Ухвала суду № 40761097, 02.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/399/14-ц Головуючий у І інстанції Дудар Т.В.Провадження № 22-ц/780/5567/14 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 52 02.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Яворського М. А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Микитенко Д. А.,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та Багатоголузевого Приватного Підприємства «Константа» на рішення Березанського міського суду Київської області від 13 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Багатоголузевого Приватного Підприємства «Константа» про зміну формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, відрядних та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про зміну формулювання причин звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, оплати за відрядження та моральної шкоди з БПП «Константа».

Позов обґрунтовано тим, що 31 липня 2013 року його було прийнято на посаду водія із заробітною платою 4000 грн. Робота була пов'язана із перевезенням вантажів по Україні та за кордон. Позивач зазначав, що заробітна плата та витрати на відрядження за весь період роботи йому на час звернення до суду не виплачені. 26 листопада 2013 року ОСОБА_1 захворів, про що повідомив роботодавця і 16 грудня 2013 року подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням по ст. 38 КзПП України. Листом від 27 грудня 2013 року відповідач повідомив позивача, що його звільнено з 27 грудня 2013 року за прогул без поважних причин по ст. 40 КЗпП України. З таким формулюванням позивач не погоджується, оскільки вважає, що він попередив письмово роботодавця за два тижні до звільнення і тому відповідач повинен був його звільнити за власним бажанням. Також зазначав, що заборгованість по заробітній платі за період з 31 липня 2013 року по 27 грудня 2013 року, у розрахунку по 4000 грн. на місяць, становить 20 000 грн. Окрім цього вказував, що перебуває три місяці у вимушеному прогулі, оскільки не отримав від відповідача своєї трудової книжки, тому вважає, що БПП «Константа» повинне сплатити йому 12 000 гривень, що є середнім заробітком за час вимушеного прогулу. Також вказував, що йому не виплачені добові за час перебування у відрядженнях - за 35 діб за кордоном, та 53 доби у межах України, що, відповідно до чинного законодавства складає 42 266, 99 грн. Окрім цього, неправомірні дії відповідача спричинили його моральну шкоду, яку позивач оцінює у 25 000 грн. Тому просив визнати формулювання причин його звільнення за прогул без поважних причин невірним, змінити таке формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням і дату звільнення з 27 грудня 2013 року на день вирішення справи у суді, стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату та витрати на відрядження у розмірі 64 266, 99 грн. та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 13 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з БПП «Константа» на користь ОСОБА_1 невиплачену зарплату у розмірі 2 954,23 грн., оплату за відрядження у розмірі 22 966,14 грн., з яких 10 807,94 грн. в рахунок оплати відрядження за кордон, 12 158,20 грн., у рахунок оплати відряджень у межах України; 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди; та судові витрати в сумі 269,14 грн. У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 та БПП «Константа» подали апеляційні скарги, в яких: ОСОБА_1 просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі; БПП «Константа» просить його змінити у частині стягнення на користь ОСОБА_1 невиплаченої зарплати, відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення, частково задовольнити вимогу позивача в частині стягнення оплати за відрядження у розмірі 9 202, 14 грн., у решті позовних вимог залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним відхилити апеляційні скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів неможливості виходу на роботу з 16 грудня 2013 року, оскільки ним не подано лікарняного листа, відшкодування за відрядження та нараховану зарплату не отримав, а не отримання ним своєї трудової книжки виникло внаслідок його вини.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 13 грудня 2013 року направив на адресу відповідача лист, датований 16 грудня 2013 року, в якому повідомляв про погіршення свого стану здоров'я, у зв'язку з чим просив звільнити його за власним бажанням, провівши розрахунок. Однак після цього на роботу не виходив, пояснень і документів з цього приводу роботодавцеві не надавав, про що були складені відповідні акти.

Так, позивачем не було надано підтверджень повідомлення роботодавця про неможливість вийти на роботу з 16 грудня 2013 року.

Окрім цього у заяві про звільнення ОСОБА_1 не було зазначено жодної підстави, передбаченої ч. 1, ст. 38 КзПП України, яка б дала можливість розірвати трудовий договір з роботодавцем раніше, як за два тижні, а також не було зазначено дати, з якої позивач просив його звільнити, що доводить вірність формулювання відповідачем причин звільнення ОСОБА_1 за п. 4, ч. 1, ст. 40 КзПП України.

Також, оскільки відшкодування витрат за 53 доби відрядження у межах України позивач не отримував, а відповідач дані витрати визнав, то судом першої інстанції вірно стягнено 12 158, 20 грн. на користь позивача.

Доводи ОСОБА_1, що його зарплата на підприємстві становила 4000 грн. на місяць є безпідставними, оскільки згідно штатного розпису на 2013 рік по БПП «Константа» заробітна платня ОСОБА_1 становить 1700 грн. в місяць.

Також, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачеві, згідно з розрахунково-платіжних відомостей, у жовтні було виплачено 988, 15 грн., а у листопаді та грудні 2013 року кошти взагалі не виплачувалися, а тому вірно стягнено на користь позивача заборгованість по заробітній платі за жовтень-грудень 2013 року у розмірі 2954, 23 грн.

Вимога про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягає задоволенню, оскільки, згідно листа від 27 грудня 2013 року, роботодавець просив позивача з'явитися для отримання трудової книжки, а оскільки, із пояснень відповідача, трудові книжки звільнених працівників підприємство видає лише працівникові на руки і не пересилає поштою, суд вірно розцінив відсутність вини відповідача у тому, що на час розгляду справи ОСОБА_1 не отримав свою трудову книжку.

Відповідно до ч. 1, ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як на підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно до ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Багатоголузевого Приватного Підприємства «Константа» не містять

Оскільки, судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія судів Апеляційного суду Київської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Багатоголузевого Приватного Підприємства «Константа» відхилити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 13 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: