Окрема ухвала № 40755349, 30.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

О К Р Е М А У Х В А Л А

30 вересня 2014 року м. Київ № 826/14593/14

17 год. 35 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за поданням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у місті КиєвідоПриватного акціонерного товариства «Метробуд»простягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2014 року о 16 год. 20 хв. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло подання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві про стягнення з рахунків платника податків - Приватного акціонерного товариства «Метробуд» податкового боргу з у розмірі 28935415,64 грн. (отримано суддею 22 вересня 2014 року о 16 год. 45 хв.).

В обґрунтування подання заявник зазначає, що у відповідача утворилась заборгованість з податку на додану вартість в сумі 14 179 696,64 грн. та з податку на прибуток в сумі 14 755 719,00 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не с плачена. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до погашення боргу, що є підставою для звернення до суду про стягнення боргу в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2014 року подання залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків подання до 23 вересня 2014 року до 14 год. 00 хв., а саме, від заявника витребувано належні докази направлення/вручення податкової вимоги №13906-25 від 17.07.2014 року.

23 вересня 2014 року о 13 год. 49 хв. від заявника через канцелярію суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що податкова вимога надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому, витребувані судом належні та допустимі докази на підтвердження направлення податкової вимоги у відповідності до положень, закріплених в п.59.1 ст.59 та п.58.3 ст.58 ПК України та в п.4.6 Порядку №576, заявником суду не надано.

Ухвалою від 23 вересня 2014 року суд визнав за доцільне відкрити провадження у даній справі та повторно витребувати у заявника необхідні для розгляду справи і вирішення її по суті докази: належні докази направлення/вручення податкової вимоги №13906-25 від 17.07.2014 року, а саме: надане поштовою службою рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із зазначенням дати вручення повноважній особі платника податків або з відміткою поштового відділення із наведенням причин невручення податкової вимоги, що передбачено Податковим кодексом України та Порядком №576.

З огляду, крім іншого, на невиконання заявником вимог ухвали суду від 23 вересня 2014 року щодо надання додаткових доказів, розгляд справи відкладено судом на 29 вересня 2014 року. Одночасно суд протокольною ухвалою витребував у заявника додаткові докази.

Під час розгляду справи по суті судом було встановлено наступне.

В підтвердження наявності у ПрАТ «Метробуд» боргу у визначеному в поданні розмірі, а також дотримання контролюючим органом встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку і, як наслідок, виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із вимогою про стягнення з платника податків заборгованості перед бюджетом, заявником надано копію корінця податкової вимоги №13906-25 від 17.07.2014 року на загальну суму боргу 28 848 735,64 грн. та копію фіскального чека №2766 від 21.07.2014 року.

Слід зазначити, що у відповідності до статті 1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин), цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.

Крім інших, до функцій контролюючих органів законодавцем віднесено здійснення погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (п.п.191.1.22 п.191 ст.191 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п.41.2 ст.41 ПК України).

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно із визначенням, наведеним в п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п.95.1 - 95.3 статті 95 ПК України, контролюючий здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Дана норма права є відсильною, тобто такою, що закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до іншої норми цієї ж галузі права, цього ж нормативно-правового акта.

Порядок надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, який згідно п.59.1 ст.59 ПК України має бути аналогічним для надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги, закріплений в статті 58 ПК України.

Так, згідно п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України Міністерством доходів і зборів України наказом від 10.10.2013р. №576 затверджено Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків (далі по тексту - Порядок №576), який визначає механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами доходів і зборів.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 4.6 Порядку №576, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до п.4.7 Порядку №576 дата надсилання (вручення) проставляється на корінці податкової вимоги:

- посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) або її законним представником - у разі вручення податкової вимоги під розписку;

- працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкової вимоги.

Пунктом 4.8 Порядку №576 встановлено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з:

відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб;

відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу;

незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків

або з інших причин,

податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що вказані норми визначають виключний перелік обставин, за наявності яких податкова вимога може визнаватись надісланою (врученою) платнику податків, а також дає уявлення щодо доказів, якими можуть підтверджуватись такі факти.

Згідно із визначенням, наведеним в ч.1 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

У відповідності до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, з огляду на зазначені норми ПК України, Порядку №1037 та ст.70 КАС України належним та допустимими доказами на підтвердження направлення (вручення) податкової вимоги можуть бути визнані:

- корінець податкової вимоги з підписом уповноваженої особи платника із зазначенням дати отримання;

- поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення з підписом уповноваженої особи платника із зазначенням дати отримання;

- поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, що повернулось не врученим з відміткою поштового відділення про причини невручення.

При цьому, всупереч вищенаведених положень, заявник не надав суду жодного з наведених вище доказів, які б підтверджували виконання контролюючим органом вимог законодавства щодо порядку та способу направлення податкових вимог.

Натомість, в підтвердження виконання вимог ст.59 ПК України та виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із поданням про стягнення податкового боргу останнім надано копію корінця податкової вимоги №13906-25 від 17.07.2014 року на загальну суму боргу 28 848 735,64 грн. та копію фіскального чека №2766, з якого вбачається, що 21 липня 2014 року з поштового відділення УДППЗ «Укрпошта» Київ-50 на адресу ПрАТ «Метробуд» з індексом 03164 було направлено цінний лист.

За твердженням заявника, саме з дати, визначеної у фіскальному чеку, слід виходити при визначенні дати, з якої у податкового органу виникло право на звернення до суду з огляду на положення п.95.2 ст.95 ПК України.

Водночас, зазначений фіскальний чек №2766 від 21.07.2014р. не може бути визнаний судом належним і допустимим доказом направлення/вручення податкової вимоги платнику в розумінні статей 58, 59 Податкового кодексу України, пунктів 4.6, 4.7, 4.8 Порядку №576 та статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи - ПрАТ «Метробуд» визначено: місто Київ, індекс 01034, Шевченківський район, вулиця Прорізна, будинок 8.

При цьому, фіскальний чек №2766 від 21.07.2014р. свідчить про здійснення поштового відправлення на адресу по місту Києву з індексом 03164.

Жодних доказів в підтвердження місцезнаходження ПрАТ «Метробуд» станом на день складення і направлення контролюючим органом податкової вимоги за адресою з індексом 03164 заявником не надано.

Також слід зазначити, що у відповідності до положень законодавства, яким визначається порядок направлення податкових вимог платнику, вони мають направлятися листом з повідомленням про вручення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку (надалі - Правила №270), що визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.

У відповідності до пункту 11 Правил №270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Згідно з визначеннями, викладеними в абзацах 18, 20 пункту 2 Правил №270, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача; поштове відправлення з оголошеною цінністю - це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Внутрішні реєстровані поштові відправлення (крім прямих контейнерів), поштові перекази можуть прийматися для пересилання з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.17 Правил №270).

У разі подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу з повідомленням про його вручення відправник заповнює бланк повідомлення на свою поштову адресу або адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.62 Правил №270).

Отже, даним нормативно-правовим актом закріплено певні суттєві відмінності щодо порядку направлення цінних листів від направлення листів з повідомленням про вручення.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що заявник, який є суб'єктом владних повноважень, не довів дотримання ним положень п.59.1 ст.59 та п.58.3 ст.58 ПК України та пункту 4.6 Порядку №576 стосовно направлення ним у відповідності до зазначених норм законодавства податкової вимоги №13906-25 від 17.07.2014 року на адресу платника податків листом з повідомленням про вручення, оскільки надана контролюючим органом копія фіскального чеку №2766 від 21.07.2014 року свідчить про направлення вказаної податкової вимоги на адресу з іншим індексом, ніж у платника та в іншому порядку - цінним листом.

При цьому, наведені у клопотанні про усунення недоліків на ухвалу суду від 23 вересня 2014 року твердження уповноваженого представника позивача про направлення податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення, визнаються судом голослівними, тобто такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, оскільки такий факт спростовується зібраними у справі доказами, а на неодноразову пропозицію суду, висловлену в ухвалах про залишення подання без руху та про відкриття провадження у справі, а також в протокольній ухвалі суду, суб'єктом владних повноважень такі докази не надані. Представник заявника у судовому засіданні зазначив про відсутність в наявності у контролюючого органу таких доказів та вказав на можливі недоліки в роботі посадової особи ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Наведене свідчить про доведеність факту недотримання, контролюючим органом встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку, і навіть засвідчують допущення суб'єктом владних повноважень грубих порушень вимог законодавства, які вимагають контролюючі органи діяти в певні строки і в порядку, тобто по суті є імперативними приписами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.166 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Беручи до уваги встановлені під час розгляду справи порушення контролюючим органом положень законодавства, якими на посадових осіб цього органу покладено обов'язок по забезпеченню сумлінного виконання покладених на них функції і по забезпеченню ефективної роботи та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень, суд вважає за необхідне даною ухвалою звернути увагу начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у місті Києві, а також Головного управління Міндоходів у місті Києві і Державної фіскальної служби України на викладені в ухвалі обставини для їх усунення та вжиття заходів по запобіганню порушень вимог законодавства. Дана ухвала, на думку суду, має бути доведена до відома Прокуратури у Шевченківському районі міста Києва для здійснення відповідного контролю.

Керуючись положеннями ст.ст.159, 160, 166 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Винести окрему ухвалу щодо порушення Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у місті Києві вимог Податкового кодексу України наказу Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013р. №576 «Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків».

Направити дану окрему ухвалу начальнику Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, а також до Головного управління Міндоходів у місті Києві і Державної фіскальної служби України для проведення належної перевірки зазначених в ухвалі обставин та відповідного реагування і вжиття необхідних заходів для запобігання вчинення аналогічних порушень в роботі податкової інспекції, а також до Прокуратури у Шевченківському районі міста Києва для здійснення відповідного контролю.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головне управління Міндоходів у місті Києві і Державну фіскальну службу в місячний строк з моменту отримання даної окремої ухвали повідомити Окружний адміністративний суд м. Києва про результати проведеної перевірки та про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог податкового законодавства.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська