.14;

від позивача: Шиян В.В. представник, довіреність №26/28-06 від 08.01.14;

від відповідача-1: Драган З.С. керівник, наказ №1-к від 01.02.03;

від відповідача-2: Хількевич І.О. представник, довіреність №1 від 04.01.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.14р. у справі № 904/2736/14

за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради,

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів",

до Відповідача-2: Дочірнього підприємства "Пересувна механізована колона №41 "Товариства з додатковою відповідальністю "Трест Дніпроводбуд",

про стягнення 7616,19 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.14р. у справі №904/2736/14 (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги відносно Відповідача - 1 задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів" на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради суму боргу у розмірі 7 251, 92 грн., суму 3 % річних у розмірі 92, 98 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 271, 29 грн., та суму судового збору у розмірі 1 827, 00 грн. В позовних вимогах відносно Відповідача - 2 відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновку , що відповідальність за самовільне водокористування (врізку) покладається повністю Відповідача -1, як на особу якій належать мережі водопостачання та яка внаслідок неналежного виконання обов'язку по утриманню мереж допустила самовільне водокористування.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.14р. у справі № 904/2736/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, судові витрати покласти на позивача.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що приймаючи рішення про неможливість покладання відповідальності на Відповідача-2, щодо без облікового вводу на його території, суд першої інстанції мотивував це відсутністю доказів, що «не було встановлено вини Відповідача - 2 у безобліковому використанні води», але, так само, судом не було встановлено вини Відповідача-1 у безобліковому використанні води. Апелянт вважає, що не порушував ані умови Договору № 0675 від 27.02.2013 року на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення, ані «Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затвердженими наказом № 190 Міністерства з питань ЖКГ України. Скаржник зазначає, що в рішенні суду першої інстанції вказано, що відповідач-1, нібито своєю бездіяльністю, порушив одну норму, але розрахунок матеріальної відповідальності зроблений на підставі зовсім іншої правової норми. На думку відповідача - 1, враховуючи розташування безоблікового приєднання на території Дочірнього підприємства "Пересувна механізована колона № 41 "Товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Дніпроводбуд", що має прямий Договір про водопостачання та водовідведення із позивачем, відповідач не може нести відповідальність за безоблікове приєднання іншого абонента, а саме, - Дочірнє підприємство "Пересувна механізована колона № 41 "Товариства з додатковою відповідальністю "Трест "Дніпроводбуд".

Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.14р. у справі № 904/2736/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві зазначає, що Відповідач-1 посилається на те, що позивач не надав жодного доказу який підтверджував факт самовільного підключення саме Відповідачем-1, однак, факт самовільного підключення саме Відповідачем-1 безпосередньо не відносився до обставин які потребували доказування позивачем, так як самовільне підключення сталося внаслідок неналежного виконання Відповідачем-1 обов'язку по забезпеченню охорони та цілісності власних мереж водопроводу. Крім цього, вказана обставина була встановлена судом, на підставі наданих позивачем доказів. Зазначає, що Відповідач-1 стверджує про належне виконанням умов договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення №6910, «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 та вжиттю всіх необхідних заходів по забезпеченню збереження мереж водопроводу та каналізації. Однак, в свою чергу, Відповідачем-1 не надано жодного доказу про вжиття хоча б яких не будь заходів профілактичного характеру щодо охорони мереж водопроводу Ду-20 мм., на якому було виявлено безобліковий ввід (самовільне приєднання). На твердження апелянта стосовно того, що суд неправомірно застосував положення п.15.2 як підставу для нарахування безоблікового водокористування зазначає, що суд правомірно стягнув з відповідача - 1 нараховано позивачем плату за самовільне водокористування саме на підставі положень п.3.3 та 3.4 Правил № 190, а не п. 15.2 Правил 190, як стверджує відповідач - 1. На твердження скаржника про те, що відповідальність за самовільне водокористування повинен нести саме відповідач - 2, так як воно сталося на його території, стверджує, що відповідальність за самовільне використування (врізку) покладається повністю на особу, якій належать мережі водопостачання, та яка в внаслідок неналежного виконання обов'язку по їх утриманню допустила самовільне водокористування, тобто Відповідача 1, а не особа на території якої знаходяться вказані мережі, тобто Відповідач-2.

Дочірнє підприємство "Пересувна механізована колона №41 "Товариства з додатковою відповідальністю "Трест Дніпроводбуд" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.14р. у справі № 904/2736/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу по відношенню до Відповідача - 2- залишити без задоволення. У відзиві зазначає, що ТОВ «Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів», завжди має доступ на територію за адресою Виробнича №3, ніяких документально підтверджених доказів про недопущення їх на територію у ТОВ «Дніпропетровський заводу теплоізоляційних і базальтових виробів», немає і не може бути. Відповідач - 2 стверджує, що ними не встановлено, хто вчинив в акті без облікове підключення та не встановлено куди врешті - решт подавалася вода без лічильника з даної врізки. Вважає, що ДП ПМК№41 ТДВ Треста «Дніпроводбуд» до цього немає жодного відношення. Крім цього, підприємство немає на даній території ні якого виробництві потребуючого використання води. Зазначає, що згідно рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Дніпроводбуд» п.9 від 31.07.2012 року ДП ПМК№41 змінило адресу і пере їхала на територію за адресою вул. Виробнича №5. Таким чином, ніяк не мали змоги користуватися водою від несанкціонованої врізки. Вважає, що ТОВ «Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів», самі вині у даній ситуації, так-як, по - перше порушили п.15.2 Наказу міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», а також порушили п. 5.2. , п 7.2.2., п.7.2.10, п 7.2.11. договору №0675 від 27.02.2013року, не забезпечили охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), допустили їх пошкодження, не стежили за цілісністю встановлених пломб, що і привело до можливості провести без обліковий ввід до водопроводу, який належить ТОВ «Дніпропетровському заводу теплоізоляційних і базальтових виробів», невідомими особами.

У судовому засіданні представники сторін надали суду додаткові усні пояснення по апеляційній скарзі.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією:

27.02.2013 року між Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів" було укладено Договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 0675.(а.с. 19- 26)

Актом визначення точки розподілу надання послуг та розмежування балансової належності границя водопровідних та каналізаційних мереж, встановлена границя водопровідних мереж по вводу № 1: ВК - 1 від водопроводу d=150 по вулиці Літня (а.с. 70) підтверджена та Генеральному плані об'єкту в масштабі 1:500 з нанесеними на ньому водопровідною та каналізаційною мережами та випусками до каналізації (а.с. 190).

Вищевказані мережі водопроводу перебувають в строковому платному користуванні у Відповідача - 1 на підставі Договору оренди нерухомого майна № 6 від 01.01.2013 року (а.с. 64-68).

09.09.2013 року представниками Позивача при обстежені водопостачання об'єкта, який розташований за адресою: вул. Виробнича 1, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська області, виявлено безобліковий ввід (до приладу обліку) на водопровідній мережі, що належить Відповідачу -1. Дане правопорушення було зафіксоване в Акті №007572 від 09.09.13 року який підписаний представниками Позивача та Відповідача (а.с. 27).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.1.7 договору оренди нерухомого майна №6 від 01.01.2013р. Орендодавець ТОВ «Дніпропетровський завод теплоізоляційних і фільтрувальних виробів» передав в строкове платне користування Орендарю ТОВ «Дніпропетровський завод теплоізоляційних та базальтових виробів» мережі водопостачання.

Пунктом 4.4. Договору оренди нерухомого майна № 6 від 01.01.2013 року передбачено, що Орендар (Відповідач - 1 по справі) повинен забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодження і псування, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані.

27.02.2013 року між Позивачем та Відповідачем - 1 укладено Договір на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 0675 (а.с. 19-26 )

Відповідно до п. 5.1 Договору, між Водоканалом та Абонентом встановлюється межа відповідальності за стан і експлуатацію водопровідних мереж згідно Правил № 190. яка за актом визначення точки розподілу надання послуг та розмежування балансової належності границя водопровідних та каналізаційних мереж та Генерального плану об'єкту в масштабі 1:500 з нанесеними на ньому водопровідною та каналізаційною мережами та випусками до каналізації.

Актом визначення точки розподілу встановлена границя водопровідних мереж по вводу № 1: ВК - 1 від водопроводу d=150 по вулиці Літня (а.с. 70)

Згідно до п.1.1. Договору, безоблікове водопостачання та водовідведення - самовільне приєднання або самовільне користування водопостачанням та (або) водовідведенням; водопостачання та водовідведення з порушенням АБОНЕНТОМ норм в населених пунктах України» затверджених Наказом Міністерства з питань законодавства щодо обліку водопостачання та водовідведення, зокрема норм зазначених в п.5 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила).

Відповідно до п.3.2. Договору, у випадку безоблікового водопостачання або водовідведення" об'єм Послуг, наданих Абоненту, визначається за правилами, наведеними в п.3.11 Договору.

09.09.2013 року представниками Позивача при обстежені об'єкта водопостачання, який розташований за адресою: вул. Виробнича 1, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська області, виявлено безобліковий (до приладу обліку) ввід на водопровідній мережі, що належить Відповідачу -1.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач - 1 у відповідності до вимог ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу не довів належними доказами вжиття ним профілактичних заходів щодо охорони мереж водопроводу Ду-20, на якому було виявлено без обліковий ввід (самовільне приєднання).

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми закону з урахуванням п. 15.2 Правил, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що відповідальність за самовільне водокористування (врізку) покладається повністю на Відповідача - 1, як на особу якій належать мережі водопостачання та яка внаслідок неналежного виконання свого обов'язку по утриманню мереж допустила самовільне водокористування.

При цьому колегією суддів відхиляються доводи апелянта про те, що в зв'язку із проходженням належних Відповідачу - 1 мереж водопостачання через території на яких розташовані об'єкти, які знаходились в оренді у Відповідача - 2, він був позбавлений доступу до власних мереж водопостачання , оскільки ці доводи апелянта у відповідності до вимог ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України також не підтверджені належними доказами.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобов'язання.

Відповідно до п.3.2. Договору, у випадку безоблікового водопостачання або водовідведення" об'єм Послуг, наданих Абоненту, визначається за правилами, наведеними в п.3.11 Договору.

Пунктом 3.11 Договору зазначено, що у випадку Безоблікового водопостачання або водовідведення об'єм Послуг, наданих Абоненту, визначається за пропускною спроможністю труби вводу у відповідності до п.3.3. Правил.

Так, згідно п. 3.3 Правил, у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

У відповідності із п. 3.4 Правил, розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Розрахунок суми боргу Відповідача - 1 за безоблікове водокористування за період з 10.08.2012 року по 09.09.2013 року на загальну суму 7251 грн. 92 коп є вірним.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону є вірним розрахунок 3% річних за період з 07.11.2013 року по 11.04.14 року в сумі 92, 98 грн. та збитків від інфляції за період 07.11.2013 року по 11.04.2014 року в сумі 271, 29 грн, нарахованих на суму основного боргу.

Враховуючи встановлення наявності вини в з боку Відповідача - 1 в неналежному виконанні своїх обов'язків по забезпеченню охорони та цілісності належних йому водопровідних мереж , які призвели до несанкціонованого місцевий господарський суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми заборгованості через без облікове водокористування

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 постанови від 29.12.76 року N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду зазначеним вимогам відповідає.

Таким чином місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, правильно застосував норми процесуального та матеріального права, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.103 ГПК України є підставою для залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а скарги - без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України залишається без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод теплоізоляційних і базальтових виробів" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.14р. у справі №904/2736/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 06.10.2014р.

Головуючий суддя М.О.Дармін Суддя О.В. Березкіна Суддя О.В. Чус