Постанова № 40755463, 06.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 жовтня 2014 року 08:38 № 826/13031/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгеоком»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгеоком» (далі - позивач, ТОВ «Київгеоком») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 13.05.2014 № 0002022203, № 0002012203.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій здійснених між позивачем і ТОВ «ІБГ «Княжий Затон». З огляду на зазначене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на інформацію, яка свідчить про те, що директор ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» станом на дату складання та підписання первинних документів від імені даного товариства помер, а отже такі документи підписані не уповноваженими особами та не мають юридичної сили. Крім того, відповідач вказав на неможливість виконання робіт (надання послуг) ТОВ «ІБГ «Княжий Затон», оскільки у даного товариства відсутнє майно, інші матеріальні ресурси економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення і транспортні засоби.

В судовому засіданні 16.09.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київгеоком» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» за період з 01.04.2012 по 01.01.2013, за результатами якої складено акт №15/26-57-22-03-07/36852608.

На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2014 № 0002022203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 278 958,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 223 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 791,75 грн., № 0002012203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 297 281,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 237 825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59 456,25 грн.

Згідно акта перевірки №15/26-57-22-03-07/36852608 позивачем порушено підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункти 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункти 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункт 185.1, статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Правова позиція відповідача, покладена в основу оспорюваних грошових зобов'язань полягає у тому, що операція із проведення інженерно-геологічного вишукування, в рамках господарських правовідносин із ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» за договором підряду № 33 від 04.05.2012 носить фіктивний характер.

При цьому, відповідач посилається на те, що у названого контрагента відсутня матеріально-технічна база (виробничі та складські приміщення, транспортні засоби тощо) та трудові ресурси, необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірної операції, зазначене підприємство відсутнє за місцезнаходженням, що зафіксовано в акті ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 1121/22-621-36971784 від 29.03.2013.

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ складення платником пакету документів для збільшення податкового кредиту, валових витрат з метою мінімізації сплати податків до бюджету, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин зі спірним контрагентом створює лише видимість виконання робіт (надання послуг) без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення фактичної господарської діяльності.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведених норм слідує, що необхідними і достатніми підставами для включення Товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням, формування витрат є можливим в разі наявності належним чином оформлених первинних документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, як встановлено частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська ж операція за своїм змістом це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього Закону).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує із положеннями Податкового кодексу України.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит, формування валових витрат, окрім належного документального оформлення господарської операції та наявності податкової накладної, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження економічної діяльності платника.

В обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, відповідач, в підтвердження обставин встановлених під час проведення перевірки позивача, і які не спростовані останнім в ході розгляду справи, посилався на факт укладання договору підряду № 33 від 04.05.2012 директором ТОВ «ІБГ «Княжий затон» ОСОБА_1, який на час укладання та оформлення спірної операції помер, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ № 124131 від 30.04.2014, згідно якого датою смерті є 28.04.2012 (Т. І а.с.72).

Суд встановив, що в решті документів (у тому числі в актах здачі-приймання виконаних робіт, податкових і видаткових накладних), які підписані у період з червня по грудень 2012 року, від імені ТОВ «ІБГ «Княжий затон» в графі «директор» значиться ОСОБА_1 (додаток № 1 до справи а.с. 1 -62).

Наведені обставини, зокрема, підписання первинних документів від імені ОСОБА_1 ТОВ «ІБГ «Княжий затон» невстановленими особами, відсутність необхідних ресурсів для виконання інженерно-геологічних вишукувань, у сукупності та взаємозв'язку дозволяють зробити цілком об'єктивний висновок про безтоварність спірної операції, що обумовлює правильність висновків ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві та законність оспорюваних донарахувань.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 202 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 фізично не міг здійснювати господарську діяльність від імені ТОВ «ІБГ «Княжий затон» та є очевидним факт відсутності його волевиявлення при складанні первинних документів від імені даного товариства після 28.04.2012.

Виписані від імені ОСОБА_1 первинні документи, в тому числі податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які засвідчують факт надання послуг, а тому віднесення відображеної в ній суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем суду надано не було.

Аналогічна правова позиція викладена у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 №К/9991/47073/11, від 24.01.2013 №К-37522/10, від 06.06.2013 №К-30848/10, від 19.06.2013 №К/9991/16688/11, від 14.03.2012 №2а-7029/11/2670, від 03.10.2012 №К-12109/10, 18.10.2012 №К-32102/10, від 11.12.2012 №К/29605/10, 22.10.2013 №2а-16372/12/2670, від 24.01.2013 №К-39847/10.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Київгеоком» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський