Рішення № 40759110, 29.09.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/702/14-ц

Провадження № 22-ц/792/1498/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючої - судді Кізюн О.Ю.

суддів: Харчука В.М., Переверзєвої Н.І.

при секретарі Дубовій М.В.

з участю: представника апелянтів ОСОБА_1

представника ПАТ КБ „Приватбанк" Москалюк С.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу провадженням № 22ц/792/1498 /14 за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з участю третьої особи ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк", з участю третьої особи ОСОБА_6, про розірвання іпотечного договору.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

встановила:

В серпні 2012 року ПАТ КБ „ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з участю третьої особи ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обгрунтування вимог КБ „ПриватБанк" вказувало, що відповідно до укладеного договору №НМК0G40000007170 від 25.04.2008 року ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 250 000.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14.04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.04.2018 року. Згідно заяви позичальника від 25.07.2008 року та заяви № 7170 про продаж іноземної валюти від 25.07.2008 року залишок заборгованості за кредитним договором було переведено з валюти „гривня" у валюту „ долар США". Окрім цього, в якості забезпечення

_______________

Головуючий у першій інстанції -Вдовичинський А.В. Справа №22ц/792/1498 /14

Доповідач -Кізюн О.Ю. Категорія № 19,27

виконання зобов'язань за договором кредиту, 25.04.2008 року між банком та відповідачами було укладено договір іпотеки № НМК0G40000007170, внаслідок якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру загальною площею 64, 90 м.2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності.

Оскільки ОСОБА_6 належним чином не дотримався виконання умов договору , тому за ним утворилась заборгованість, яка станом на 16.04.2014 року становить 162064,04

доларів США, а саме: 52994,56 доларів США заборгованість за кредитом, 33322,05 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 7255,60 доларів США заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 60753,60 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 250 грн. (21,94 доларів США) - фіксована частина; 7716,29 доларів США - відсоток від суми заборгованості.

Тому позивач просив:

в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НМК0G40000007170 звернути стягнення на квартиру загальною площею 64,90 м2., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „ПриватБанк" з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки;

виселити відповідачів, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі.

В березні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ „ПриватБанк", з участю третьої особи ОСОБА_6, про розірвання іпотечного договору. В обгрунтування вимог позивачі вказували, що зміна ОСОБА_6 валюти кредитування з гривні у долари США було проведено банком виключно на підставі його одноосібного рішення, з іпотекодавцями дане питання жодним чином не погоджувалось, відповідні зміни до раніше укладеного іпотечного договору не вносились. Позивачі переконані у тому, що вони ніколи б за таких обставин не надали згоди на укладення договору іпотеки, не надали своє майно в забезпечення по кредитному договору та не стали б майновими поручителями ОСОБА_6, оскільки на момент укладення договору виходячи із динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації можна було б об'єктивно передбачити зростання курсу гривні до іноземної валюти, зокрема доларів США, оскільки значно збільшується ризик невиконання позичальником основного зобов'язання, внаслідок чого збільшується вірогідність втрати їхнього житла. Тому позивачі на підставі ст. 652 ЦК України просили розірвати іпотечний договір №НМК0G40000007170 від 25.04.2008 року; скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження на квартиру позивачів за адресою: АДРЕСА_1, який було зареєстровано у відповідному реєстрі 25 квітня 2008 року за № 7109914 на підставі договору іпотеки №1168 від 25 квітня 2008 року.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2014 року позов ПАТ КБ „ПриватБанк до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, з участю третьої особи ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №НМК0G40000007170 від 25.04.2008 року укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_6, в розмірі 162064,04 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.05.2014 року складало 1905095,20 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 64,90 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ „ПриватБанк" з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ „ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі акту незалежної оцінки, проведеної об'єктом оціночної діяльності(незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення дій по реалізації предмета іпотеки. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ПАТ КБ „Приват Банк", з участю третьої особи ОСОБА_6, про розірвання іпотечного договору відмовлено.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити і задовольнити зустрічний позов в повному обсязі. Апелянти вважають, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено і ці обставини ніким не оспорюються, що 25.04.2008 року між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №НМК0G40000007170, згідно умов якого ОСОБА_6 отримав кредит у розмірі 250 000.00 грн. на строк до 25.04.2018 року, прийнявши на себе зобов'язання щомісячно погашати його та сплачувати відсотки за його користування у розмірі 15% річних. Для забезпечення виконання кредитного договору, 25.04.2008 року між банком та відповідачами було укладено договір іпотеки № НМК0G40000007170, внаслідок якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру загальною площею 64, 90 м.2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на праві власності.

Згідно заяви позичальника ОСОБА_6 від 25.07.2008 року та заяви № 7170 про продаж іноземної валюти від 25.07.2008 року залишок заборгованості за кредитним договором було переведено з валюти „гривня" у валюту „ долар США".

Оскільки позичальник ОСОБА_6 належним чином не виконував своїх обов'язків за кредитним договором , тому за ним утворилась заборгованість, яка станом на 16.04.2014 року становить 162064,04 доларів США, а саме: 52994,56 доларів США заборгованість за кредитом, 33322,05 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 7255,60 доларів США заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 60753,60 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 250 грн. (21,94 доларів США) - фіксована частина; 7716,29 доларів США - відсоток від суми заборгованості.

Відповідно до вимог ст.ст.3,4 ЦПК України та ст.20 ЦК України позивач обрав способом судового захисту вимоги про стягнення заборгованості з позичальника шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний іпотекодавцям, які не є позичальниками.

Ці вимоги судом першої інстанції задоволено.

Проте, 07.06.2014 року набув чинності Закон України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Колегія суддів приходить до висновку, що даний закон розповсюджується на правовідносини, які склались між сторонами, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ „Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню.

Встановлено, що предмет іпотеки - нерухоме житлове майно використовується відповідачами як місце їх постійного проживання і іншого житла у вказаних осіб немає, тому у вимогах банку про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити саме з підстав, передбачених Законом України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", № 1304-УП від 03.06.2014 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору іпотеки, спростовуються наступним.

Іпотечним договором, який укладено 25.04.2008 року між ПАТ КБ „Приватбанк" та відповідачами на забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит №НМК0G40000007170 від 25.04.2008 року, визначено, що Договір про іпотечний кредит це Договір про іпотечний кредит від 25.04.2008 року№НМК0G40000007170, а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього Договору та можуть бути укладені після його (цього Договору) укладання (п.1 Договору, а.с.15,т.1)

Встановлено, що 25.07.2008 року між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 25.04.2008 року, за особливими умовами якої банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на строк з 25.07.2008 року по 25.04.2018 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 53 517 доларів США 03 центи зі сплатою відсотків на місяць за користування кредитом у розмірі 1,17% на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.111-113, т.1)

Відповідно до ст.19 Закону України „Про іпотеку" зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Крім того, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Відповідно до змісту положень ст.7 та ч.2 ст.19 Закону України „Про іпотеку" не внесення відповідних змін до іпотечного договору, у зв'язку із змінами, укладеними до кредитного договору, у жодному разі не означає припинення іпотеки.

Згідно зі ст.17 Закону України „Про іпотеку" до припинення іпотеки призводить не зміна, а припинення основного зобов'язання.

Ураховуючи наведені нормативні положення, суд першої інстанції, на думку колегії, дійшов правильного висновку про те, що Законом України „Про іпотеку", який є спеціальною нормою права у правовідносинах, які випливають з договору іпотеки, не передбачено припинення договору іпотеки шляхом його розірвання в судовому порядку, а внесення змін до кредитного договору (основного зобов'язання) не тягне припинення іпотеки. Тому посилання апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції правил ст. 652 ЦК України є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2014 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ „Приватбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про звернення на предмет іпотеки відмовити з підстав, передбачених Законом України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча:підпис

Судді:підписи

Копія вірна. Суддя апеляційного суду О.Кізюн