Постанова № 40757374, 06.10.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року м. Чернігів Справа № 825/2955/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - Коваленко О.Ю,

представників відповідача - Вершняк В.М., Охріменко О.Ю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Моноліт" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12.09.2014 року звернувся з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області і просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 29.08.2014 №0002012202 та №0002022202.Свої вимоги мотивує тим, що вся податкова звітність ПП «Моноліт» в періоди, що перевірялись, в тому числі і податкові зобов'язання по податку на прибуток та податку на додану вартість по правовим відносинам з ТОВ «Українська будівельна компанія №2» (далі -«УБК №2») за перевіряємий період сформовані на підставі належно оформлених податкових та бухгалтерських документів. Таким чином, наявні всі, встановлені чинним законодавством, документи, які підтверджують що контрагент ТОВ «УБК №2» на час проведення вказаних в акті операції було діючим підприємством. Позивач наполягає на тому, що вчинений правочин між ним та його контрагентом мав реальний характер, всі витрати, понесені підприємством, підтверджені документально, податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної, виписаної платником ПДВ. Податкова накладна дає право позивачу на формування податкового кредиту, як про те говорить Податковий кодекс України. Крім того, ПП «Моноліт» подало податкову декларацію за липень 2011 року, а саме 16.08.2011 року, при граничному строку подання 20.08.2011 року, при цьому, враховуючи строк давності в 1095 днів, останнім днем визначення податковим органом грошового зобов'язання по ПДВ за липень 2011 року являється саме 20.08.2014 року. Оскільки, податковий орган склав акт перевірки 28.08.2014 і прийняв податкове повідомлення-рішення за платежем податок на додану вартість 29.08.2014 року, тому відповідачем прострочено строк давності, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України. За таких підстав, згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, ПП «Моноліт» вважається вільним від грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 4562,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1140,50 грн., визначених податковим органом з простроченням строку давності. З огляду на зазначене, приймаючи до уваги реальність господарської операції та наявність належним чином оформлених бухгалтерських та податкових документів, а також визначення податкового зобов'язання по ПДВ податковим органом з простроченням давності, встановленою ст.. 102 Податкового кодексу України, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення про донарахування йому податку на прибуток та податку на додану вартість є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що перевіркою достовірності відображених позивачем показників у поданій звітності з ПДВ (рядки 1-8.4 декларації) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року встановлено, що в рядку 01 «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» у загальній сумі 36543,00 грн. встановлено завищення податкового кредиту в сумі 4562,00 грн. Перевіркою відображених у рядку 10.1 декларації з ПДВ «придбання і ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» за липень 2011 року у загальній сумі 28552,00 грн. встановлено, що позивач здійснював операції з придбання послуг субпідряду по будівництву та інших послуг. Результати перевірки позивача засвідчили, що здійснення господарських операцій не безпосередньо, а через посередника, було проведено з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, і такі господарські операції не мали реального характеру. Встановлено, що 23.06.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ «УБК №2» (підрядник), укладено договір № 12, за яким замовник доручає підряднику виконати монтаж обладнання лінії AF-KDF 2FR на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (п. 2.1 Договору). Загальна вартість робіт за цим договором становить 27373,25 грн., в т. ч. ПДВ - 4562,21 грн. Зі змісту договору субпідряду і акту приймання виконаних будівельних робіт, підписаного позивачем і ТОВ «УБК № 2» вбачається, що їх предметом був великий масив багатопрофільних робіт: монтаж устаткування AF 2Е масою 1.2 т: монтаж устаткування KDF 2Е виду машин і механізмів масою 2,66 т; монтаж устаткування HCF масою 0.8 т: монтаж трубопроводів; врізування трубопроводів; монтаж кранів; демонтаж трубопроводів стисненого повітря і трубопроводів вакууму; установлення та розбирання та розбирання внутрішніх металевих трубчастих інвентарних риштувань при висоті приміщень до 6 м, тощо. Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «УБК № 2» спеціального обладнання, інструментів, наявності кваліфікованих працівників для виконання такого обсягу робіт. Крім того, згідно акту № 1427/3-23-40-35982811 від 28.11.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УБК № 2», складеного ДПІ у Голосіївському районі ТУ Міндоходів м. Києва, встановлено вчинення ТОВ «УБК № 2» правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, і носили фіктивний характер. Вищенаведене, на думку відповідача, доводить, що позивачем було порушено пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого було завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, всього у сумі 5247,00 грн. А в порушення п. 183.3 ст. 183, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 ПК України позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за липень 2011 року суму ПДВ в розмірі 4562,00 грн. Враховуючи зазначене, Прилуцька ОДПІ просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками Прилуцькою ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Моноліт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ТОВ «УБК №2» їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 28.08.2014 року № 515/22-31050486 (а.с.9-19).

Перевіркою встановлено порушення товариством:

п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 4562,00 грн.;

пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ 2011 року на загальну суму 5247,00 грн.

На підставі акту перевірки Прилуцької ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення:

№0002012202 від 29 серпня 2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 5702,50 грн., в тому числі 4562,00 грн. основного платежу та 1140,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.6);

№0002022202 від 29 серпня 2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6558,75 грн., в тому числі 5247,00 грн. основного платежу та 1311,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7).

ПП «Моноліт» було зареєстровано Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області в якості суб'єкта господарювання 28.04.2011 (а.с.69). ПП «Моноліт» має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури видану Держаною архітектурно-будівельною інспекцією України серія АВ №590715 зі змінами (доповненнями) до переліку робіт (а.с.70-71).

Під час проведення перевірки Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що між ПП «Моноліт», як замовником та ТОВ «Українська будівельна компанія №2», як підрядником було укладено договір № 12 від 23.06.2011 року (а.с.20-22), згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується в межах кошторисної вартості виконати монтаж обладнання лінії AF-KDF 2FR на об'єкті А/Т тютюнова компанія «В.А.Т - Прилуки».

На виконання умов цього договору сторонами складено договірну ціну на будівництво,локальний кошторис № 1-1-1, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за липень 2011 року, підписану 29.07.2011 року та акт прийняття виконаних будівельних робіт форми КБ-2В за липень 2011 року, підписаний 29.07.2011 року (а.с.23-32).

ТОВ «Українська будівельна компанія №2» було виписано позивачу податкову накладну № 371 від 29.07.2011 року (а.с.33). Оплата наданих послуг була здійснена згідно платіжного доручення №1554 від 29.07.2011 року, що підтверджується випискою по рахунку та завершальним реєстром по рахунку (а.с.34-42).

Дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується відомістю обліку розрахунків з постачальниками за липень 2011 року (а.с.45).

Послуги за договором підряду були використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується договором на надання послуг з будівельно-монтажних та демонтажних робіт № 21/03-БМДР від 21.03.2011 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2011 року, підписану 06.07.2011 року; актом приймання виконання будівельних робіт за липень 2011 року, підписаний 06.07.2011 року; податковою накладною №1 від 06.07.2011 року; рахунком-фактури №41 від 06.07.2011 року, платіжним дорученням №100061708 від 14.07.2011, завершальною випискою по рахунку, завершальним реєстром по рахунку (а.с.46-63).

Крім того, дана операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується відомістю обліку розрахунків з покупцями за липень 2011 року (а.с.44).

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Всі зазначені вище первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПП «Моноліт» та ТОВ «Українська будівельна компанія №2».

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором підряду послуг у власній господарській діяльності. Прилуцькою ОДПІ не надано суду доказів того, що ПП «Моноліт» не було використано у власній господарській діяльності отримані від контрагента послуги, надання таких послуг позивачу підтверджено всіма необхідними первинними документами.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що витрати на оплату робіт з монтажу обладнання лінії AF-KDF 2FR згідно договору від 23.06.2011 №12, позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України включив до складу витрат підприємства, тобто висновки Прилуцької ОДПІ про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставними, як і подальше донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно із пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність таких податкових накладних, які відповідають вимогам Податкового кодексу України була встановлена і під час проведення перевірки і в судовому засіданні, тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні було встановлено, що Прилуцька ОДПІ зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 28.11.2011 року №1427/3-23-40-35982811 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УБК №2» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, серпень та вересень 2011 року», згідно якого встановлено відсутність у ТОВ «УБК №2» адміністративного-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст.. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України.

Суд вважає, що висновки Прилуцької ОДПІ про відсутність реального здійснення ТОВ «УБК №2» підрядних робіт за договором, укладеним з ПП «Моноліт» є безпідставними та неправомірними, оскільки акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів м. Києва, не є підставами вважати правочини такими, що не відбулися, та не спростовує реальності виконання господарських операцій. При дослідженні факту здійснення господарських операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично, висновок про не підтвердження реальності здійснення господарської операції зроблено без дослідження договорів, первинних та інших документів, складених між ПП «Моноліт» та ТОВ «УБК №2».

Також, суд вважає, що позивач не може нести відповідальності за дії свого контрагента, на момент вчинення правочинів ТОВ «Українська будівельна компанія №2» було зареєстровано в якості юридичної особи та платника податку на додану вартість, також мало ліцензію на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, про що свідчать копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія ліцензії, виданої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АТ № 574296 з переліком робіт (а.с.54-58). Позивачем було оплачено здійснені підрядні роботи, про що свідчать надана до матеріалів справи копія платіжного доручення, одержання послуг ПП «Моноліт» підтверджено необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право Прилуцької ОДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Крім того, згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що ПП «Моноліт» було подало до Прилуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року 16.08.2011, при граничному строку подання 20.08.2011 року, а тому враховуючи строк давності в 1095 днів, останнім днем визначення податковим органом грошового зобов'язання по ПДВ за липень 2011 року є 20.08.2014 року. Оскільки податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість було винесено податковим органом 29.08.2014 року, суд приходить до висновку, що відповідачем пропущено сторк давності в 1095 днів для визначення ПП «Моноліт» податкового зобов'язання, а тому позивач в силу ст. 102 ПК України вважається вільним від таких грошових зобов'язань.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення прийняті 29.08.2014 року за порушення допущені позивачем в період за липень 2011 року, тобто з порушенням строку 1095 днів, тому відповідач на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень по податку на додану вартість та податку на прибуток порушив строк давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочин, укладений між ним та його контрагентом - ТОВ «УБК №2» спричинили реальні юридичні наслідки для ПП «Моноліт», в судовому засіданні встановлено факт оплати поставлених позивачу послуг, що підтверджує використання отриманих послуг позивачем у власній господарській діяльності, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлену податкову накладну, яка є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Також враховуючи, що через порушення податковим органом строків для визначення податкового зобов'язання, ПП «Моноліт» звільняється від таких грошових зобов'язань, суд приходить до висновку про те, що Прилуцька ОДПІ неправомірно донарахувала ПП «Моноліт» податок на додану вартість та податок на прибуток, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002012202, № 0002022202 від 29.08.2014 року, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002012202, № 0002022202 від 29.08.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України 182 грн. 70 коп. судових витрат на користь Приватного підприємства "Моноліт".

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Кашпур