Ухвала суду № 40761090, 29.09.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/156/14 Головуючий у І інстанції Денисенко Н.О.Провадження № 22-ц/780/4640/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 47 29.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

29 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Березовенко Р.В.

при секретарі Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання житлового будинку та автотранспорту об»єктом права спільної власності та визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила встановити факт проживання однією сім»єю, визнання житлового будинку та автотранспорту об»єктом права спільної власності та визнання права власності відповідно по ? частині за кожним..

Посилалася на те, що з березня 2000 року по липень 2012 року сторони проживали разом в АДРЕСА_2 де були й зареєстровані, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. 25 квітня 2005 року відповідач за рахунок сімейних заощаджень та заощаджень від реалізації квартири АДРЕСА_1 придбав житловий будинок АДРЕСА_3, який оформив на своє ім.»я.

Вказувала, що в період спільного проживання, крім житла вони придбали два автомобілі НОМЕР_1 та та «ВАЗ» д.н.з НОМЕР_2.

Оскільки відповідач не визнає зазначене майно спільним майном подружжя та через відсутність зареєстрованого шлюбу не визнає її право на спірне майно, тому, посилаючись на положення ч.2 ст. 3, ч.2 ст.60, ч.3 ст.61, ч.1 ст.65, ч.1 ст.74 СК України, ч.3ст. 368 ЦК України, просила встановити юридичний факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнати об»єктами спільної власності подружжя житловий будинок АДРЕСА_3 Київської області, автомобілі «ВАЗ-2105» та «ВАЗ», та визнати за нею право власності на ? частини зазначеного майна.

В ході розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання об'єктом спільної власності подружжя житлового будинку АДРЕСА_3 в смт Згурівка та визнання права власності на ? частини будинку, посилаючись на рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_3.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 26 червня 2014 року клопотання задоволено, провадження у даній справі в цій частині вимог закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині закриття провадження з підстав порушення судом вимог ЦПК України та передати справу для провадження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладання мирової угоди сторін, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що існує рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 січня 2013 року, що набрало законної сили, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте, з таким висновком суду у повній мірі погодитися не можна.

Як вже зазначалося, позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання з відповідачем однією сім»єю без реєстрації шлюбу, визнання придбаного в період спільного проживання житлового будинку та автотранспорту об»єктом права спільної власності та визнання за нею права власності на ? частину спірного майна. При цьому, підставою позову позивачка зазначила положення СК України та ЦК України, які регламентують права жінки та чоловіка на майно, набуте за час спільного проживання.

Зі змісту рішення Згірівського районного суду від 31 січня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 зверталася до ОСОБА_3 з позовом про визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_3 з тих підстав, що вказаний будинок був придбаний за її кошти, але оформлений на відповідача; останній обіцяв повернути їй грошові кошти, і тільки після цього мав користуватися будинком як власник. Але свою обіцянку не виконав. Вимоги свої обґрунтовувала положеннями ст..328,655 ЦК України.

За таких обставин, колегія не може вважати обґрунтованим висновок суду про те, що рішення Згірівського районного суду від 31 січня 2013 року постановлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, а тому провадження у справі в цій частині слід закрити згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки він не ґрунтується та не відповідає обставинам та матеріалам справи.

Ухвала не відповідає вимогам закону та обставинам справи, підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до положень ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 26 червня 2014 року скасувати та передати питання в частині закриття провадження у справі стосовно вимог про визнання права власності на ? частину будинку, що є спільним майном подружжя на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: